Шопен Ф. Дума (Niema czego trzeba) (В.Яковчук) - Фридерик Шопен - Категорії за композитором - Каталог файлів

Оригінальний текст	Валерій Яковчук	Іван Іщенко
Mgła mi do oczu zawiewa złona, W prawo i wlewo ćmi naokoło; Dumka na ustach brząknie i skona! Niemo, och! niemo, bo niewesoło.	Мла в мої очі котиться з лона, Справа і зліва темно усюди; Дума, загравши, в вічності тоне! Тихо, ох, тихо – сум палить груди.	Темінь довкола, сонця не видно, Мгла накриває, й небо вугільне. В думці лунала б пісенька рідна, тільки почавши, на місці гине.
Nie ma bo, nie ma czego potrzeba! Dawno mi tutaj nudno, niemiło: Ni mego słońca! ni mego nieba! Ni mego czegoś! Czym serce żyło.	Тут не знаходжу я те, що треба! Тут вже давно так нудно, немило: Ні мого сонця! Ні мого неба! Ні мого всього, що серце гріло.	Не маю того, що мені треба, Давно мені тут, нудно, паршиво. Ні мого сонця, ні мого неба, Не має того, чим серце жило.
chać i śpiewać było by błogo! W cudzej tu pustce śniłbym jak w domu: Kochać, o, kochać! i nie ma kogo! Śpiewać, o, śpiewać! I nie ma komu!	Пісня й кохання – як було б любо! В пустці чужинській снив би як вдома: Вірно кохати – то серця згуба! Пісню співати – то серця втома!	Кохать й співати, як би хотів я. Із порожнечі, вирвусь додому. Хочу любити, та не знайду я. Пісню співав би, та нема кому.
Niekiedy wzrokiem ku niebu wiercę, Poświstom wiatru wcale nie łaję: Zimno, o! zimno, lecz puka serce, Że z dumką w insze odlecim kraje!	Часом у небо погляд мій рветься, Посвистом вітру не нарікаю: Холод, ох, холод, лиш серце б’ється – З думою іншим линемо краєм!	Тьма в чужім небі, чорнилом ллється. Вітер бушує, псом диким лає. Зимно, морозно, та серце б'ється. Як же потрапить, до мого краю?