Fliegt der Schnee mir ins Gesicht,
Schüttl' ich ihn herunter.
Wenn mein Herz im Busen spricht,
Sing' ich hell und munter.

Höre nicht, was es mir sagt,
Habe keine Ohren;
Fühle nicht, was es mir klagt,
Klagen ist für Toren.

Lustig in die Welt hinein
Gegen Wind und Wetter !
Will kein Gott auf Erden sein,
Sind wir selber Götter !

Сніг холодний у лице –
Обтрушу його я.
Серце нудиться – про це 
Буйна пісня моя.

Не почую серце знов,
Бо закрию вуха.
Ax, жаліється воно –
Тільки б дурень слухав.

Вітер мене веселить,
Що мені тривоги!
Нема бога на землі,
Самі ми, як боги!
 

Сніжний вихор налетів.
Бурю я стрічаю.
Не боюся тих вітрів:
все в мені співає!

Серця скаргу навісну
Слухати не хочу,
Я співаю про весну,
Буря хай регоче!

Весело серед шляхів,
Даль шумить вітрами!
В світі вже нема богів.
Будьмо ж ми богами!