Нд, 22.10.2017
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [25]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Російські композитори [4]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [1]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Теорія

Модальність

МОДАЛЬНІСТЬ (від нім. Modalitat, польс. Modalizm, англ. modal) — 1. Техніка композиції із застосуванням модусів (від лат. — modus — буквально міра, правило), особливо широко розвинута композиторами школи Собору Паризької Богоматері (12—13 ст.). 2. Техніка, що впроваджувалась у модальних системах у музиці 19 і 20 ст. і найчастіше продовжувала традиції григоріан. хоралу та давніх ладів нар. музики. Полягала у стилізації григоріан. хоралу (з цитуванням або без нього) і з дотриманням діатонічності гармонії в муз. оточенні цитати, або ж впровадження її на тлі мелодико-гармон. та фактур, засобів, вироблених у 19—20 ст. В укр. музиці класично-романтичної традиції, починаючи від М. Лисенка, М. набула вел. поширення. Видат. зразками цієї техніки можна назвати цикли обр. укр. нар. пісень і "Музику до "Кобзаря" Т. Шевченка" М. Лисенка, хор. розкладки нар. пісень і Літургію М. Леонтовича, обр. нар. пісень К. Стеценка, О. Кошиця, Л. Ревуцького, М. Колесси, хор. твори О. Коши­ця, П. Козицького, С. Людкевича, Л. Дичко, Б. Фільц, інстр. твори М. Скорика, Є. Станковича, Г. Гаврилець. 3. Модальна техніка — один із найрозвинутіших різновидів комп. тех­ніки розширеної тональності в музиці 20 ст. Використовує модальні принципи організації звук, матеріалу, що зустрічалися вже в давньо-грец. музиці, в епоху григоріан. хоралу, в полі-мелодичному середньовічному багатоголоссі та в муз. фольклорі. Сьогодні М. базується на застосуванні різних, у т. ч. і новостворених модусів (рядів) переважно в галузі звуковисотності, а також у галузях тривалостей, пауз, динаміки і т. ін. Модус як спеціально обраний чи створений комплекс елементів, що служить однією з основ муз. композиції, відрізняється від схожого комплексу — серії — тим, що частота й послідовність появи елементів у ньому не пов'язані визначеним порядком. Найвизначнішими композиторами, які викорис­товували модальну техніку у 20 ст., були К. Дебюссі, О. Мессіан, Т. Райлі. В укр. музиці до цієї техніки зверталися Л. Грабовський, В. Сильвестров, Є. Станкович, Г. Гаврилець, В. Рунчак, С Пілютиков та ін.

Література:

  • Холопова В. Вопросы ритма в твор­честве композиторов XX века. — М., 1971;
  •  Хоминський Й. Історія гармонії та контрапунк­ту: В 2 т. — К., 1975. — Т. 1;
  •  Евдокимова Ю. Многоголосие Средневековья. X—XIV в. — М., 1983. Серия: История полифонии. — Вып. 1;
  •  Гуляницкая Н. Введение в теоретический курс. — М., 1988;
  •  Зейфас Н. Песнопения. О творчестве Гии Канчели. — М., 1991;
  •  Теория современной компо­зиции. — М., 2005;
  •  Ходорковская £. Музыкальное восприятие в условиях модального многоголо­сия XVI века как историко-культурный фено­мен (опыт характеристики слуховой установки): Автореф. дисс.  ...канд.  искусств. —  Ленинград,1985;
  •  Денисенко М. Темброва модальність у композиції (на прикладах української інструмен­тальної музики останньої чверті XX сторіччя); Автореф. дис. ...канд. мист-ва. — К., 2006;
  •  її ж. До питання про комунікативні (формотворчі) властивості тембрового чинника // Укр. муз-во. — К., 2000. — Вип. 29;
  •  її ж. Темброва модальність як один з аспектів композиційної логіки //Питання стилю і форми в музиці: 36. ста­тей. — Л., 2001. — Вип. 4;
  •  її ж. Про модальність як формотворчу функцію тембру // Наук, запис­ки. — Серія: Мистецтвознавство. — Тернопіль, 2000. — № 1 (4);
  •  її ж. Закономірності темб­рової логіки у квінтеті для духових Г. Ляшенка "Технема": виконавське прочитання // Тези міжн. наук.-теор. конференції "Феномен школи в музично-виконавському мистецтві". — К., 2005;
  •  її ж. Про деякі особливості оркестрового стилю Л. М. Колодуба // Тези науково-практичної конференції "Творча постать Л. М. Колодуба в контексті української музики на межі сто­літь: з нагоди 75-річчя Л. М. Колодуба". — К., 2005;
  •  Холопов Ю. Симметричные лады в тео­ретических системах Яворского и Мессиана // Музыка и современность. — М., 1971. — Вып. 7;
  •  Тараканов М. Новая тональность в музыке XX века // Проблемы музыкальной науки. —М., 1972. — Вып. 1;
  •  Чижик І. Віртуальна форма гармонії в умовах монодії // Старовинна музика: сучасний погляд. — Наук, вісник НМАУ. — К., 2003. — Вип. 24. — Кн. 1;
  •  Messiaen О. Technique de mon langage musical. — Paris, 1944;
  •  Vincent J. The Diatonic Modes in Modern Music / Los Angeles, University of California Press. — Berkeley;  Los Angeles, 1951;
  •  Bórdos L. Modalis harmoniak. — Budapest, 1961;
  •  Mitchell D. The Language of Modern Music. — London, 1963;
  •  Kohoutek С Novodobe skladebne smery v hudbe. — Praha, 1965 (перекл. рос. мовою: Когоутек Ц. Техника композиции в музыке XX века. — М., 1976);
  •  Mari P. Olivier Messiaen. — Paris, 1965;
  •  Nichols R. Olivier Messiaen. — London, 1974;
  •  Schaffer B. Mały informator muzyki XX wieku. — Kraków, 1975;
  •  Perier A. Messiaen. — Paris, 1979;
  •  Halbreich H. Olivier Messiaen. — Paris, 1980.

 

 



Джерело: http://Українська музична енциклопедія - т.3, с.437
Категорія: Теорія | Додав: paleozavr (01.05.2015) | Автор: Б. Сюта
Переглядів: 341
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2017