Пт, 15.12.2017
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [25]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Російські композитори [4]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [1]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Теорія

Поліфонія
Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін.

Протилежними поліфонія складами є Монодія (одноголосний склад) і гомофонія (іноді також звана «гомофонно-гармонічним складом», що характеризується головним голосом і підпорядкованими йому).

Типи поліфонії

  • Підголоскова поліфонія, при якій разом з основною мелодією звучать її підголоски, тобто кілька її варіантів (близька гетерофонії)
  • Імітаційна поліфонія, при якій основна тема звучить спочатку в одному голосі, а потім, можливо, зі змінами, з'являється в інших голосах (при цьому основних тем може бути декілька). Форма, в якій тема повторюється без змін, називається каноном. Вершиною форм, в яких мелодія змінюється від голосу до голосу, є фуга.
  • Контрастно-тематична поліфонія, при якій одночасно звучать різні мелодії. Вперше з'явилася в XIX столітті.

Перші збереглися зразки європейської поліфонічної музики - органуми IX століття. У XIII - XIV століттях поліфонія найяскравіше проявилася в мотет. У XV-XVI століттях поліфонія стає нормою для всієї європейської музики, як церковної (багатоголосої), так і світської. Найвищого розквіту поліфонічна музика досягла у творчості Генделя і Баха в XVII-XVIII століттях (в основному, у формі фуг). Після Баха починається розквіт гомофонно складу, і наступний підйом інтересу до поліфонія починається тільки в другій половині XIX століття. Імітаційна поліфонія, що орієнтується на Баха і Генделя, часто використовувалася композиторами XX століття (Хіндеміт, Шостакович, Стравінський та ін.)

Література

  • Демчишин, М. С.  Підручник з поліфонії для студентів заочних відділень музично-педагогічних факультетів педінститутів по спеціальності 2119 "Вчитель музики і співів" [] / М.С. Демчишин; МО України. ІСДО. - Київ : ІСДО, 1996. - ; 20см. - ISBN 5-7763-4638-Х
  • Евдокимова Ю.К. Многоголосие средневековья. X-XIV вв. М., 1983 (История полифонии, т.1).
  • Федотов В.А. Начало западноевропейской полифонии. Владивосток, 1985.
  • В. Фраёнов. Учебник полифонии, - М., 1987.


Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Полифония
Категорія: Теорія | Додав: composer (10.08.2010) | Автор: Півтон Безвухий
Переглядів: 2976
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2017