Россіні Дж.. Арія дона Базіліло із опери "Севільський Цирульник" ("Поговір")

Поговір спочатку ніжно
Вітерцем він шумить, воркоче,
Крадькома так любо, втішно
Людське вухо ледь лоскоче,
Дзюркотить він, як струмок, він, як струмок.
Непомітно, полегеньку, протікає всюди, всюди,
Він поволі всьому люду, він поволі всьому люду,
Він поволі всьому люду серце й розум, 
Серце й розум оплітає,
З уст до уст усе літає, з уст до уст усе літає, 
З уст до уст усе літає, мов поезії рядок!
Дужче, дужче щогодини виростають наговори,
Пересуди, суди, крики через ліс, долини й гори,
Завірюхою схопились, загриміли, покотились, 
Загриміли, покотились від землі і до небес! 
Гомін дужче наростає, гомін дужче наростає,
Ось людей став жах стискати…
Далі, наче грім гармати, далі, наче грім гармати
Поговір усе стрясає, поговір усе стрясає,
Поговір усе стрясає та хитає світ увесь!
Далі, наче грім гармати, поговір усе стрясає,
Поговір усе стрясає та хитає світ увесь!
А на кого поговори, той, стерпівши всі докори,
Гине, всім чужий, у горі, мов страховище якесь!
А на кого поговори, той, стерпівши всі докори,
Гине, всім чужий, у горі, мов страховище якесь.
Гине, всім чужий, у горі, мов страховище якесь.
Так, гине він! Так, гине він! Так, гине він!