Нд, 30.04.2017
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [33]
Історія [25]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Російські композитори [4]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [1]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Українські композитори

Майборода, Геогрій Ілларіонович

фотографіяМАЙБОРОДА Георгій Іларіонович (1.12.1913, хут. Пелехівщина Глобинського р-ну Полтавської обл. — 06.12.1992, м. Київ) — композитор, диригент, культ.-громад. діяч, педагог. 3. д. м. УРСР (1958). Н. а. СРСР (1960). Голова правлін­ня СКУ (1967—69). Секретар СК СРСР (1962- 69). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т. Шевченка (1963), Премії ім. М. Лисенка (1983). Депутат Верховної Ради УРСР (1967, 1971, 1975). Брат П. Майбороди, батько Р. Майбороди. Закін. Київ. муз. уч-ще (1936), Київ. консерваторію (1941, кл. композиції Л. Ревуцького, інструментовки Б. Лятошинського; 1949 — аспірантуру п/к Л. Ревуцького). 1950—58 викладав у коне, муз.- теор. дисципліни.

Композитор ліричного обдаровання з органічним нац. світовідчуттям, образним мисленням, муз. мовою (див. Мова музична), багатою на інто­наційно виразну лексику й залучені жанр, дже­рела, М. розвивав традиції школи М. Лисенка та його послідовників, обстоював доступність акад. музики, заперечуючи ускладненість сти­лістики. Представник постромантизму, часом в річищі фольклоризму. Талант і належна техн. оснащеність дала змогу митцеві залишити в різних галузях і жанрах укр. музики твори високого худож. ґатунку, позначені етичною наснагою та одухотвореністю. Найкращі з них ставали значними подіями муз. процесу 1940— 80-х, підносили рівень тогочасного мистецтва. Майбутній композитор виріс у селян, роди­ні, де трудовий побут скрашувала любов до музики: батьки замолоду співали в церк. хорі, знали нотну грамоту, музичили на різних ін-тах у домашньому ансамблі. Закін. Кременчуц. індустр. технікум (у Полт. обл.), працював на Запоріз. алюмінієвому комбінаті, водночас самостійно набував муз. знань, контактував із місц. оркестром і хор. капелою "Дніпрельстан". Надіслані до Київ. коне, перші твори показали обдарованість, тяжіння до симф. музики (хоча в 1930-х ця галузь не належала до пріоритет­них). Написана на 3-у курсі коне. симф. поема "Лілея" стала яскравим дебютом М., була відзначена 1-ю премією на міжконс. конкурсі й зазвучала в концертах. Схвально оцінили фахівці також 1-у симфонію (1940) і симф. поему "Каменярі" (1941). Відновлення по війні втрачених фах. навичок ішло передусім через освоєння різних жанрів. Писав розмаїті пісні — масові ("Ковпаківська", "Герої Краснодону", "Пісня миру"), дитячі ("Горобчики", "Біля ялинки"), романси. Яскравою подією стала "Гуцульська рапсодія" для симф. орк. (1949, 2-а ред. 1952) до 10-річчя возз'єднання укр. земель. Мальовничу панораму Карпат із 4-х контрастних картин (романт. гірський пей­заж, скорботний спомин, звитяжний герць плотогонів з бурхливою річкою та запальний гуцул, танок) проймає тріумфальна заклична емблема-лейтобраз, що динамізує і об'єднує композицію. Рапсодія належала до репертуар, творів, що свого часу презентували укр. музику. Багатьом подальшим симф. творам М. прита­манна узагальнена програмність. Відтворюючи образи, колізії війни в 2-й симфонії (1952, 2-а ред. 1966), автор назвав її "Весняною" (4-у — "Осінньою"). Образна символіка часом роз­пізнається за логікою муз. протиставлень або за обранням певної моделі стилістики. Так, дві останні симфонії [3-я (1976) присв. пам'яті Г. Жуковського, 4-а (1989) — Платона М.] викликають алюзії до образно-стиліст. мане­ри кумира їхньої молодості П. Чайковського.

Загалом же для симф. творів М. характері прийоми зіставлення контраст, образів, картиі рельєфний тематизм, часом із фольк. меле дикою, неспішним варіантним розгортання!* вільним поемним формотворенням. Свідом уникання ускладненості ладо-гарм. вертикг лі, нагромаджень в оркестровці, — властиі ліро-епічному способу мислення, картинне живописній манері відтворення образів чи ро: думів про життя зумовлені його прагнення бути цілком зрозумілим найширшій слухацькі аудиторії. Це притаманне його вок.-симф. кар тині "Запорожці" (1954, сл. Л. Забашти), Сюїп з музики до "Короля Ліра" (1959) та "Урочисті увертюрі" (1985) для симф. оркестру. Тяжінн М. до високо поетичної романт. образносі виявляло вплив Л. Ревуцького; у сфері лірик йому імпонувала проникливість інтонац. мане ри П. Чайковського.

Прагнення розширити жанр, палітру укр. музи ки виявилось у наполегливому освоєнні композитором оперної галузі, де ситуація в 1950-: визнавалася критичною. М. — автор 4-х опер що мали досить тривале сцен, життя, приваблюючи виконавців і публіку щедрістю мело дизму, адаптованими до сучас. сюжетів клас формами. Первістком його стала "Милана1 (1957, лібр. А. Турчинської), сюжет якої поєдну вав соц.-політ. колізію 1939—44 з особистим* долями українців Закарпаття, а жанр, особли вості — риси героїч. конфлікту з лір.-психол відтворенням переживань персонажів. Опер} було визнано значним здобутком галузі зг виразність муз. характеристик героїв, смислову роль лейтмотивів і орк. засобів, етнічно бага­тий колорит музики. Найкращі арії з опери уві­йшли до конц. обігу. В опері "Арсенал" (1960. лібр. О. Левади та А. Малишка) поєднане принципи нар. драми й лірико-психол. колізії. Драматургія твору збагатилася виразною емб­лематикою, системою характеристичних лейт­мотивів, сценами наскрізного розвитку. 1963 "Арсенал" було удостоєно Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Опера "Тарас Шевченко" (1964, лібр. композитора) є спробою осмислення феномену Т. Шевченка-творця й людини. Оригінальність задуму — в компонуванні 4-х новел з різних етапів життя поета (кожна з іншим складом дійових осіб із його оточення). Лір. концепція тут поєднується з монументаль­ністю, навіть ораторіальністю. Особливу функ­цію має хор, що уособлює народ та провадить слово від автора в структурних частинах спек­таклю —"Передмові" й "Післямові". Змістовно й динамічно накреслено характеристику поета, розкриту різними типами вок. мовлення: опо­відного, експресивного у викритті, ліричного в аріозо-роздумі, декламаційного в монолозі- кредо тощо. Попри новаційний задум, важливі знахідки в муз. конструкції опери, сценічне життя її було нетривалим. Останньою оперою М. був "Ярослав Мудрий", закінченою на поч. 1970-х (за однойм. дра­мою І. Кочерги). Актуальність проблем історії Київської Русі-України засвідчує майже одночасне звернення до цього сюжету також Ю. Мейтуса. Масштаби конфлікту князя Ярослава зі свавільним оточенням, що чинило спротив його державницькій і просвітницькій місії, сягають рівня трагедії. Худож. концепція опери збагачує драму розкриттям внутр. світу персонажів; музику вирізняє багатство мелосу, ліризм, розмаїття характеристик, накреслення істор. колориту через вкраплення церк. сти­лістики. Втім, критика слушно зауважувала нестачу належного драматизму чи експресії в найконфліктніших ситуаціях. Оперний доробок М., утілений в різнотипних пошукових жанр,- стиліст. спектаклях багатьох т-рів, мав свого часу чи не найвищий репертуарний статус. Успішною була і праця М. у написанні музики до вистав Київ. драм, т-ру ім. І. Франка: "Король Лір" В. Шекспіра (1959) та п'єси М. Зарудного "Вірність" (1970). У творчій еволюції компози­тора важливу роль посідають галузі кам.-вок. і хор. музики. Власне саме здобутки в цих жанрах визначали високу якість його вок. палі­три, що прикрашала масштабні театр, компо­зиції. Лір. обдаровання М., його чуття природи вокалу та закоханість у поезію розкрились у низці вок. мініатюр, переважно романсах. Для ранньої творчості характерний добір клас, поезій (О. Пушкіна, Т. Шевченка, І. Франка, Г. Гейне), пошук виразної інтонації та ціліснос­ті форми ("Доля", "Спалений лист", "Розвійтеся вітром"). Найвище визнання здобув солоспів "Гаї шумлять" (1945) на вірш /7. Тичини — справжній шедевр поетичного звукопису. Від 1950-х збільшилося число романсів на слова сучас. йому поетів (В. Сосюри, А. Малишка, В. Симоненка, Д. Павличка), де посилено етичні мотиви, поглиблено інтимні настрої ("Лист", "Земле рідна", "Дивною і вічно молодою"). Окремий цикл, задум окреслюється в добірці роман­сів ост. періоду творчості М. з промовистою назвою — "Пісні прощання", написані переваж­но на сл. І. Франка з циклу "Зів'яле листя". Тут переважають психологічні аспекти, елегійні сумовиті настрої. Поодинокою спробою у вок. доробку М. постає "Концертний триптих" для голосу з орк., присв. Л. Ревуцькому (1971). Близький за гармонією до його фп. мініатюр, він розкриває багату палітру конц. сольного співу. Властиве для М. органічне чуття ресурсів і нац. особли­востей хор. музики підтвердила поява в 1960-х циклічних добірок "П'ять хорових прелюдів" на сл. М. Рильського (1962) і "Вісім хорових пре­людів" на сл. В. Сосюри (1965). Цикли одразу увійшли до репертуару найкращих артистичних колективів, привабили красою музики і цікавими стилістично-концепційними задумами. Присвята заспіву (Елегії) М. Лисенкові привертає увагу до інтонац. зв'язків циклу із його музикою. Водночас хори освітлено філософічністю віршів М. Рильського, виразністю помічених худож. деталей і настроїв, відтворених композитором. Вісім прелюдів на сл. В. Сосюри скомпонова­но як програмний цикл — осмислення етапів творчого життя поета-друга: від символу весни, буремно-пристрасної юності, жагучого розкві­ту до осіннього згасання, ост. вірша з лікарні. Медитативна лірика в циклі завдяки інтонац. виразності й фактурному розмаїттю музики виявляє багате душевне життя поета, розкрите глибоко психологічно. Помітним здобутком у цій галузі стала пізня збірка М. "Хорові пре­люди a cappella" (12 творів для міш. складу, 5 — для чол.), написані 1983—84 pp. та опубл. 1984. У неї незвичне компонування: прелю­ди на сл. А. Малишка, В. Сосюри (4 твори), О. Ющенка, В. Симоненка (2), Т. Масенка, Л. Костенко, О. Олеся, М. Нагнибіди та ін., не координуються авторством поетів. Лише 4 твори на сл. О. Блока (рос. мовою) вирізне­но як цикл без окремої назви. Об'єднаний дис­курсом у життя усамітненої замкненої душі, він дав митцеві громадянсько-езопівський спосіб утілити образ відчуження: "обитель страха и молчанья", що виявляє дисидент, переживання композитора в той час. Решта творів добірки — характерні для митця хор. начерки, медитації, згадки з минулого, роздуми. Втім — у вислові менше розспіву, важливішу роль відіграє мовна інтонація, часто підкреслена зміною гармонії, фактур, акцентами, стриманіше виявляються емоції, хоча фактурний виклад зберігає сти­льову манеру митця. У Прелюдах для чол. хору домінують споглядальність, пісенно-поліфон. чинники.

До поодиноких зразків творчості М, у галузі інстр. музики належать Концерт для скр. з орк. (1977) у 3-х частинах, що з успіхом викону­вався в концертах (прем'єра з О. Бучинською) та "Симф. варіації" для влч. з симф. орк. (1987). Свого часу М. до творчості у цій галузі підготувала праця (разом з Л. Ревуцьким) над редакцією та оркеструванням Скр. концерту В. Косенка (1939), згодом — над його ж Фп. концертом (2, 3 ч.; 1947). М. досить часто запрошували до співпраці постановники к/ф Київ, кіностудії ім. 0. Довженка: муз. до к/ф ("Якби каміння говорило", 1957; "Солдатка", 1958; "Таврія", 1959; "Помилка Оноре де Бальзака", 1969; "Сім'я Коцюбинських", 1970; "Ніна", 1971; "Довга дорога в короткий день", 1972). Багато творів М. записано у фонд Укр. радіо і ТБ (тепер Національна телерадіоком- панія України). Ім'я М. присвоєно Нац. засл. капелі бандуристів України. У Києві (вул. Грушевського, 16) встановлено мемор. дошку з горельєфом погруддя композитора. Тв.: опери — "Арсенал" (лібр. О. Левади та А. Малишка, 1960), "Тарас Шевченко" (лібр. власне, 1964), "Ярослав Мудрий" (лібр. власне за драм, поемою І. Кочерги, 1973), "Милана" (лібр. А. Турчинської, 1987); вок.-симф. — кан­тата "Дружба народів" (сл. М. Рильського та О. Новицького, 1948), картина "Запорожці" (сл. Л. Забашти, 1954); для симф. орк. — 4 сим­фонії (1940; 1952, 2-а ред. 1966 — "Весняна"; 1976; 1989 — "Осіння"), поеми — "Лілея" (за Т. Шевченком, 1939), "Каменярі" (за твором І. Франка, 1941), "Гуцульська рапсодія" (1951), сюїта "Король Лір" (1959), "Урочиста увертюра" (1985); для влч. з орк. — "Симф. варіації" (1987); для голосу з орк. — Концерт (1969); для скр. з орк. — Концерт (1977); хори на сл. М. Рильського ("Неначе сон", "На білу гречку впали роси"), В. Сосюри ("Дощ"), Дм. Павличка, 12 хорів без супр. та ін.; солоспіви — "Дума" (сл. Т. Шевченка, 1939), "Розвійтеся з вітром" (сл. І. Франка, 1939), "Весна іде" (сл. Лесі Українки, 1948), "Троянда" (сл. В. Сосюри, 1953), "Запливай же, роженько весела" (сл. А. Малишка), на сл. О. Пушкіна, А. Міцкевича, П. Тичини, Т. Масенка.С. Щипачова, в. Симоненка, О. Ющенка; вок. цикл "Пісні про­щання" та ін.; пісні, в т. ч. дит.; обр. нар. пісень; музика до театр, вистав, кінофільмів ("Якби каміння говорило", "Таврія" та ін.). Редагування та оркестрування (разом з Л. Ревуцьким) Фп. (2 і З ч.) і Скр. концертів В. Косенка.

 

Дискографія: (всі — М.: Мелодия)

  • Майборода Г. І. «Гаї шумлять», сл. П. Тичини: Є. Дарчук. — 20554, 1951;
  • Майборода Г. І. «Троянди», елегія, сл. В. Сосюри: Г. Сухорукова (фп., 3. Ліхтман). — 28132, 1957;
  • Майборода Г. І. «Пролягла доріженька», сл. А. Малишка: хор. капела і симф. орк. Укр. радіо, дириг. К. Симеонов. — 31779, 1958;
  • Майборода Г. І. «Гуцульська рапсодія»: симф. орк. Укр. радіо; дириг. К. Симеонов. — Д 6751-52, 1960;
  • Майборода Г. І. «Неначе сон», сл. М. Рильського: Держ. хор. капе¬ла УРСР «Трембіта», худ. кер. П. Муравський. — Д 14177-78, 1964;
  • Майборода Г. І. «Тарас Шевченко», опера в 4-х діях, лібр. Г. Майбороди, укр. мовою: М. Шевченко, Л. Руденко, А. Кікоть, Є. Чавдар, Л. Лобанова, М, Фомін, В. Тимохіщ хор і орк. Київ. держ. театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. К. Симеонов. — Д 014383-86 С 0911-14, 1964;
  • Майборода Г. І. «Арсенал», оп. в 3-х діях, лібр. О. Левади і А. Малишка, укр. мовою: . Кондратюк, В. Тимохін, Б. Руденко, С. Козак, Л. Лобанова; хор і орк. Київ, театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. Л. Венедиктов. — Д 016127-32, 1965;
  • Майборода Г. І. «Лілея», симф. поема (за Т. Шевченко): симф. орк. Укр. радіо, дириг. В. Гнєдаш. — Д 21705-06, 1968;
  • Майборода Г. І. Симфонія Ns 2 ре мажор «Весняна»: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. В. Кожухар. — Д 027543-44, 1970;
  • Майборода Г. І. «Не сумуй», «Лист», «Осіння пісня», сл. В. Сосюри: Б. Руденко. — Д 031355-56, 1971;
  • Майборода Г. І. «Мілана», оп. в 4-х діях, лібр. А. Турчинської: Л. Кравченко, Є. Озимковська, Д. Гнатюк, Я. Головчук, Г. Красуля, Б. Руденко; хор і орк. Київ. Держ. театра on. та балету, дириг. С. Турчак. — CM 04339-44, 1973;
  • Майборода Г. І. Обробки укр. нар. пісень «Як я поорав», «Там, де Ятрань круто в'ється»: А. Солов'яненко. — С 30-08795-96, 1977;
  • Майборода Г. І. Симфонія Ns 1. «Король Лір», сюїта з музики до трагедії В. Шекспіра: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. С. Турчак. — С 10-09605- 06, 1977 та ін.

Літературні твори:

  • До проблеми програмного і непрограмного симфонізму // Мистецтво. — 1954. — № 3;
  • «Тарас Бульба» // Там само. — 1955. — № 3;
  • Ближе к жизни // СМ. — 1959. — № 2;
  • Год минувший // Муз. жизнь. — 1960. — № 24;
  • Полным голосом //СМ. — 1962. — № 10;
  • У композиторов Киева //Сов. Закарпатье. — 1949. — 26 лип.;
  • Виступи найстарішого колективу // Рад. мистецтво. — 1954. — 21 квіт.;
  • Улюблені пісні // Веч. Київ. — 1954. — 11 трав.;
  • Проти спрощеного розуміння програмності // Рад. мистецтво. — 1954. — 1 груд.;
  • Будемо дерзати // Рад. культу¬ра. — 1958. — 26 черв.;
  • Симфония труда //Сов. культура. — 1958. —5 лип.;
  • Патріотичнатворчість: До 70-річчя з дня народження Л. М. Ревуцького // Рад. культура. — 1959. — 19 лют.;
  • Орлы устремляются к солнцу // Правда Украины. — 1959. — 30 серп.;
  • Велика мрія //Рад. Україна. — 1959. — 11 жовт.;
  • Верность высокому призванию. О 12-й симфонии Шостаковича // Правда Украины. — 1962. — 27 січ.;
  • Щастя творчості // Рад. культура. — 1963. — 29 груд.;
  • В служінні народові // Рад. Україна. — 1969. — 20 лют.

Література

  • Загайкевич М. «Милана» Г. Майбороди. — К., 1959;
  • Гордійчук М. Г. І. Майборода. Народний артист УРСР. — К., 1963;
  • Його ж. «Арсенал» Г. Майбороди // Українська радянська музика. — К., 1962. — Вип. 2;
  • Його ж. «Лілея» Г. Майбороди // Шевченко і музика. — К., 1966;
  • Масенко Т. Роман пам'яті. — К., 1970;
  • Ляшенко і. «Арсенал». Опера Г. Майбороди. — К., 1963;
  • Зінькевич О. Георгій Майборода. — К., 1973 (рос. мовою. — К., 1983);
  • Тихий В. Шлях обда¬рованої молоді // Рад. музика. — 1938. — Ns 3;
  • Штейнберг М. Про «Лілею» // Там само. — 1940. — Ns 3;
  • Волинський Й. Молоді українські композитори //Там само;
  • Герасимова Н. О творчестве Г. Майбороды // Украинская советская музыка. — К., 1960;
  • Ярустовский Б. «Арсенал» // Муз. жизнь. — 1960. — № 22;
  • Архімович Л. Музика у фільмі // Сучасна українська музи¬ка. — К., 1965;
  • ії ж. Герої І. Кочерги на оперній сцені // Музика. — 1981. — Ns 6;
  • Кирейко В. Видатний митець // Музика. — 1973. — Ns 6;
  • Його ж. Незабутній //Там само. — 1993. — Ns 6;
  • Філатов Ю. «Хорові прелюди» Г. Майбороди // Там само. — 1975. — Ns 5;
  • Мамчур і. Драма і музична драматургія опери // Там само. — 1975. — Ns 6;
  • Нірод Ф. Художник і театр // Там само. — 1979. — Ns 3;
  • Бучинська О. Концерт для скрипки Г. Майбороди // Там само. — 1981. — № 2;
  • Тольба В. Слово про майстра // Там само. — 1983. — № 6;
  • Його ж. Георгий Майборода // Його ж. Статьи. Воспоминания. — К., 1986;
  • Охмакевич Н. Неповторність мистецької долі // Музика. — 1984. — № 1;
  • Полякова і. Функціональні можливості фольклорних жанрів // Там само. — 1986. — № 6;
  • Стецюк Р. Нелукавий діалог: До 85-річчя Г. Майбороди // Укр. культу¬ра. — 1998. — № 11—12;
  • Черкащина М. «Колись театр був моїм рідним домом» (Запис бесіди з Г. Майбородого) // Музика. — 2004. — № 1—2;
  • Лисенко І. Речник української культури // Його ж. Музики сонячні дзвони. — К., 2004;
  • [Б. п.]. Некролог // КіЖ. — 1992. — 19 груд.;


Джерело: http://Українська музична енциклопедія - т.3, с.269-272
Категорія: Українські композитори | Додав: paleozavr (26.04.2015) | Автор: Л. Пархоменко
Переглядів: 602
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2017