Ср, 24.05.2017
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [25]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Російські композитори [4]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [1]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Українські композитори

Бортнянський, Дмитро Степанович

Дмитро Степанович Бортнянський (1751 м. Глухів, тепер Сум. обл., — 10.10.1825, м. Санкт-Петербург, Росія) — композитор, хоровий диригент, півчий, педагог, муз. діяч.

[Життєвий і творчий шлях]

Ймовірно, що до 1758 навчався у Глухівській музично-співацькій школі. 1759 прийнятий до Придворної спів, капели в С.-Пе­тербурзі, де брав участь у придворних концер­тах і виставах. 1764 13-річний Б. виступив у гол. чоловічій ролі (тенор) при відновленні опери "Альце- ста" Ґ. Ф. Раупаха (у друк, виданні фігурує як виконавець ролі Адмета). Користувався особли­вою прихильністю імп. Єлизавети Петрівни, яка, ймовірно, сприяла його навчанню спершу в М. Полторацького (спів. муз. наука), згодом, можливо, в Ґ. Ф. Раупаха та Й. Штарцера (на його тему написала Варіації Є. Білоградська). Займався актор, мистецтвом в І. Дмитрієвського. Регулярні заняття композицією відбувалися під наглядом Б. Ґалуппі. 1769—79 продовжував навчання в Італії (Венеція), створив там свої перші опери на італ. тексти (тоді ж виконані), також вок. композиції на католицькі та лютеранські тексти. Вперше в укр. музиці використав у європ. жанрах українські інтонаційні джерела: до Німецької обідні ввів київ, розспів ("Imitation d'un Cantique de Kiovie"), до хоралу "Bekennen will ich Dich, о Herr" — один із великопісних знаменних розспівів і т. п.

Від 1784 — знов у С.-Петербурзі; композитор і клавесиніст при дворі великого князя (згодом імператора) Павла Петровича. До тогочасних обов'язків Бортнянського належало написання інструментальної музики, зокрема для військових занять Павла Петровича, організація та облаштування концертів у Павловську і Гатчині, проведення уроків клавірної гри з великою княги­нею Марією Федорівною (для неї написав аль­бом клавірних п'єс).

1796—1825 — директор і диригент Придворної співацької капели, шо під його ору­дою досягла блискучих результатів. ЗО квіт. 1789 одержав чин колезького асесора, 11 лис- топ. 1796 — колезького радника (з оплатою від 2000 до 2875 руб.), 1806 — дійсного статського радника. Написав у цей час 3 опери на французькі тексти — "Свято сеньйора" ("La Fete du Seig­neur", 1786; лібр. гр. Г. Чернишова за ймовір­ної участі О. Мусіна-Пушкіна та А. Ф. Віольє), "Сокіл" ("Le Faucon", 1786; лібр. Ф. Г. Лаферм'єра на основі лібр. М. Седена для опери П. Монсіньї), "Син-суперник, або Сучасна Стра- тоніка" ("Le Fils Rival", лібр. Ф. Г. Лаферм'єра; вільний укр. переклад Л. Полтави, 1978), що ви­ставлялися силами аматорів. У 1780-х створив клавірні сонати та інструментальні ансамблі, романси на французькі тексти. Згодом зосередився на творчості в галузі хор. духовної музики. Від 1789 — член "Нового музыкального общества" (ін. наз­ва "Новый музыкальный клуб"). 1791 створив кантату "Любителю мистецтв" на текст Г. Державіна для новосілля О. Строганова.

Існують гіпотези про належність Бортнянського до Петербурзької маон­ської ложі; за деякими версіями, він є автором масонських гімнів "Коль славенъ наш Господь в Зионе" (вірш М. Хераскова) "Предвічний і необхідний" (вірш Ю. Нелединського-Мелецького) -= "Гімн Спасителю" (вірш Д. Хвостова).

[Значення творчості]

Бортнянський зробив визначний внесок у церковну музичну культуру свого часу. До його досягнень належить зосередження мистецької роботи капели на канонічній музиці (він домігся відсторонення колективу від участі в оперних спектаклях), організацію навчання співу, жанрово-стильове упорядкування богослужбової музики, ініціативу збереження старовинних розспівів через видрукування їх зразків. Приписування або причетність Бортнянському авторства "Проекта об отпечатании древнего российского крюкового пения", як вважав Є. Болховитінов, доволі ризиковане, "так само як і заперечення його участі в розробці цього задуму.

У жанрово різноманітній творчій спадщині Бортнянського своєрідно поєднуються й розвиваються традиції українського хорового мистецтва, західно-європейського бароко, класицизму та романтизму. Якщо перші його твори написані під сильним впливом італ. музики, то починаючи з опери "Син-суперник", усе глибше виявляються оригинальні риси його індивідуальності, відчутнішим стає органічний зв'язок з інтонаційними джерелами української  народно-побутової пісенності., з вітчизняною духовною культурою.

Камерно-інструментальні композиції Бортнянського (Концертна симфонія для 7-и інструментів, Концерт для чембало і струнного квартету, Квартет, Квінтет, Септет тощо) — перші у вітчизняній інструментальній музиці зразки великої циклічної форми. Найвизначніші ж досягнення Б. пов'язані з хоровою духовною музикою (акапельною). Їй властива піднесеність і чистота почуттів, філософічність, щирість; у стилістиці — мелодична ви­разність, прозорість гармонічних поєднань, досконале володіння засобами поліфонічного письма, краса звучання і зручність для співу. Разом із Березовським він став засновником нового жанру — хорового концерту, що увібрав у се­бе досягнення інших  жанрів, стилів та форм. Зна­чення творчої спадщини Б. у повному її обсязі, в її зв'язках з нац. укр. джерелами по-справжньому усвідомилося лише у 20 ст. Нотні тексти деяких творів Б. (опера "Алкід", Кон­церт для чембало і струн, квартету тощо) було віднайдено і введено в концертний і музикознавчий обіг тільки в 2-й пол. 20 ст. 2001 був оголоше­ний ЮНЕСКО роком Бортнянського.

Твори:

опери — "Креонт" (в оригіналі — "Антигона"), лібр. М. Кольтелліні (пост, у т-рі "Сан-Бенедетто", Венеція, 1776), "Алкід" (пост, у Венеції, 1778; вид. партитури — К., 1985, укр. переклад М. Стріхи, 2004), "Квінт Фабій" (пост, у Герцогському т-рі, Модена, Італія, 1779), "Свято сеньйора" (пост, у Павловську, 1786), "Сокіл" (пост, у Гатчині, 1786; вид. партитури — М., 1975; [вид. клавіру — К., 1985, укр. переклад М. Стріхи, 2004]), "Син-суперник, або Сучасна Стратоніка" (пост, у Павловську, 1787);

кантата "Певец во стане русских воинов", сл. В. Жуковського (1812);

кам.-інстр. ансамблі — Квінтет для клавіра, арфи, скр., віоли да Гамба та влч. (1 757; вид.: М. — Ленинград, 1951), Концерт­на симфонія B-dur для того самого складу з дода­ними 2-ю скр. і фаготом (1790; вид, в додатку до кн.: Ливанова Т., Русская музыкальная культура XVIII века... - М., 1953), Концерт D-dur р,пя чемба­ло із струн, квартетом (вид. — К., 1985), Септет, Квартет, сонати для чембало (кілька з них вид. у додатках до музикознавчих праць) та для скр. і чембало (не збереглися);

зб. романсів — "Regueil de romances et chansons..." (вид. — С.Пб., 1783);

для хору без супроводу: духовні композиції (вид. у Повн. зібр. тв., т. 1-10, М„ 1881-82), зокр. 35 концертів, 10 — для подвійного хору, причасники, частини Літургії, з них розвинені за формою Херу­вимські (7 — для 4-гол. хору, 1 — для 8-гол.); кан­тати, гімни, присв. знаменним подіям і знатним особам ("Коль славенъ", "Озари, святая ра­дость"), похвальні пісні (4 — для 2-гол. хору, 10 — для 8-гол.), мотети — "Ave Maria", "Salve Regina", "In convertando" тощо.

Дискографія:

грамплатівки LP —

  • Бортнянский Д. Три хора (новий текст К. Алемасовоі): "Вечер", "Ут­ро" та "Славу поём",— Исп. хор мальчиков Моск. гос. хор. уч-ща, худ. рук. В. Попов. — М.: Мело­дия, 1974. С50—04825—26;
  • Бортнянский Д. "Хва­ла весне" (О. Подольський). Исп. хор. капелла п/у Г. Катанаж. — М.: Мелодия, 1975. М31-37155-56;
  • Бортнянский Д. "Сокол Федериго делья Альбериги", лир. опера в 3-х актах, либр. Ф. Лафермьера по повести М. Совена (пер. А. Ро­занова). — Федериго — Б. Тархов, Педро — Я. Радивоник, Ельвира — Л. Соколенко, Марина — Н. Яковлева, Жанетта — М. Бугрова, Грегуар - В. Белых. Инстр. анс. Моск. кам. муз. т-ра, дир. А. Левин. - М.: Мелодия, 1976. - С10—07459—62;
  • Бортнянский Д. Концертна симфонія для фп. з орк., 2-х скр., віоли да гамба, влч. та фагота. — Вик. М. Степаненко — фп., С. Маркічева — арфа, А. Баженов і Б. Скворцов - скр., Ю. Холодов — альт, Л. Краснощок — влч. та В. Прокопович — фагот; Квінтет для фп., арфи, скр., віоли да Гамба та влч. — Вик. І. Рябов — фп., Д. Зеднік — арфа, О. Горохов — скр., Б. Палшков — альт та В. Нер­вов - влч. - К.: Мелодия, 1977. С10-08697-98;
  • Бортнянский Д. "Векую прискорбна еси, душе моя", концерт № 33. — Исп. Моск. кам. хор, худ. рук. В. Минин, сол. — Н. Герасимова, О. Оболен­ская, О. Пружанский и А. Сафиулин. — М.: Мело­дия, 1978. СЮ—10909—10 тощо.

Література:

  • Лебедев Н. Березовский и Бортнянский как композиторы церковного пения. — С.Пб., 1882;
  •  Антонович Д. Триста років українського театру. — Прага, 1925: Финдейзен Н. Очерки по истории му­зыки в России. — М.; Ленинград. 1929. — Т. 2. — Вып. 6;
  •  Доброхотов Б. Д. Бортнянский. — М.; Ле­нинград, 1950;
  •  Маценко П. Дмитро Степанович Бортнянський і Максим Созонтович Березовсь­кий. - Вінніпег, 1951;
  •  Рыцарева М. Композитор Д. Бортнянский. Жизнь и творчество. — Ленин­град, 1979;
  •  Іванов В. Дмитро Бортнянський. — К., 1980;
  •  Ковалёв К. Бортнянский. — Ленинград, 1989;
  •  Корній Л. історія української музики,- К.; X. — Ч. 2: Нью-Йорк, 1998;
  •  Дмитро Бортнянський і світова музична культура. — К., 2003;
  •  Финдей­зен Н. Предполагаемый масонский гимн Бортнян­ского II РМГ. - 1917. - N° 29-30: Людкевич С. Дмитро Бортнянський в соті роковини його смерті И Стара Україна. — Л., 1925;
  •  Його ж. Д. Бортнянський і сучасна українська музика // Муз. листок (Львів). - 1925. — № 1 (передрук: Ст. Людкевич. Дослідження. Статті. Рецензії. — Л., 1999. — Т. 1);
  •  Асафьев Б. Об исследовании рус­ской музыки XVili века и двух операх Бортнянско­го // Музыка и музыкальный быт старой России. — Ленинград, 1927. - Т. 1;
  •  Стешко Ф. Бортнянський і Чайковський II Укр. музика (Львів). — 1938. — № 7-8, 9-10, 11-12: Скребков С. Бортнянский - мастер русского хорового концерта // Ежегодник института истории искусств: Театр, музыка. — М., 1948. — 1 1;
  •  Ливанова Т. Русская музыкальная культура XVIII века... - М., 1953;
  •  Келдыш Ю. Рус­ская музыка XVIII века. - М., 1965. — Гл. 2;
  •  Роза­нов А. Празднество сеньора. Опера Д. С. Бортнян­ского // Музыкальное наследство. — М., 1970. — Т. 3;
  •  Волинський Й. Дмитро Бортнянський і Західна Україна // Укр. музикознавство. — К.. 1971. - Вип. 6;
  •  Хіврич Л. Фугатні форми в хоро­вому концерті Д. Бортнянського // Там само;
  •  Ма­ценко П. У 220-річчя від дня народження [Д. Борт­нянського] // Дмитро Бортнянський. Духовні тво­ри, — Торонто, 1974. — Вип. 1: 35 концертів;
  •  Бо­ровик М. Хоровий концерт і його творці //' ІУМ. — К„ 1989. - Т. 1;
  •  Іванов В. Родовід Д. С. Борт­нянського // Укр. муз. архів. — К., 1995. — Вип. 1;
  •  Кузьма М. Бортнянський а Іа Бортнянський: огляд джерел хорових концертів Д. Бортнянського // journal of Musicology. — 1996 (весна): Берденнико­ва К. Псалмы в хоровых концертах М. Березовско­го и Д. Бортнянского ії Духовний світ бароко. — К., 1997;
  •  Іванов О. Кантатно-гімнічні форми в му­зиці Д. Бортнянського і! Мистецтвознавчі записки. Державна академія керівних кадрів культури і ми­стецтв. - К., 2003. - Вип. 3-4;
  •  Юдкін-Ріпун і. Бортнянський як представник стилю перехідної епохи і! Старовинна музика — сучасний погляд: Зб. статей. — К., 2003. — Кн. 1;
  •  Берденникова К. Риторика в духовных концертах Дмитрия Бортнян­ского її Дмитро Бортнянський і світова музична культура. — К., 2003;
  •  Іванов В, Старовинні розспіви в аранжировці Д, Бортнянського /7 Музи­ка. — 1971. — № 6;
  •  Його ж. Хори Бортнянського // Там само. — 1973. — № 1;
  •  Гордійчук М. Дмитро Бортнянський /7 Там само. — 1976. — № 2;
  •  Іва­нов В. Зв'язки Д. Бортнянського з Україною II Там само. — 1979. — № 1;
  •  Гордійчук М. із спадщини Д. Бортнянського И Там само. — 1981. — № 2;
  •  Степаненко М. Невідомий концерт Д. Бортнянсь­кого // Там само. — 1983. — № 1;
  •  Некрасова Н. Прем'єра через 200 років п Там само. — 1984. — № 5;
  •  Гордійчук М. Нотодруки Д. Бортнянського // Родослов. — 1991. — № 15;
  •  Юрченко М. Два мо- тети Д. Бортнянського ,'/ КІЖ. — 1985, — 13 січ.
  • Дувірак Д. Повернення "Алкіда" // Молода Гали­чина. — 1992. - 26 трав.

 

 

 



Джерело: http://Українська музична енциклопедія. - Т.1. - с. 252-254
Категорія: Українські композитори | Додав: composer (02.11.2009) | Автор: Н. Костюк, А. Муха
Переглядів: 4241
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2017