ВАХНЯНИН (криптоніми і псевд.: В. Н.; Н. В. Н. В-ъ; Н. із-над Сяну; Наталь з-над Сяну; А. В. Еволюційник; * * *; та ін.) Анатоль (Наталь Климентович (19.09.1841, с. Синява побл. Перемишля Ряшівського повіту, тепер м. Сенява Жешувського воєводства, Польща — 11.02.1908 м. Львів) — композитор, диригент, співак, пись­менник, публіцист, критик, громад.-політ, культ, діяч. Один з лідерів партії народовців у Галичині, посол до Галиц. сейму й Австр. пар­ламенту (1894—1900). З родини священика. Навч. у Перемиській гімназії (1851—59), духов, семінарії (1859—63). 1868 закін. істор.-географ, ф-т Віден. ун-ту.

Важливі напрямки розмаїтої мист.-культ, діяль­ності В. визначено, з одного боку, творчим спілкуванням у гімназійному віці з фундаторами Перемишл. комп. школи М. Вербицьким та І. Лаврівським, участю в апробаціях їхніх нових творів, а з другого — потужним впливом поезій "Кобзаря", долею їх автора й романтично-народницькою ідеологією Наддніпрянщини. Різ­нобічно обдарований, патріотично настановле­ний, В. ініціював, вкладав невсипущу енергію і власні кошти у безліч громад, і артист, акцій, спрямованих на піднесення самосвідомості га­личан, підвищення культури й тонусу довколиш­нього сусп.-мист. життя. Починаючи зі співочо­го гуртка "Громада" у Перемишл. семінарії, В. закладає і стимулює діяльність потужних то­вариств — студ. "Січ" у Відні (1868), "Просвіт" у Львові (1868) з широкими освітн. завданнями, що виплекала щільну мережу бібліотек, нар. чи­талень, хорів; співоче тов-во " Торбан" ("Теор- бан", 1870) з першою муз. школою при ньому, з першими концерт, мандрівками хору та видан­ням репертуару; "Львівський Боян" (див. "Боян Львівський", 1891) з вид-вом "Підручної бібліо­теки", конкурсами творів, що стимулювало фронтальне поширення філій "Боянів" як надій­ної інфраструктури для мистецького, творчого процесу, розвитку вок.-хор. музики. 1903 В. ре­алізує ідею "Союзу співацьких і муз. това­риств...", що на установчих зборах заснував Вищий муз. ін-т у Львові, директором якого став В. Все це визначило новий етап розвитку муз. професіоналізму в Галичині, формуючи громад.-культ, звичаї, В. з однодумцями випле­кав львів. традицію відзначати Шевченків, роко­вини новими муз. композиціями на тексти "Коб­заря". Протягом десятиліть він виступав на цих урочистостях не лише як композитор, а й як співак і диригент, популяризатор Шевченкіани М. Лисенка, творів П. Ніжинського та ін. компо­зиторів, зміцнюючи культ, єднання Галичини з Наддніпрянщиною.

Вважаючи себе "автодидактом" (самоуком), В. віддавав муз. композиціям залишки часу, не збирав своїх творів, нині багато з них втрачено чи не розшукано. Доробок його складають пе­реважно твори вок. і театр, жанрів. Вони вияв­ляють різнобічні інтереси митця, глибоку худ. інтуїцію, прагнення до органічного синтезу укр. поет, слова, нац. образності з європ. муз. фор­мами, романт. свободою компонування, настро- євістю, щирістю почуттів. У концертах 1870—90 постійно звучали його ліричні пісні, романси, урочисті кантати, динамічні обрядові сцени з опери "Купало" (1-й зразок цього жанру в га- лиц. музиці), філософ, проникливі хори. Особ­лива доля випала його "Хору норманів" ("По морю, по морю") з музики до драми К. Устия- новича "Ярополк Перший". Заімпонувавши львів. студенству, хор з новим текстом О. Ко­лесси ("Шалійте, шалійте") і в рос. перекладі Г. Кржижановського "Беснуйтесь, тираны!" став міжнародною революційною піснею.

У літ.-публіцист. і крит. галузях В. виступав у різ­них іпостасях — як редактор народовських часо­писів "Письмо з Просвіти" й "Правда"; автор і редактор підручників з історії для нормальних і гімназійних шкіл; перекладач творів М. Гоголя та І. Тургенева; автор публікацій з питань історії та краєзнавства, проблем укр. мови, її правопису, діалектів; рецензент, критик, політ, діяч, позиції якого були в полі зору журналістів, фіксувались у хроніці (напр., повідомлення про внесення ним на засіданні краевого сейму 5(17) січ. 1898 про­екту "про рівноправність мов в урядах" — "Гали­чанин", Львів, 1898, № 5); відомий і як автор бе­летристичних творів і спогадів, багатих на важли­ву інформацію про мист.-культ. життя Галичини 2 пол. 19 — поч. 20 ст. Тв.: опера "Купало", лібр. автора (1892, пост, у Харкові 1929; в ред. М. Скорика пост, у Львові, 1990, Києві, 1992); музика до драм, вистав — "На­зар Стодоля" Т. Шевченка (втрач.), "Бондарівна" Ф. Заревича (1873), "Ярополк Перший" К. Устия- новича (пост. 1877), "Гаркуша" О. Стороженка (вик. 1881), "Галька Острожська" О. Огоновського;            кантати — Кантата на повітання цісаря, сл. І. Гушалевича (вик. 1880); "Вітай нам, достой­ний" — архикнязеві Рудольфу, сл. В. Масляка, муз. на основі нар. мотивів, для міш. хору з орк.                 Ювілейна кантата на честь 25-ліття русько­го театру (вик. 1889); "Честь і поклін" (1892, вик. 1893); для хору — "Чи знаєш, де країна тая мила?" сл. Ю. Федьковича, міш. хор (вик. 1873); "По мо­рю, по морю", сл. К. Устияновича, чол. хор (1877); "Шалійте, шалійте", сл. О. Колесси (де вилучено серед, ч. з авт. хору); "Гей, милий Боже", чол. хор (вик. у Львові 1882). "Клич", сл. В. Поля (1882); "Наша жизнь", сл. І. Гушалевича, чол. хор (вик. 1882, друк. 1885); "Не згасайте, ясні зорі", сл. М. Шашкевича, міш. хор (вик. 1882); "Молоді сни", сл. О. Левицького (друк. 1885); "Ой по горі ромен цвіте", сл. Т. Шевченка, чол. хор (1891); "Стіймо разом", чол. хор; з опери "Купало": "Ура, у бій", чол. хор, "Палай, палай, Купалоньку наш", "Татар­ський хор", "Хор бранців" (1892); терцет "Наш рай" (вик. 1882); солоспіви: "Була колись гетьман­щина", сл. Т. Шевченка (1865); "Колись було, на­літали" (вик. автора 1869); "Старий жовнір", сл. Ю. Федьковича (вик. 1870); "Чи така вже наша до­ля?", сл. І. Федоровича (вик. 1870), ін. ред. зі сл. О. Партицького — "Помарніла наша доля"; "Тяжко, важко в світі жити", сл. Т, Шевченка (вик. 1876); обр. нар. пісень для міш. хору; хор. транс­крипції: "Пісні свободи" М. Шашкевича, "При Чи­гирині" Т. Падури.

Літ. тв.: Оповідання й гуморески. — Л., 1902; Споми­ни з життя. — Л., 1908; Листи до Пантелеймона Ку- ліша. — Л., 1908; Бортнянський Димитрій Степано­вич // Діло. — 1886. — № 35—36; Листи про музику // Правда. — 1873. — № 8; Про значення пісень народ­них // Основа (Львів). - 1871. - № 83- 85. Упоряд­кування: Кобзар. Збірник русько-українських хоро­вих квартетів під ред. А. Вахнянина і П. Бажансько- го. — Л., 1885; Співаник церковний для народних шкіл на сопран, альт і бас. — Л., 1889; Дискогр.: Вахнянин А. Арія Одарки з опери "Ку­пало" — вик. М. Литвиненко-Вольгемут, "Мелодія", е 2701, 1933; Вахнянин А. "Садок вишневий коло хати", сл. Т. Шевченка — вик. хор. капела УСРС "Трембіта", худ. кер. В. Пекар, "Мелодія", CM 03421-22, 1972; тощо.

Літ.: Загайкевич М. Музичне життя Західної Укра­їни першої половини XIX ст. — К., 1960; Гриневецький і. А. К. Вахнянин. - К.. 1961; Горак Я. Анатоль Вахнянин і становлення музичного гро- фесіоналізму в Галичині (др. пол. XIX — поч. XX ст.): Автореф. дис. ... канд. мист-ва. — К., 2003; Людкевич С. Анатоль Вахнянин // Діло. — 1928. — № 112, 113, 115 (передрук: Його ж. Дослідження, статті, рецензії, виступи. — /І., 1999. — Т. 1); Сту- динський К. Анатоль Вахнянин (з нагоди 20-х ро­ковин з дня смерті) // Музика масам. — 1928. — № 7; Клин В., Мазепа Л. Концертно-музичне жит­тя // ІУМ. - К„ 1990. - Т. 3.; Горак Я. Анатоль Вахнянин як дослідник духовної музики // Musica Galiciana. — Л., 2001. - Т. VI; Його ж. До історії становлення українського театру в Галичині // Дзвін. — 2001. — № 7; Його ж. Взаємини між А. Вахнянином і М. Лисенком // Київ, муз-во. — К., 2003. - Вип. 10.