МАЙБОРОДА Платон Іларіонович (1.12.1918, хут. Пелехівщина, тепер Глобинського р-ну Полтав. обл. — 8.07.1989, м. Київ) — композитор, муз.-громад, діяч. Брат Г. Майбороди. Дядько Р. Майбороди. Лауреат Сталінської премії СРСР (1950), Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1962), премії за музику до к/ф (1959, "Літа молодії"). 3. д. м. УРСР (1957), Н. а. УРСР (1968), Н. а. СРСР (1979). Член СКУ (1947). Нагороджений дипломом за найкращу пісню 20 ст. (К., 2007; посмертно; за пісню "Рідна мати моя"), призом Рос. кіноакадемії "Ніка" за видат. внесок у музику кіно (М., 2008).
Життя і творчість
З селянської родини, яка в роки Голодомору 1932—33 змушена була переїхати до Запоріжжя. Влітку 1936 М. поїхав до Києва вступати до консерваторії, а через тиждень його батька було заарештовано й страчено як "ворога народу". За рекомендацією Л. Ревуцького М. був прийнятий до Київ. муз. уч-ща, яке закін. за 2 роки (здав у повному обсязі всі предмети). 1938 вступив до Київ, коне., паралельно брав уроки з укр. фольклору в Д. Ревуцького в Ін-ті фольклору АН УРСР (тепер ІМФЕ), їздив із фольк. експедиціями по різних місцях України [1939 — Полтавщина, збирання нар. пісень на поезії Т. Шевченка, 1940 — Сх. Галичина (у складі експедиції п/к вченого секретаря Ін-ту М. Нагорного були М. Гордійчук, В. Сгпеценко, О. Бабишкін, Г. Сухобрус), здійснив записи галиц., зокр. гуцул, фольклору, спілкувався з Ф. Колессою]. Від початку бойових дій у черв. 1941 М. із братом воювали в ополченні, потрапили в полон. 1942 їм вдалося втекти. 1943 із Запоріжжя брати М. були інтерновані до Катовіц (тепер Польща), де працювали на заводі. Після звільнення міста рад. військами, влилися до лав 1-о Укр. фронту й закін. війну в Німеччині. 1945 М. — кер. військ. Ансамблю пісні і танцю у Відні (Австрія), звідки його за особистим проханням Л. Ревуцького повернули до Києва для завершення муз. освіти (див. Освіта музична). Закін. Київ. коне. (1947, кл. Л. Ревуцького). 1947—49 — викладач теор. дисциплін Київ. муз. уч-ща. 1949 разом з поетом О. Ющенком узяв участь у проекті "Герої праці стануть героями наших творів", написав 3 пісні-портрети про сільс. ланкових. Від 1948 співпрацював з поетом А. Малишком: майже всі спільні твори (22) стали еталон, зразками втілення укр. мелод. традиції та нац. естет, мислення, насамперед, лір. природи. Символи столиці України — "Київський вальс" (початк. фраза багато років слугувала позивними радіостанції "Промінь") і "Білі каштани"; емблемою укр. школи стала "Пісня про вчительку"; довершеною кантиленою приваблюють "Ми підем, де трави похилі", "Ти моя вірна любов" та "Колискова", вірність власній історії — "Пісня про козацькі могили", філософською глибиною роздумів — "Моя стежина". Пісню "Рідна мати моя" ("Рушничок") було перекладено 18-а мовами. Плідно співпрацював М. з поетами В. Бичком, Д. Луценком, Т. Масенком, М. Нагнибідою, О. Новицьким, М. Рильським, В. Симоненком, В. Сосюрою, М. Стельмахом, Мих. Ткачем, В. Юхимовичем та ін., написав твори на поезії Т. Шевченка й Лесі Українки. Компонував пісні для різних складів, використовував особливості всіх хор. ансамблів — чол. ("Розлягалися тумани"), жін. ("Колискова"), більшість для міш. хору, але з виокремленням солістів-корифеїв: чол. і жін. квартетів ("Колгоспний вальс"), однорідних дуетів — чол. або жін., що, на думку композитора, більше відповідає нац. природі анс. співу ("Білі каштани", "Ми підем, де трави похилі"). З-поміж традиц. фольк. жанрів М. найпереконливіше за муз. драматургією та худож. образністю вдалося втілити у профес. творчості жанр думи ("Кров людська — не водиця!", "Партизанська дума", "Єсть на світі доля" — для соліста чи соло з хором). Пісні М. виконували В. Бокоч, В. Буймістер, Т. Винниченко (Майборода), В. Вотріна, Д. Гнатюк, О. Гришко, М. Кондратюк, Р. Майборода, Н. Матвієнко, Є. Мірошниченко, А. Мокренко, Д. Петриненко, О. Таранець, Г. Туфтіна та ін. Особливо активними популяризаторами творчості М. були тріо сестер Байко, чол. дует П. Кучмій і А. Бойко, концертмейстер багатьох конц. програм — Е. Пірадова.
М. належить також музика до 15 вистав Київ., Вінн. та Запоріз. драм, т-рів (зокр. "Не судилось" М. Старицького, "У кожного своя мета" Я. Баша, "Якщо ти любиш" і "Сині роси" М. Зарудного, "Де тирса шуміла" А. Шияна, "Правда і кривда" М. Стельмаха тощо), музика до 13 фільмів к/fc ім. О. Довженка (зокр. "Гроза над полями", "Літа молодії", "Дмитро Горицвіт", "Люди не все знають", "Долина синіх скель", "Абітурієнтка" тощо). Однак в історію укр. духовності М. увійшов, насамперед, як композитор-пісенник. Хоча певною мірою М. віддав данину масово-патріотичній (рад. панегіричній) пісні, проте більшість його творів — лірика, що стверджує гуманістичні духовні цінності. Пісенна лірика М. — етапне явище в розвитку нац. муз. культури. Багато творів М. записано у Фонд Укр. радіо і ТБ (тепер Національна телерадіокомпанія України). По смерті композитора архівом М. опікується дружина митця — Майборода-Винниченко Тетяна Василівна (25.01.1926, м. Київ) — оперна й кам. співачка (лір.-драм. сопрано). Закін. Київ, коне. (1948, кл. К. Брун-Каміонської)\ 1947— 48 — солістка Київ. опер, т-ру, 1950—55 — Ленінгр. обл. філармонії (тепер С.-Петербург), 1959—64 — оперної студії Київ, коне., 1964—81 — Укр. респ. філармонії. Щорічно до дня нар. М. організовує концерти з його творів, радіопередачі й ТБ-програми; зібрала спогади сучасників, опубл. статті, ініціювала створення мемор. кабінету М. при ЦДАМЛіМУ (див. Архів-музей літератури і мистецтва, Музеї музичні) та випуск CD. На її замовлення було встановлено мемор. дошку на будинку, де жив М. (м. Київ, вул. Софіївська, 16), і надгробок могили на Байковому цвинтарі (скульпт. М. Білик, архітектор А. Чемерис). 1989 ім'я М. було присв. хор. капелі Нац. радіокомпанії України і Запоріз. муз. уч-щу (там створено мемор. кабінет, проводяться конкурси мол. композиторів на найкращу пісню), вулиці в м. Києві. Твори М. увійшли окремими номерами до грамплатівок різних співаків, однак автор мав тільки 1 власну грамплатівку як дарунок до свого ювілею: "Друзі хороші мої". Пісні П. Майбороди. — М.: Мелодия, 1988.
Твори
вок.-симф. — ораторія "Дума про Дніпро" (сл. А. Шияна й Т. Масенка, 1954), поема "Тополя" (сл. Т. Шевченка, 1960), кантата "Полтава" (сл. О. Пашко, 1974);
для симф. орк. — "Прометей" (або "Героїчна увертюра", 1947 — дипломна робота);
пісні (понад 100) — "Розлягалися тумани" (сл. О. Новицького, 1940), цикл про Героїв Соц. Праці — "Над широким Дніпром", "Ще тумани сиві", "Поля неозорі" (сл. О. Ющенка, 1949, Сталінська премія СРСР), "Колгоспний вальс" (1949), "Білі каштани" (1953), "Ми підем, де трави похилі", "Київський вальс", "Пролягла доріженька" (1954), "Журавлі" (1955), "Колискова" (1956), "Пісня по Україну" (1957), "Ти моя вірна любов", "Рідна мати моя" (або "Рушничок";
обидві — 1959), "Пісня про козацькі могили" (1962), "Гаї шумлять біля потоку", "Пісня про вчительку" (обидві — 1967), "Моя стежина" (1970) та ін. (усі на сл. А. Малишка), "Друзі хороші мої" (сл. Т. Масенка, 1955), "Якщо ти любиш" (сл. М. Нагнибіди, 1959), "Кров людська — не водиця" (сл. О. Никоненка, 1960), "Партизанська дума" (сл. М. Стельмаха, 1963), "Білі чайки" (сл. А. Шияна, 1964), "Виростеш ти, сину" (сл. В. Симоненка), "Тополина баркарола" (сл. В. Сосюри;
обидві — 1973), "Подвиг" (1971), "Рідна земле моя" (1973;
обидві на сл. Д. Луценка), "Не збивай, зозуле, цвіту" (1975), "Ти і я — одна сім'я" (1977) і "Згадай свій рідний край" (1981;
усі — сл. М. Ткача), "Я до тебе у пісні іду" (сл. Т. Мезенцевої, 1982), "Хвилина мовчання" (сл. Е. Рибальського, 1983) тощо;
пісні для дітей;
обр. нар. пісень;
музика до театр, вистав, к/фільмів.
Дискографія:
грамплатівки (всі — М.: Мелодия)
Майборода П. І. «Ой по горі ромен цвіте» (сл. Т. Шевченка): і. Паторжинський, і. Поліщук (фп.). — 8617, 1939;
Майборода П. І. «Гімн братерству» (сл. М. Рильського): Держ. хор. капела УРСР «Думка», худож. кер. А. Сорока. — Д 2044-45, 1954;
Майборода П. І. «Пісня про рушничок» (А. Малишко): Д. Гнатюк, «Юнацька пісня» (М. Нагнибіда): Держ. укр. нар. хор-, «Ми підем, де трави похилі», «Пролягла доріженька» (сл. А. Малишка): М. Фокін і С. Козак. — Д 005360-61, 1959;
Майборода П. І. «Пролягла доріженька» (сл. А. Малишка): М. Фокін і С. Козак-, «Колгоспний вальс» (сл. А. Малишка): Л. Руденко і П. Білинник. — Д 6399-400, 1960;
Майборода П. І. «Якщо ти любиш» (сл. М. Нагнибіди): Держ. хор. капела УРСР «Думка», «Любов моя» (сл. Т. Масенка): ft. Веприк, «Білі каштани» (сл. А. Малишка): тріо бандуристок: Н. Павленко, В. Третьякова, Т. Поліщук, «Гей у полі чистому» (сл. Т. Масенка): хор Укр. радіо; «Що ж ти ходиш» (сл. В. Швець): М. Фокін, «Рідна мати моя» (сл. А. Малишка): Д. Гнатюк, «Юнацька пісня» (сл. М. Нагнибіди): Т. Залевська й Г. Чукнюк; «Друзі хороші мої» (сл. Т. Масенка): М. Фокін і С Козак. — Д 6837-38, 1960;
Майборода П. І. «Пісня про Україну» (сл. А. Малишка): анс. пісні Укр. радіо п/к А. Бобиря. — Д 14087-88, 1964;
Майборода П. І. «Пісня про рушничок» (сл. А. Малишка): Д. Гнатюк. — Д 14125-26, 1964;
Майборода П. І. «Розляглися тумани» (сл. А. Новицького): Держ. укр. нар. хор ім. Г. Верьовки, худож. кер. А. Авдієвський, солісти М. Шраменко й В. Мокренко. — С30-07783-84, 1976;
Майборода П. І. «Дума» (сл. А. Малишка): ВІА «Кобза», худож. кер. О. Ледньов. — С60-10941-42, 1978;
Майборода П. І. «Київський вальс» (сл. А. Малишка): С. Козак і ft Гуров. — С60-13317- 18, 1979 та ін.
Література.:
Гордійчук М. П. І. Майборода. — К., 1964;
Його ж. Песни Платона Майбороды //Украинская советская музыка. — К., 1960;
Його ж. Композитор-пісняр // НТЕ. — 1968. — Ns 6;
Кузик В. Платон Майборода. — К., 1978, 21983, 31987, "1988;
Її ж. Пісенна творчість// ІУМ. — К., 2002. — Т. 5;
Її ж. На пошану Платона // Веч. Київ. — 1999. — 2 лют.;
Правдюк О. Українські народні пісні в записах Платона Майбороди. — К., 1986;
Платон Майборода. Слово про композитора // Упоряд. ft Кузик, Т. Винниченко. — К., 1988;
Плат он Майборода. "Я прийду до тебе з піснею..." / Ред.-упоряд. ft. Кузик. — К., 2008;
Довженко В. Зрілий талант // Рад. культура. — 1959. — Ns 17;
