Тексти Півтона Безхвухого доступні на умовах ліцензії creative commons/share alike 3.0. Дозволяється передруковувати за умови збереження вказаної ліцензії, гіперпосилання на джерело та вказання автора. Інші тексти належать їх авторам.
Симфонічний концерт до 25-ліття незалежності України, організований диригентом Кирилом Карабицем і режисером Сергієм Проскурнею, пройшов з величезним успіхом і привернув увагу чисельних ЗМІ.
Щоправда обговорювали не стільки сам концерт, скільки.... братів Капранових, які напередодні концерту дещо неґречно висловились з приводу включення до програми творів російських авторів - Мусоргського, Чайковського і Прокоф'єва. Полемікою захопились настільки, що пан Проскурня навіть забувся оголосити Сергія Прокоф'єва, а Чайковського охрестив Петром Ільковичем, аби ні в кого не виникло сумнівів, що він насправді наш - український. Але все по-порядку.
До Вашої уваги - частковий перепост однієї цікавої статті української письменниці і співачки Ірени Карпи про те, що зараз є дуже важливим для нас Українців – про мову. «За мову треба боротися мовою. Багатьох моїх російськомовних друзів так дістала ця ситуація, що вони принципово переходять на українську», – сказала вона. На її думку, протестам в Україні не вистачає масовості, а учасники не змінюються ще з часів студентської революції.
Ще в 2000 році незабутній Джеймс Мейс звертався до нас із мудрим застереженням: «Це сувора діалектика – щоб піти далі, треба знати, звідки йти. Щоб стати європейцем, треба стати українцем. Щоб стати громадянином світу, треба стати українцем і європейцем. І цей шлях самоідентифікації треба пройти. І починати сьогодні і тепер, бо завтра буде пізно».
Публікуємо фрагменти інтерв'ю Геогрія Ісаакяна, художнього керівника московського дитячого театру ім. Н.Сац для інтернет-видання colta.ru. Ми вибрали фрагменти, що не меншою мірою актуальні і для нас і торкаються питань виховання слухачів і оперного виконавства.
...висновок тут однозначний: мова оригіналу -чи не головна біда комедійних оперних вистав. Але нехай навіть опера звучить мовою зрозумілою залу. Нікому на російськомовних виставах, скажімо, опери Моцарта «Весілля Фігаро» і в голову не приходить сміятися. А на виставах комедії Бомарше? І ось, ти диви, смію стверджувати, що і в опері творець співаного тексту (в союзі з режисером, диригентом і актором-співаком, зрозуміло) може домогтися від глядацького залу справжнього сміху, часом навіть реготу. Хтось із рецензентів назвав один з недавніх вистав «мого» «Дзвіночка» «дивом комедійності». Не вважаю це перебільшенням. Адже сміх в оперному залі – не веселий настрій, чи «пожвавлення в залі», а справжній сміх – це дійсно диво. Чудо і свято театру і його публіки.
3 березня виповнилося 120 років від дня народження видатного українського співака - Івана Паторжинського. До Вашої уваги - інтерв'ю онуки артиста, режисера Національної опери України Наталії Паторжинської російському виданню "ФАКТЫ".
