Вт, 12.12.2017
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [25]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Російські композитори [4]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [1]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Інструменти і обладнання

Гітара

Класична 6-струнна гітараГІТАРА [іспан. guitarra, від грец. — хібара (кіфа­ра), франц. kitaire, quitairne, quitarre; ін. версія: від санскр. "кутур" — "чотириструнний"] — струнний щипковий музичний інструмент.

 

Має дерев'яний кор­пус з пласкими деками й вузькою частиною. На­лежить до сімейства лютневих. Перші згадки про Г. належать до 9 ст. Розрізняються: 1) іспанська Г. — 6-струнна (настроювана в основному по квартах; набула широкої популярності з кін. 16 ст.: упродовж наступних століть поширилася по всій Європі та Америці (у 1-й пол. 18 ст. з'яви­лася в кол. Рос. імперії); 2) російська Г. — 7-струнна (основа настроювання — тонічний триз­вук соль мажору, перші згадки про цей інстру­мент припадають на кін. 18 ст.; один з найулюб­леніших муз. інструментів в Україні й Росії; рос. Г. практично перестала застосовуватися на­прикінці 20 ст., витіснена 6-струнною; 3) гавайська Г. (укулеле) — 6-струнна; грають на ній плектором, притискаючи струни замість пальців лівої руки металевою пластинкою; інструмент лежить на колінах виконавця; 4) електрогітара — різна кількість струн; основна відміна від ін. видів Г. — електропідсилювач гучності звучання; використо­вується у поп-музиці з 1936, згодом у рок-музиці (ритм і соло-гітари настроюються як 6-струнна Г., а бас-гітара — за квартами). Україна посідає помітне місце в розвитку гітарного мистецтва на рад. і пострад. просторі.

Початковий період поширення Г. на теренах колишньої Російської імперії припадає на останню третину 18 ст. і пов'язаний з італійською 5-струнною Г. Так, Я. Штелін згадує, що з 1769 уже видавалися спеціальні журнали для навчання гри на цьому інструменті. 6-струнна Г. розповсюдилася наприкінці цього століття. На поч. 19 ст. було видано "Усовер­шенствованную гитарную школу для шести струн, или Руководство играть самоучкою на гитаре" І. фон Гельда.

За деякими даними, одним із перших українських гіта­ристів був І. Хандошкін — виконавець і автор багатьох творів для Г. (не збереглися). У на­ступному столітті українське гітарне мистецтво репре­зентоване ім'ям М. Соколовського, концертна діяльність якого розпочалася 1841 у м. Погре­бище на Житомирщині. Від 1858 він гастролю­вав за кордоном (Відень, Париж, Берлін, Лон­дон, Мілан та ін). Визначний виконавський хист М. Соко­ловського відображене у визнаннях "великий артист", "Паганіні Г.", "король Г.". Інший попу­лярний автор творів для Г. та виконавець на ній — Г. Рачинський (варіації "Вечер был я на почтовом дворе", фантазія "На берегу Десни"). Українські фольклорні мелодії — предмет аранжувань для інших тогочасних гітаристів. Зокр. такі п'єси містять­ся у зб. "50 русских и малороссийских народ­ных песен" В. Лебедева (кін. 19 — поч. 20 ст.). Зображення Г. є на картинах Т. Шевченка (за свідченнями друзів, він володів грою на Г.). У Галичині в 19 ст. Г. була інструментом, широ­ко розповсюдженим в аматор, колах. Для неї створювались нескладні композиції. Це пере­важно опрацювання фольк. творів (думки, коло­мийки), переклади опусів різних композиторів. Автор "Школи гри на гітарі" (поміж п'єс — ко­зачки) — Ф. Тимольський (1828—85) — компо­зитор побут, музики, піаніст, гітарист. У рукоп. збірнику львівських семінаристів поміж аналогічних за жанрами (а також варіацій для Г. на тему пісні "їхав козак за Дунай") композицій ано­німних авторів збереглася "Думка українська" і. X. Сінкевича. Поміж його учнів був М. Верби­цький — автор композицій для Г., якому нале­жать Варіації, Вправи для Г. ("Поучениє хитари"), зб. творів "Guitarre № 16" (варіації, танц. п'єси, сюїта "Карнавал венецький" тощо), а та­кож солоспіви й Серенада для влч. у супр. Г. Сучас. Держ. гімн України був написаний М. Вербицьким як сольна пісня в супр. 6-струнної Г. Твори для Г. писав також композитор-аматор С. Абрисовський [вальси "Sus Recipro- cite", "Vogune la galere" (вид. 1899 у Львові), "З останніх днів" (вид. 1903 у ред. Д. Січинсько­го)]. 1865 у львів. газеті "Нива" було вміщено ноти української народної пісні "Гей, піду ж бо я, піду" для голосу в супроводі Г.

Найстарша в Україні гітарна школа виникла в Одесі наприкінці 19 — на поч. 20 ст. під впливом австр. гітариста І. Деккер-Шенка. її представни­ками були легендарні виконавці 3. Кіпченко і В. Крихатський, К. Сипічний і В. Стрельников. 3. Кіпченко — вихованець І. Деккер-Шенка, 1916—19 викладав на гітарних курсах в Одесі. Його твори видавались у друкарні Чоколова в Києві. Він виступав і гастролював у дуеті з В. Крихатським. Доля творчої спадщини цього виконавця невідома. На формування вик. стилю В. Крихатського мали вплив гітарист-віртуоз Ґольдберг (1890) і учень Деккер-Шенка Г. Клодт (з 1903 проживав у Одесі і створив гурток гіта­ристів). В. Крихатський зберіг рукоп. твори ба­гатьох тогочасних гітаристів. Значний вплив на розвиток Одес. гітарної школи мало виконавство визначних музикантів, що гас­тролювали тут у різний час — Е. Ґранадоса (1886), згодом А. Сеґовії (1936), М. Анидо (1956, 1964). Після громадян, війни та відповідно з лінією комуніст, партії на боротьбу з "бурж. елементами", "міщанством" тощо гітарне вико­навство й навчання на Г. фактично перебувало поза офіційними культурними зацікавленнями. Після довгої перерви відкриття гітарного класу в Одес. коне, відбулося тільки 1992. Навчання гри на Г. тривалий час відбувалося тільки в Київ. коне. Його організував М. Геліс, поміж учнів якого — Я. Пухальский, К. Смага, М. Прокопенко. Пізніше клас Г. на кафедрі нар. інстр. очолив Я. Пухальский — автор аранжувань для Г., а після його смерті — М. Михайленко. Від 1950-х К. Смага, незважаючи на несприй­нятливі умови, працював солістом філармонії та Укрконцерту. Упродовж 1960—70-х він опубл. серії збірників для Г. ("Українські народні пісні", "П'єси для шестиструнно'! гітари", "Су­часні пісні у перекладенні для шестиструнно! гітари" тощо). Поряд із ним працював І. Кузне­цов — соліст і акомпаніатор Київської філармонії (1958). 1972 вид-во "Муз. Україна" надрук. йо­го кн. "Техніка гри на шестиструнній гітарі" (1988 вийшов його метод, посібник "Ґами й ар­педжіо на шестиструнній гітарі"). Відновлення популярності інструмента у 2-й пол. 20 ст. певним чином вплинуло на визнання творчих заслуг представників гітарного мисте­цтва. Першим поміж гітаристів з. а. України став П. Полухін (соліст Київської філармонії, 1975, ар­тист Будинку орґанної і камерної музики в Києві), котрий виконав 15 сольних програм, гастролю­вав у кол. СРСР, тодішній Югославії, Польщі, Фінляндії, кол. Чехословаччині, Монголії, Німеч­чині. Першим н. а. України поміж гітаристів став В. Петренко (в Укрконцерті з 1966, з 1971 — соліст Київської філармонії). У 1971 — 74 він вів клас Г. в Київ. муз. уч-щі. Гастролював у багатьох містах кол. СРСР; виступав у тодішній Юго­славії, Греції, Італії, Іспанії, Бельгії, Норвегії, Португалії, Франції, Нікарагуа, Кампучії (тепер Камбоджа) та Кубі.

До відомих київських гітаристів належить В. Жадько, яка 1988 одержала 1-у премію на міжнародному конкурсі гітаристів. У Нац. філармонії України працює соліст А. Остапенко — лауреат міжн. конкурсу (1995, м. Хмельницький, 2-а премія). Окрім класичної Г., упродовж останніх деся­тиліть 20 ст. розвивається Г.-фламенко. Одним із перших на пострад. просторі мистецтво фламенко на конц. естраду виніс соліст Одес. філармонії А. Шевченко — автор оригінальних п'єс для гіта­ри, кн. "Неприборкане фламенко" (К., 1987). На Укр. студії хронікально-док. фільмів знято фільм "Соліст Одеської філармонії — А. Шевченко". Виступав із програмами "Географія гітари", "Ан­тологія гітари", "Етнографія гітари", "Антологія фламенко", має числ. записи на радіо й ТБ. А. Шевченко — лауреат 1-го Міжн. конкурсу композиторів "Гітара Мікрокосмос" (Естергом, Угорщина, 1987). На тему з його "Карпатської рапсодії" створив цикл для Г. "Evocacion е Fuga con Taranta sobre un tema de Anatolio Shevchenko" іспанський композитор Ф. К. Моралес. Представник Харківського гітарного виконавства та педагогіки — з. а. України, лауреат 2-го Всерос. конкурсу виконавців на нар. інструментах

Він також провадив майстер-класи в Україні (Ужгород, Донецьк, Одеса), Німеччині (Вюртсбург, Карлсруе, 2000, 2001), Росії (Москва, Єка­теринбург, Воронеж), Білорусі (Мінськ, Брест, Гомель), Польщі (Краків). В. Доценко навчав гітаристів у Харківському муз. уч-щі та Ін-ті мистецтв ім. І. Котляревського. Соліст і акомпаніатор в ансамблі "Калинка" Крим, філармонії. Один з артистів Квартету гітаристів Харків, філармонії (функціонує з 1991) - О. Виноград (1969) ви­найшов новий різновид Г., що дістала назву "Восьмиструнна гітара системи О. Винограда". Сучас. гітарна школа Одеси репрезентована та­кими іменами, як О. Хорошавіна (з 1994 — ви­кладач коне.), Л. Кабур, Д. Земський (дипло­мант 4-го Міжн. конкурсу гітаристів — Болгарія, 1997, та ряду конкурсів у Італії) тощо. 1998, 2001 у журн. "Exotic Guitar" (США) видано тво­ри Д. Земського. Дует Л. Кобур — О. Хороша­віна відзначено дипломом Міжн. конкурсу у Віареджіо (Італія, 1998). 2002 в Одесі відбувся фестиваль "Одес. гітарна осінь". Україна посідає одне з провідних місць у світі за розвитком гітарного ансамблевого мистецтва. Поміж перших колективів, що концертував із со­льними програмами — Ансамбль гітаристів "Аморадо" (худ. кер. і диригент В. Козлін) Міжн. центру культури й мистецтв "Жовтневий". Ан­самбль — лауреат 4-х всесоюз. і міжн. конкурсів і фестивалів, дав понад 500 концертів в Україні та за її межами. В. Козлін — професор кафедри інстр. і орк. виконавства Ін-ту мистецтв Нац. пед. ун-ту ім. М. Драгоманова. Ним створено орк. клас гітаристів. В. Козлін — перший у світі вче­ний, який захистив 2 дисертації, присв. Г. ("Ме­тодика формування рухових навичок гри на гітарі в роботі з підлітками" — канд. дис., 1992, і "Теоретичні основи структурно-функціональної організації опорно-рухового апарату гітарис­та" — докт. дис., 1996). В. Козлін створив понад 300 комп'ютерних обробок для ансамблів гіта­ристів різного складу.

Зростання популярності Г. привело до створення при Нац. філармонії України квартету гітаристів "Київ" (1992, кер. — з. а. України В. Шаруєв, який з 1986 працював солістом, одночасно викладачем Київ. коне.). У його складі грають також Р. Черемних, О. Григорович та М. Шаруєва. 1988 Квар­тет — лауреат Респ. конкурсу виконавців на нар. інструментах (1986, Івано-Фр., 1-а премія), фести­валю "Гітара світу — 98" (Франція). У Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського р-ну Києва зразковим ансамблем гітаристів, лау­реатом республіканського і міжнародних фестивалів і конкурсів "Фортуна" керує канд. пед. наук, відмінник осві­ти України, доцент кафедри муз. мистецтва Ака­демії керівних кадрів культури й мистецтв В. Гри­щенко. Вона першою у світі захистила дисер­тацію, присв. ансамблевому виконавству на Г. (канд. дис. "Методика організації та роботи під­літкового класичного ансамблю гітаристів", 2003). Значний внесок у розвиток гітарного ансамбле­вого виконавства внесли брати А. й П. Іваннікови, які виступали дуетом у Полтав. філармонії та підготували для Донец. ТБ 50 програм за назвою "Люблю я струн гитарный звон".

Дніпропетровська гітарна школа представлена іменами М. Флейтмана, Д. Халецкого, В. Антонійчука. їхню виконавську майстерність неоноразово від­значав журнал "Музьікальная жизнь". Україна посідала значне місце у проведенні все­союз. фестивалів гітарного мистецтва поміж рес­публік колишнього СРСР. Ряд років проводилися фести­валі у Маріуполі в БК Азовсталь (організатор Б. Ісаєнко), Полтаві й Донецьку (організатори  А. й П. Іваннікови), Дніпропетровську (організа­тор М. Флейтман), Києві (організатор П. Полухін). 2004 у Києві відбувся Міжн. фестиваль гітарної музики "Київ—2004" (організатор А. Остапенко). З-поміж виконавців, які здобули міжн. визнан­ня — £ /змайлов (лауреат Європ. міжн. конкурсу гітаристів в Лозанні, Швейцарія, 1995, 1-а пре­мія; один із винахідників т. зв 10-пальцевої техніки гри на поч. 1980-х); Б. Бельський (Бєл­город, Росія, 1996, 3-я премія; Пловдив, Болга­рія, 2000, 2-а премія; Эстергом, Угорщина, 2001, 3-я премія; Сіная, Румунія, 2004, 1-а пре­мія); У. Мачнєва [дипломант 7-го міжн. конкур­су класичної Г., 2000, Пловдив, Болгарія; дипло­мант (2000) і лауреат (2001, 2-а премія) міжн. фестивалю й конкурсу гітарної музики, Крини­ця (тепер Криніца, Польща); лауреат 14-го міжн. фестивалю й конкурсу "Міленіум", Естер- гом, Угорщина, 2001, 2-а премія], джаз, бас- гітарист М. Кримов (Дніпропетровськ), рок-му- зиканти: гітаристи О. Сартаков, Г. Татарченко, В. Ходзицький, С. Чантурія та ін., бас-гітаристи В. Лащук, Г. Махно, О. Путятін (див. "Всяк випа­док") та ін. Укр. акад. гітаристи — представни­ки діаспори: В. Осередчук (1910—88), автор 5-й муз.-пед. збірок для навчання гри на Г. "Україн­ські стрілецькі пісні на гітарі" (1969), "Улюблені мелодії" (1971), "Пластові й повстанські пісні" (1972), "20 коломийок на гітару" (1973), "Звуки України"; Л. Вітошинськии.

Розвиток гітарного виконавства в Україні став однією з причин створення Асоціації гітарис­тів при Нац. всеукр. муз. спілці (голова К. Че- ченя), що сприяє проведенню сольних концер­тів і вечорів пам'яті визначних гітаристів, кон­цертів молодих виконавців "Гітарні перспекти­ви" та в циклі "Педагог і його учні". Поміж інших проектів, здійснених Асоціацією — "Пані Г.", "Гітарна фієста", Перша Міжн. академія гітарного мистецтва. У берез. 2005 у Києві про­ведено міжн. фестиваль "ГітАс", в межах якого відбулася конф. і круглий стіл із проблем історії та сучасності гітарного виконавства. Укр. сучас. комп. творчість для Г. репрезенто­вана різними жанрами — Сонатами С. Бедусенка (1981) і Є. Мілки ("Sonata da camera", 1978), Концертом для X. і кам. орк. К. Віленського (1988) і А. Золкіна, Регтаймом для квартету гітаристів К. Віленського( 1990), п'єсами та етюдами для Г. А. Білошицького, ансамблями для Г. і марим­би М. Денисенко, Г. і домри О. Скрипника, для 2-х Г. О. Грінберга ("Кола на воді") та О. Щетинського ("Три ескізи у чвертьтонах", 1992; "П'ять мініатюр", 2000—01); Б. Котюка ("Роз- марія", 1979, і "Діалог" для фл. та гітари, 1998, п'єси "Леся" для Г. соло, 2000). У. Мєчнєвої [дит. твори — сюїта "Чарівна країна" (1994); "Укр. фантазія" (1998; вид. у США у зб. "Exotic guitar")], мініатюрами Вол. Стеценка, М. Шуха тощо.

Література

  • Вольман Б. Гитара в России. — Ленинград, 1961
  • Його ж. Гитара и гитаристы. — Ленинград, 1968
  • Ги­тара от блюза до джаз-рока / Сост. Б. Дмитриев­ский, С. Колесник, В. Манилов. К., 1986:
  • Шевчен­ко А. Гитара фламенко. — К., 1988
  • Тушишвили Г. В мире гитары. — Тбилиси, 1989
  •  Ширянин А. Поэма о гитаре. История гитары в России. — М., 1994
  •  Гита­ра от блюза до джаза. — К., 1995
  •  Михойленко Н., Фан Динь Тан. Справочник гитариста. — К., 1998
  •  Шарнассе Э. Шестиструнная гитара. — М., 1991
  •  Драч £ Гітара у вільний час: Посіб. для перших років (з навч. касетою) — К., 1995
  •  Загайкевич М. Михайло Вербицький: Сторінки життя і творчості. — Л., 1998
  •  Вещиикий П., Ларичев Е, Ларичева Г. Классическая шестиструнная гитара. — М., 2000; 
  • Черватюк А. Му­зыкальное искусство и классическая шестиструнная гитара: Исторический аспект, теория, методика и практика обучения игре и пению. — М., 2002
  • Вітошинський Л. Cantabile е ritmico: Про мистецтво гри на гітарі. — Л., 2006
  • Шевченко А. Невпокорені ігри фла­менко :! Музика. — 1980. — № 5
  • Ларин А. Гитара в России: Обзор литературы // Альманах библиофи­ла. - М., 1981. - Вып. 11
  • Фан Дінь Тан. Театр гіта- ои ,/ Музика. — 1998. — N° 4
  • Семененко Н. Таємниці мадридської гітари і і Веч. Київ. — 1998. — 16 лип.
  • Конькова Г. Загадковий світ фламенко // КіЖ. — 1998. — 12 серп.
  • Черкащина М. Обольстительный го­лос гитары // Зеркало недели. — 2001. — 9—15 июня;
  • Коваль К. Найгітарніше місто в Європі // Веч. Київ. — 2005. - 30 берез.

 



Джерело: http://Українська музична енциклопедія - Т.1 - с.470-471
Категорія: Інструменти і обладнання | Додав: paleozavr (03.09.2014) | Автор: В. Козлін
Переглядів: 1864
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2017