Дмитро Степанович Бортнянський (1751 м. Глухів, тепер Сум. обл., — 10.10.1825, м. Санкт-Петербург, Росія) — композитор, хоровий диригент, півчий, педагог, муз. діяч.
[Життєвий і творчий шлях]
Ймовірно, що до 1758 навчався у Глухівській музично-співацькій школі. 1759 прийнятий до Придворної спів, капели в С.-Петербурзі, де брав участь у придворних концертах і виставах. 1764 13-річний Б. виступив у гол. чоловічій ролі (тенор) при відновленні опери "Альце- ста" Ґ. Ф. Раупаха (у друк, виданні фігурує як виконавець ролі Адмета). Користувався особливою прихильністю імп. Єлизавети Петрівни, яка, ймовірно, сприяла його навчанню спершу в М. Полторацького (спів. муз. наука), згодом, можливо, в Ґ. Ф. Раупаха та Й. Штарцера (на його тему написала Варіації Є. Білоградська). Займався актор, мистецтвом в І. Дмитрієвського. Регулярні заняття композицією відбувалися під наглядом Б. Ґалуппі. 1769—79 продовжував навчання в Італії (Венеція), створив там свої перші опери на італ. тексти (тоді ж виконані), також вок. композиції на католицькі та лютеранські тексти. Вперше в укр. музиці використав у європ. жанрах українські інтонаційні джерела: до Німецької обідні ввів київ, розспів ("Imitation d'un Cantique de Kiovie"), до хоралу "Bekennen will ich Dich, о Herr" — один із великопісних знаменних розспівів і т. п.
Від 1784 — знов у С.-Петербурзі; композитор і клавесиніст при дворі великого князя (згодом імператора) Павла Петровича. До тогочасних обов'язків Бортнянського належало написання інструментальної музики, зокрема для військових занять Павла Петровича, організація та облаштування концертів у Павловську і Гатчині, проведення уроків клавірної гри з великою княгинею Марією Федорівною (для неї написав альбом клавірних п'єс).
1796—1825 — директор і диригент Придворної співацької капели, шо під його орудою досягла блискучих результатів. ЗО квіт. 1789 одержав чин колезького асесора, 11 лис- топ. 1796 — колезького радника (з оплатою від 2000 до 2875 руб.), 1806 — дійсного статського радника. Написав у цей час 3 опери на французькі тексти — "Свято сеньйора" ("La Fete du Seigneur", 1786; лібр. гр. Г. Чернишова за ймовірної участі О. Мусіна-Пушкіна та А. Ф. Віольє), "Сокіл" ("Le Faucon", 1786; лібр. Ф. Г. Лаферм'єра на основі лібр. М. Седена для опери П. Монсіньї), "Син-суперник, або Сучасна Стра- тоніка" ("Le Fils Rival", лібр. Ф. Г. Лаферм'єра; вільний укр. переклад Л. Полтави, 1978), що виставлялися силами аматорів. У 1780-х створив клавірні сонати та інструментальні ансамблі, романси на французькі тексти. Згодом зосередився на творчості в галузі хор. духовної музики. Від 1789 — член "Нового музыкального общества" (ін. назва "Новый музыкальный клуб"). 1791 створив кантату "Любителю мистецтв" на текст Г. Державіна для новосілля О. Строганова.
Існують гіпотези про належність Бортнянського до Петербурзької маонської ложі; за деякими версіями, він є автором масонських гімнів "Коль славенъ наш Господь в Зионе" (вірш М. Хераскова) "Предвічний і необхідний" (вірш Ю. Нелединського-Мелецького) -= "Гімн Спасителю" (вірш Д. Хвостова).
[Значення творчості]
Бортнянський зробив визначний внесок у церковну музичну культуру свого часу. До його досягнень належить зосередження мистецької роботи капели на канонічній музиці (він домігся відсторонення колективу від участі в оперних спектаклях), організацію навчання співу, жанрово-стильове упорядкування богослужбової музики, ініціативу збереження старовинних розспівів через видрукування їх зразків. Приписування або причетність Бортнянському авторства "Проекта об отпечатании древнего российского крюкового пения", як вважав Є. Болховитінов, доволі ризиковане, "так само як і заперечення його участі в розробці цього задуму.
У жанрово різноманітній творчій спадщині Бортнянського своєрідно поєднуються й розвиваються традиції українського хорового мистецтва, західно-європейського бароко, класицизму та романтизму. Якщо перші його твори написані під сильним впливом італ. музики, то починаючи з опери "Син-суперник", усе глибше виявляються оригинальні риси його індивідуальності, відчутнішим стає органічний зв'язок з інтонаційними джерелами української народно-побутової пісенності., з вітчизняною духовною культурою.
Камерно-інструментальні композиції Бортнянського (Концертна симфонія для 7-и інструментів, Концерт для чембало і струнного квартету, Квартет, Квінтет, Септет тощо) — перші у вітчизняній інструментальній музиці зразки великої циклічної форми. Найвизначніші ж досягнення Б. пов'язані з хоровою духовною музикою (акапельною). Їй властива піднесеність і чистота почуттів, філософічність, щирість; у стилістиці — мелодична виразність, прозорість гармонічних поєднань, досконале володіння засобами поліфонічного письма, краса звучання і зручність для співу. Разом із Березовським він став засновником нового жанру — хорового концерту, що увібрав у себе досягнення інших жанрів, стилів та форм. Значення творчої спадщини Б. у повному її обсязі, в її зв'язках з нац. укр. джерелами по-справжньому усвідомилося лише у 20 ст. Нотні тексти деяких творів Б. (опера "Алкід", Концерт для чембало і струн, квартету тощо) було віднайдено і введено в концертний і музикознавчий обіг тільки в 2-й пол. 20 ст. 2001 був оголошений ЮНЕСКО роком Бортнянського.
Твори:
опери — "Креонт" (в оригіналі — "Антигона"), лібр. М. Кольтелліні (пост, у т-рі "Сан-Бенедетто", Венеція, 1776), "Алкід" (пост, у Венеції, 1778; вид. партитури — К., 1985, укр. переклад М. Стріхи, 2004), "Квінт Фабій" (пост, у Герцогському т-рі, Модена, Італія, 1779), "Свято сеньйора" (пост, у Павловську, 1786), "Сокіл" (пост, у Гатчині, 1786; вид. партитури — М., 1975; [вид. клавіру — К., 1985, укр. переклад М. Стріхи, 2004]), "Син-суперник, або Сучасна Стратоніка" (пост, у Павловську, 1787);
кантата "Певец во стане русских воинов", сл. В. Жуковського (1812);
кам.-інстр. ансамблі — Квінтет для клавіра, арфи, скр., віоли да Гамба та влч. (1 757; вид.: М. — Ленинград, 1951), Концертна симфонія B-dur для того самого складу з доданими 2-ю скр. і фаготом (1790; вид, в додатку до кн.: Ливанова Т., Русская музыкальная культура XVIII века... - М., 1953), Концерт D-dur р,пя чембало із струн, квартетом (вид. — К., 1985), Септет, Квартет, сонати для чембало (кілька з них вид. у додатках до музикознавчих праць) та для скр. і чембало (не збереглися);
зб. романсів — "Regueil de romances et chansons..." (вид. — С.Пб., 1783);
для хору без супроводу: духовні композиції (вид. у Повн. зібр. тв., т. 1-10, М„ 1881-82), зокр. 35 концертів, 10 — для подвійного хору, причасники, частини Літургії, з них розвинені за формою Херувимські (7 — для 4-гол. хору, 1 — для 8-гол.); кантати, гімни, присв. знаменним подіям і знатним особам ("Коль славенъ", "Озари, святая радость"), похвальні пісні (4 — для 2-гол. хору, 10 — для 8-гол.), мотети — "Ave Maria", "Salve Regina", "In convertando" тощо.
Дискографія:
грамплатівки LP —
Бортнянский Д. Три хора (новий текст К. Алемасовоі): "Вечер", "Утро" та "Славу поём",— Исп. хор мальчиков Моск. гос. хор. уч-ща, худ. рук. В. Попов. — М.: Мелодия, 1974. С50—04825—26;
Бортнянский Д. "Хвала весне" (О. Подольський). Исп. хор. капелла п/у Г. Катанаж. — М.: Мелодия, 1975. М31-37155-56;
Бортнянский Д. "Сокол Федериго делья Альбериги", лир. опера в 3-х актах, либр. Ф. Лафермьера по повести М. Совена (пер. А. Розанова). — Федериго — Б. Тархов, Педро — Я. Радивоник, Ельвира — Л. Соколенко, Марина — Н. Яковлева, Жанетта — М. Бугрова, Грегуар - В. Белых. Инстр. анс. Моск. кам. муз. т-ра, дир. А. Левин. - М.: Мелодия, 1976. - С10—07459—62;
Бортнянский Д. Концертна симфонія для фп. з орк., 2-х скр., віоли да гамба, влч. та фагота. — Вик. М. Степаненко — фп., С. Маркічева — арфа, А. Баженов і Б. Скворцов - скр., Ю. Холодов — альт, Л. Краснощок — влч. та В. Прокопович — фагот; Квінтет для фп., арфи, скр., віоли да Гамба та влч. — Вик. І. Рябов — фп., Д. Зеднік — арфа, О. Горохов — скр., Б. Палшков — альт та В. Нервов - влч. - К.: Мелодия, 1977. С10-08697-98;
Бортнянский Д. "Векую прискорбна еси, душе моя", концерт № 33. — Исп. Моск. кам. хор, худ. рук. В. Минин, сол. — Н. Герасимова, О. Оболенская, О. Пружанский и А. Сафиулин. — М.: Мелодия, 1978. СЮ—10909—10 тощо.
Література:
Лебедев Н. Березовский и Бортнянский как композиторы церковного пения. — С.Пб., 1882;
Антонович Д. Триста років українського театру. — Прага, 1925: Финдейзен Н. Очерки по истории музыки в России. — М.; Ленинград. 1929. — Т. 2. — Вып. 6;
Доброхотов Б. Д. Бортнянский. — М.; Ленинград, 1950;
Маценко П. Дмитро Степанович Бортнянський і Максим Созонтович Березовський. - Вінніпег, 1951;
Рыцарева М. Композитор Д. Бортнянский. Жизнь и творчество. — Ленинград, 1979;
Іванов В. Дмитро Бортнянський. — К., 1980;
Ковалёв К. Бортнянский. — Ленинград, 1989;
Корній Л. історія української музики,- К.; X. — Ч. 2: Нью-Йорк, 1998;
Дмитро Бортнянський і світова музична культура. — К., 2003;
Финдейзен Н. Предполагаемый масонский гимн Бортнянского II РМГ. - 1917. - N° 29-30: Людкевич С. Дмитро Бортнянський в соті роковини його смерті И Стара Україна. — Л., 1925;
Його ж. Д. Бортнянський і сучасна українська музика // Муз. листок (Львів). - 1925. — № 1 (передрук: Ст. Людкевич. Дослідження. Статті. Рецензії. — Л., 1999. — Т. 1);
Асафьев Б. Об исследовании русской музыки XVili века и двух операх Бортнянского // Музыка и музыкальный быт старой России. — Ленинград, 1927. - Т. 1;
Стешко Ф. Бортнянський і Чайковський II Укр. музика (Львів). — 1938. — № 7-8, 9-10, 11-12: Скребков С. Бортнянский - мастер русского хорового концерта // Ежегодник института истории искусств: Театр, музыка. — М., 1948. — 1 1;
Ливанова Т. Русская музыкальная культура XVIII века... - М., 1953;
Келдыш Ю. Русская музыка XVIII века. - М., 1965. — Гл. 2;
Розанов А. Празднество сеньора. Опера Д. С. Бортнянского // Музыкальное наследство. — М., 1970. — Т. 3;
Волинський Й. Дмитро Бортнянський і Західна Україна // Укр. музикознавство. — К.. 1971. - Вип. 6;
Хіврич Л. Фугатні форми в хоровому концерті Д. Бортнянського // Там само;
Маценко П. У 220-річчя від дня народження [Д. Бортнянського] // Дмитро Бортнянський. Духовні твори, — Торонто, 1974. — Вип. 1: 35 концертів;
Боровик М. Хоровий концерт і його творці //' ІУМ. — К„ 1989. - Т. 1;
Іванов В. Родовід Д. С. Бортнянського // Укр. муз. архів. — К., 1995. — Вип. 1;
Кузьма М. Бортнянський а Іа Бортнянський: огляд джерел хорових концертів Д. Бортнянського // journal of Musicology. — 1996 (весна): Берденникова К. Псалмы в хоровых концертах М. Березовского и Д. Бортнянского ії Духовний світ бароко. — К., 1997;
Іванов О. Кантатно-гімнічні форми в музиці Д. Бортнянського і! Мистецтвознавчі записки. Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. - К., 2003. - Вип. 3-4;
Юдкін-Ріпун і. Бортнянський як представник стилю перехідної епохи і! Старовинна музика — сучасний погляд: Зб. статей. — К., 2003. — Кн. 1;
Берденникова К. Риторика в духовных концертах Дмитрия Бортнянского її Дмитро Бортнянський і світова музична культура. — К., 2003;
