Пт, 19.04.2024
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [28]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [2]
Пошук
$
Статистика
Посилання
    статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Українські композитори

Верьовка, Григорій Гурійович

ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович [13 (25).12. 1895, м. Березна, тепер Менського р-ну Черніг. обл. — 21.10.1964, м. Київ] — композитор, хор. диригент, педагог, муз.-громад, діяч. Чоловік Е. Скрипчинської-Вєрьовки. Н. а. УРСР (1960). Лауреат Сталінської премії (1948), Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1968, посмертно).

1918—21 навчався у Київ. муз.-драм, ін-ті ім. М. Ли­сенка (кл. композиції Б. Яворського, кл. диригування О. Орлова, 1933 закінчив екстерном). 1921 — один із засновників Тов-ва ім. М. Леонтовича (див. Всєукр. тов-во ім. М. Леонтовича), Капели- студії ім. М. Леонтовича при т-ві (1922—25 ра­зом з П. Тичиною, хор. диригент). Від 1923 — викладач Муз.-драм, ін-ту ім. М. Лисенка, з 1934 — кафедри хор. диригування Київ. коне. (1947 — професор). Поміж учнів — П. Муравський, В. Колесник. 1942—45 — наук, співробітник ІМФЕ. 1943 організував Укр. держ. нар. хор, яким керував до кінця життя. Збирав і дослід­жував фольклор, плекав нар. манеру співу, за­лучаючи обдарованих співаків із села. Спираю­чися на досвід Охматівського хору П. Демуцького, В. заохочував хористів до імпровізації в розспівах мелодій, до використання елементів театралізації. Вик. принципи Нар. хору ґрунту­валися на прийомах гуртового розспіву, нар. багатоголоссі, специф. регістрово-тембраль- ній палітрі, що характеризувала його неповтор­не артист, обличчя. Хор мав велику гастрольну практику, багатьох послідовників поміж регіо­нальних нар. хорів. 1965 колективу присвоєно ім'я В. 1948 — 52 очолював Спілку композиторів України.

В. — автор багатьох хорових і масових пісень, хо­рів, романсів, кантат, інстр. композицій, обр. нар. мелодій. Віддавав перевагу вокальним жанрам, особливо хоровим пісням, що були свого часу попу­лярними, вирізняючися серед знівельованої інтернаціональної пісенності характерною національною мелоди­кою, народно-пісенною стилістикою. 1995 в ІМФЕ відбулася наукова конференція, присвяченою В.
Твори:
кантата для солістів, мішаного хору та орк. нар. інстр. "Ми ковалі своєї долі" (сл. П. Тичини, 1961);
пісні й хори (понад 16) — a cappella — "Нехай собі та й шумлять дуби", мішаний хор (сл. П. Тичини, 1923), "Там на горі за Дніпром", мішаний хор (сл. П. Тичини, 1924), "Заклик", мішаний хор (сл. Д. Загула, 1927), "Не забудь юних днів", мішаний хор (сл. І. Франка, 1941), "Виряджала милого", мішаний хор (сл. М. Грудницької, 1942), "Пісня про Хрещатик", жіночий хор (сл. П. Тичини, 1944); з фп. — "Ой як стало зелено" (сл. В. Бичка, 1936), "Ой чо­го ти, земле, молодіти стала", мішаний хор (сл. нар., 1936); "Клятва", мішаний хор (сл. М. Бажана, 1942), "Про Миколу Лукичова", хор (сл. П. Тичини, 1946), "Дівчата з Донбасу", хор (сл. С. Воскрекасенка, 1947), "Гоголь наш — велике серце", мішаний хор (сл. П. Тичини, 1952); "Хоровод дружби", хор (сл. Т. Масенка, 1954), "Шахтарочка", жіночий хор (сл. С. Воскрекасенка. 1955); "Навіки славен" (Па­м'яті Т. Шевченка), мішаний хор (сл. В. Лагоди, 1960) тощо;
романси — "Подивилась ясно", "По один бік верби", "Співає стежка на город", "Зелена неділя" (сл. П. Тичини, 1919—20), "Хтось мене ще пам'ятає" (сл. О. Олеся, 1919—20), "На хуторі" (сл. П. Тичини, 1922—23), "Закружляли в вітрі зо­лотому" (сл. М. Рильського, 1925), "Я знаю" (сл. Є. Плужника. 1925), "На червоній на весні" (сл. А. Акопяна, пер. П. Тичини, 1925), "Сміхом і піснями зацвісти" (сл. В. Сосюри, 1931), "Ой не п'ються пива, меди" (сл. Т. Шевченка, 1934), "Пе­ред картиною Айвазовского" (сл. О. Туманяна, перекл. П. Тичини, 1939), "Чайка" (сл. М. Стельма­ха, 1943), "Туга за Україною" (сл. Т. Масенка, 1943), "Слово матері" (сл. С. Кудаша, пе­рекл. П. Тичини, 1943), "Десь на дні мого серця" (сл. П. Тичини, 1962);
інструментальні твори — для мал. симф. орк. — сюї­та "П'ять нар. пісень" (1929), для симф. орк. — "Вулична інтермедія" (1930), для скр. і фп. — Со­ната (1932), "Лірична пісня" (1933); для 2-х скри­пок і фп. — обр. укр. нар. пісень (1934); для орк. нар. інстр. — обр. "Плескач" (1935);
аранжування народних пісень — "Вперед, народе, йди" для міш. хору (1921); "Карманьола" для хору з фп., "Сміло впе­ред" для хору з фп. (1922); укр. нар. пісень для різних складів хору — бл. 50, поміж них — "Поза лугом зелененьким" (1934), "І шумить і гуде", "Ой у полі могила" (1935), "Чи це ж тії чоботи", "По діброві вітер виє" (1938—39), "Дума про визволен­ня України" на сл. В. Перепелюка (1944), "Дівчи­но моя, переяславко", "Ой на горі жита много", "Ходила я по садочку", "Чи чули ви, миле браття", "Широкий місточок заломився", "Ой по горі льон" (1945—46), "Ішов козак потайком", "Місяць на не­бі", "Рибалка молоденький", "Ой ходив чумак" (1951), "Пливе човен", "Ти, дівчино, ти, моє сер­денько", "Сім день молотила" (1956), "Чи ти чула, молода дівчина" (1960), а також 2 польські і 2 чесські мелодії.

Літературні твори

  • Музична студія ім. Леонтовича при Музич­ному товаристві /У Музика. — 1924. — N° 7—9
  •  № 10—12
  •  Перша Київська хорова олімпіада // Там само. — 1924. — № 10—12
  •  Про V школу II Там са­мо. — 1925. - № 9—10
  •  Державна музична проф. школа ім. Леонтовича//Там само. — 1927. — № 1
  •  Державна музична проф. школа ім. Леонтовича П Музика — масам. — 1929. — № 2
  •  Музична твор­чість часів Великої Вітчизняної війни (Спостере­ження 1941 — 1942 pp.) II Мистецтво, фольклор, ет­нографія: Наук, записки АН. - К., 1947. - Т. 1-2
  •  Берегти народні пісенні багатства // Музика. — 1995. - № 6.

Література

  • Ященко Л. Григорій Гурійович Верьовка. — К., 1963
  • Перепелюк В. Повість про народний хор: Сторінки з щоденника / Літ. запис В. Донилей- ка. — К., 1970
  • Григорій Верьовка: Спогади і Упо­ряд. 3. Клименко. — К., 1972
  • Бенч-Шокало О. Ук­раїнський хоровий спів. Актуалізація звичаєвої традиції. — К., 2002
  • Гуменюк А. Народжений для музики // Музика. - 1970. — № 6
  • Андрієвсько Н. Його пісні з нами Н Там само. — 1974. — № 1
  • Юді- на В. Співці нового життя // Там само. — 1977. — № 6
  • Дженков В., Посещенко Л. Хормейстер, композитор, педагог II Там само. — 1985. — № 6
  • Дженков В. Дивосвіт Григорія Верьовки // Всес­віт. — 1986. — № 6
  • Ласещенкс Л. Пам'яті худож­ника // Музика. — 1986. — № 6
  • Кобач і. Співоче поле у Березані /У Укр. культура. — 2004. — № 4
  • Кречко М. Жизнь на высокой ноте // Юг. — 1995. - 19 дек. (передрук: КіЖ. - 1995. - 20 груд.)
  • Його ж. Фундатор // КІЖ. - 1985. -
    22 груд.
  • Кирейко В. Краса таланту /7 Рад. Украї­на. — 1985. — 25 груд.
  • Стонішєвський Ю. Чаро­дій народної пісні // Веч. Київ. — 1985. — 25 груд.
  • Музиченко С. Народжений для музики // Сільські вісті, — 1985. — 27 груд.
  • Кобач і. Чарівник хоро­вого співу // Там само. — 1995. - 26 верес.
  • Ку- ценко П. Чарівник української пісні // Там само. — 19 жовт.
  • Біленко В. Могуття Григорія Верьовки // Там само. — 1995. — 26 груд.
  • Повнииа А. Песня Верьовки // Правда Украины. — 1995. — 26 дек.
  • Михайленко Р. На святі основоположника хору // УМГ. - 1996. - Січ. - берез.
  • Доріченко О. Жит­тя у пісню перелив
  • Уроки Г. Верьовки /' Жива во­да. - 1997. - № 1

 



Джерело: http://Українська музична енциклопедія - Т.1 - с. 335
Категорія: Українські композитори | Додав: paleozavr (11.08.2014) | Автор: Л. Пархоменко
Переглядів: 2562
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2024