Станіслав Монюшко. Польова ружа. Ноти.
На слова Юзефа Грайнерта
Український переклад Максима Стріхи
Бачить хлопець з далини
Троянду край поля:
Квіт той свіжий польовий,
Мов зірок вогонь ясний,
Манить, наче доля.
Ружо! Ружо червона!
Трояндо край поля!
Хлопець каже: «Рву, і край,
Троянду край поля!»
Ружа мовить: «Не займай!
Шпичаки мої згадай!
Бо завдам я болю».
Ружо! Ружо червона!
Трояндо край поля!
Жаль прокинувся у нім,
Жаль до тої троянди край поля;
Перед квітом став ясним,
І приніс троянду в дім, -
Так судила доля.
Ружо! Ружо червона!
Трояндо край поля!
|