Антонін Леопольд Дворжак (чеськ. Antonin Leopold Dvorak) (8 вересня 1841 — 1 травня 1904) — чеський композитор i диригент епохи романтизму, слідом за Б. Сметаною розвивав національні традиції й затвердив світове значення чеської музики. Твори Дворжака відрізняються мелодійністю багатством, розмаїтістю ритму й гармонії, барвистістю інструментування, стрункістю форми.

Біографія

Будинок у Нелагозевсі, де народився композитор

Народився у Нелагозевсі, передмісті Праги у родині м'ясника, власника постоялого двору. З дитячих років він ретельно займався грою на скрипці. В 1853 році він переїхав до свого дядька в невелике містечко Злоніце; тут він продовжував займатися музикою, беручи уроки гри на фортепіано, скрипці й альті у Луманна. В 1857 році Дворжак переїхав у Прагу і вступив до Школи органістів, де почав складати музику. У його перших композиціях відчувається вплив композиторів-романтиків Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера. Його вчителями були І. Звонарж і Ф. Блажек.

Закінчивши школу, Дворжак працював спочатку в празькому концертному ансамблі, а потім у відкритому 1862 року чеському «Тимчасовому театрі», яким керував відомий композитор Б. Сметана. До 1860-х років Дворжаком були складені ряд камерних і симфонічних творів — струнний квінтет, струнний квартет, симфонії до мінор «Злонницькі дзвони» та сі-бемоль мажор, а також і створення першої опери — «Альфред», завершеної у 1870 році.

Афіша прем'єри фортепіанного концерту Дворжака op.33

У 1871 році Дворжак залишає роботу в оркестрі і присвячує себе цілковито композиторській роботі. В цьому ж році відбулося перше публічне виконання вокальних творів Дворжака, а наступного , 1872-го року — виконання щойно завершеної опери «Король і вугляр» під керуванням Б. Сметани та фортепіанного квінтету.

У 1873 році А. Дворжак одружився з А. Чермаковою, хористкою Тимчасового театру, з якою вони виховали дев'ятеро дітей. Матеріальна скрута примушує Дворжака займатися приватною педагогічною діяльністю, а також працювати органістом у храмі св. Войтеха. Проте в ці роки творчість Дворжака поступово завойовує визнання — у 1874 була здійснена прем'єра симфонії сі-бемоль мажор і другої редакції опери «Король і вугляр», у 1876 — опери «Ванда».

У 1875 році завдяки сприянню Й. Брамса Дворжаку вдалося одержати державну стипендію, яка значно поліпшила його матеріальне благополуччя і дозволила зосередитись на творчій діяльності. Й. Брамс допоміг молодому композиторові і в публікації його творів у відомого віденського видавця Зімрока. У ці роки Дворжак уже був автором багатьох творів — симфоній, опер, концертів, камерних інструментальних і вокальних творів. Він брав участь у багатьох подіях громадського життя Праги, зближується з передовими діячами чеської інтелігенції.

Лист П.І.Чайковського А. Дворжаку, січень 1889

В 80-і роки Дворжак розпочинає гастрольну діяльність як диригент-виконавець власних творів. У 1883 він здійснює поїздку до Гамбурга, де відбулася постановка його опери «Хитрий селянин». У 1884 він здійснює свою першу з дев'яти поїздок Англію, де він виступає як піаніст і як диригент. В 1888 році в Празі відбувається знайомство Дворжака з П.І.Чайковським, що приїжджав у Прагу. Це знайомство сприяло поїздці Дворжака в Росію; в 1890 році він диригував у Москві й Петербурзі концертами зі своїх творів. З 1891 року Дворжак веде педагогічну роботу в Празькій консерваторії.

В 1892—1895 роках Дворжак живе в США, де очолює Національну консерваторію в Нью-Йорку. Він дає авторські концерти у Бостоні, виступає на всесвітній виставці у Чикаго. Значний успіх в США мала його 9-а симфонія — «З Нового Світу», в основу якої лягли інтонації народних негритянських й індійських мотивів. Особливу популярність серед американців ця симфонія дістала й тому, що вона стала першим значних симфонічних твором, в якому були використані американські народні мотиви.

Після повернення на батьківщину Дворжак знову викладає в Празькій консерваторії, а в 1901 році стає її директором. В останні роки життя він продовжує інтенсивну творчу; пише оперу в народному дусі «Чорт і Кача» (пост. 1899, Прага), поетичну казкову оперу «Русалка» (пост. 1901, Прага), з успіхом що йдуть і на нашій сцені, 2-й віолончельний концерт, що займає почесне місце в репертуарі віолончелістів.

В 1894 році Дворжак повертається на батьківщину. Помер композитор в Празі, 1 травня 1904 року від крововиливу у мозок. Похований на Вишеградському кладовищі.

Творчість

Статуя А. Дворжака у Празі

Разом з Берджихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»

Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».

Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.

Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.

У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.

Визнання

Музей А. Дворжака у Празі

У 1950-х роках у Чехословаччині було видане повне зібрання творів Дворжака (гол редактор О. Шоурек, з 1956- Ф. Бартош). У Празі існує товариство Дворжака, а також його музей, музеї Дворжака були засновані й в інших містах Чехословаччини, зокрема в Нелагозевесі у будинку, де народився композитор. Ім'я Дворжака носить один із струнних квартетів Праги. Твори А. Дворжака увійшли в репертуар багатьох музичних колективів, а 9-а симфонія стала також невід'ємною частиною навчального репертуару молодих диригентів-симфоністів.

Список творів

Спадщина Антоніна Дворжака досить велика і жанрово багатоманітна — вона налічує 120 опусів, значне місце займають оркестрові, вокально-інструментальні та музично-драматичні твори.