ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович [13 (25).12. 1895, м. Березна, тепер Менського р-ну Черніг. обл. — 21.10.1964, м. Київ] — композитор, хор. диригент, педагог, муз.-громад, діяч. Чоловік Е. Скрипчинської-Вєрьовки. Н. а. УРСР (1960). Лауреат Сталінської премії (1948), Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1968, посмертно).
1918—21 навчався у Київ. муз.-драм, ін-ті ім. М. Лисенка (кл. композиції Б. Яворського, кл. диригування О. Орлова, 1933 закінчив екстерном). 1921 — один із засновників Тов-ва ім. М. Леонтовича (див. Всєукр. тов-во ім. М. Леонтовича), Капели- студії ім. М. Леонтовича при т-ві (1922—25 разом з П. Тичиною, хор. диригент). Від 1923 — викладач Муз.-драм, ін-ту ім. М. Лисенка, з 1934 — кафедри хор. диригування Київ. коне. (1947 — професор). Поміж учнів — П. Муравський, В. Колесник. 1942—45 — наук, співробітник ІМФЕ. 1943 організував Укр. держ. нар. хор, яким керував до кінця життя. Збирав і досліджував фольклор, плекав нар. манеру співу, залучаючи обдарованих співаків із села. Спираючися на досвід Охматівського хору П. Демуцького, В. заохочував хористів до імпровізації в розспівах мелодій, до використання елементів театралізації. Вик. принципи Нар. хору ґрунтувалися на прийомах гуртового розспіву, нар. багатоголоссі, специф. регістрово-тембраль- ній палітрі, що характеризувала його неповторне артист, обличчя. Хор мав велику гастрольну практику, багатьох послідовників поміж регіональних нар. хорів. 1965 колективу присвоєно ім'я В. 1948 — 52 очолював Спілку композиторів України.
В. — автор багатьох хорових і масових пісень, хорів, романсів, кантат, інстр. композицій, обр. нар. мелодій. Віддавав перевагу вокальним жанрам, особливо хоровим пісням, що були свого часу популярними, вирізняючися серед знівельованої інтернаціональної пісенності характерною національною мелодикою, народно-пісенною стилістикою. 1995 в ІМФЕ відбулася наукова конференція, присвяченою В.
Твори:
кантата для солістів, мішаного хору та орк. нар. інстр. "Ми ковалі своєї долі" (сл. П. Тичини, 1961);
пісні й хори (понад 16) — a cappella — "Нехай собі та й шумлять дуби", мішаний хор (сл. П. Тичини, 1923), "Там на горі за Дніпром", мішаний хор (сл. П. Тичини, 1924), "Заклик", мішаний хор (сл. Д. Загула, 1927), "Не забудь юних днів", мішаний хор (сл. І. Франка, 1941), "Виряджала милого", мішаний хор (сл. М. Грудницької, 1942), "Пісня про Хрещатик", жіночий хор (сл. П. Тичини, 1944); з фп. — "Ой як стало зелено" (сл. В. Бичка, 1936), "Ой чого ти, земле, молодіти стала", мішаний хор (сл. нар., 1936); "Клятва", мішаний хор (сл. М. Бажана, 1942), "Про Миколу Лукичова", хор (сл. П. Тичини, 1946), "Дівчата з Донбасу", хор (сл. С. Воскрекасенка, 1947), "Гоголь наш — велике серце", мішаний хор (сл. П. Тичини, 1952); "Хоровод дружби", хор (сл. Т. Масенка, 1954), "Шахтарочка", жіночий хор (сл. С. Воскрекасенка. 1955); "Навіки славен" (Пам'яті Т. Шевченка), мішаний хор (сл. В. Лагоди, 1960) тощо;
романси — "Подивилась ясно", "По один бік верби", "Співає стежка на город", "Зелена неділя" (сл. П. Тичини, 1919—20), "Хтось мене ще пам'ятає" (сл. О. Олеся, 1919—20), "На хуторі" (сл. П. Тичини, 1922—23), "Закружляли в вітрі золотому" (сл. М. Рильського, 1925), "Я знаю" (сл. Є. Плужника. 1925), "На червоній на весні" (сл. А. Акопяна, пер. П. Тичини, 1925), "Сміхом і піснями зацвісти" (сл. В. Сосюри, 1931), "Ой не п'ються пива, меди" (сл. Т. Шевченка, 1934), "Перед картиною Айвазовского" (сл. О. Туманяна, перекл. П. Тичини, 1939), "Чайка" (сл. М. Стельмаха, 1943), "Туга за Україною" (сл. Т. Масенка, 1943), "Слово матері" (сл. С. Кудаша, перекл. П. Тичини, 1943), "Десь на дні мого серця" (сл. П. Тичини, 1962);
інструментальні твори — для мал. симф. орк. — сюїта "П'ять нар. пісень" (1929), для симф. орк. — "Вулична інтермедія" (1930), для скр. і фп. — Соната (1932), "Лірична пісня" (1933); для 2-х скрипок і фп. — обр. укр. нар. пісень (1934); для орк. нар. інстр. — обр. "Плескач" (1935);
аранжування народних пісень — "Вперед, народе, йди" для міш. хору (1921); "Карманьола" для хору з фп., "Сміло вперед" для хору з фп. (1922); укр. нар. пісень для різних складів хору — бл. 50, поміж них — "Поза лугом зелененьким" (1934), "І шумить і гуде", "Ой у полі могила" (1935), "Чи це ж тії чоботи", "По діброві вітер виє" (1938—39), "Дума про визволення України" на сл. В. Перепелюка (1944), "Дівчино моя, переяславко", "Ой на горі жита много", "Ходила я по садочку", "Чи чули ви, миле браття", "Широкий місточок заломився", "Ой по горі льон" (1945—46), "Ішов козак потайком", "Місяць на небі", "Рибалка молоденький", "Ой ходив чумак" (1951), "Пливе човен", "Ти, дівчино, ти, моє серденько", "Сім день молотила" (1956), "Чи ти чула, молода дівчина" (1960), а також 2 польські і 2 чесські мелодії.
Літературні твори
- Музична студія ім. Леонтовича при Музичному товаристві /У Музика. — 1924. — N° 7—9
- № 10—12
- Перша Київська хорова олімпіада // Там само. — 1924. — № 10—12
- Про V школу II Там само. — 1925. - № 9—10
- Державна музична проф. школа ім. Леонтовича//Там само. — 1927. — № 1
- Державна музична проф. школа ім. Леонтовича П Музика — масам. — 1929. — № 2
- Музична творчість часів Великої Вітчизняної війни (Спостереження 1941 — 1942 pp.) II Мистецтво, фольклор, етнографія: Наук, записки АН. - К., 1947. - Т. 1-2
- Берегти народні пісенні багатства // Музика. — 1995. - № 6.
Література
- Ященко Л. Григорій Гурійович Верьовка. — К., 1963
- Перепелюк В. Повість про народний хор: Сторінки з щоденника / Літ. запис В. Донилей- ка. — К., 1970
- Григорій Верьовка: Спогади і Упоряд. 3. Клименко. — К., 1972
- Бенч-Шокало О. Український хоровий спів. Актуалізація звичаєвої традиції. — К., 2002
- Гуменюк А. Народжений для музики // Музика. - 1970. — № 6
- Андрієвсько Н. Його пісні з нами Н Там само. — 1974. — № 1
- Юді- на В. Співці нового життя // Там само. — 1977. — № 6
- Дженков В., Посещенко Л. Хормейстер, композитор, педагог II Там само. — 1985. — № 6
- Дженков В. Дивосвіт Григорія Верьовки // Всесвіт. — 1986. — № 6
- Ласещенкс Л. Пам'яті художника // Музика. — 1986. — № 6
- Кобач і. Співоче поле у Березані /У Укр. культура. — 2004. — № 4
- Кречко М. Жизнь на высокой ноте // Юг. — 1995. - 19 дек. (передрук: КіЖ. - 1995. - 20 груд.)
- Його ж. Фундатор // КІЖ. - 1985. -
22 груд.
- Кирейко В. Краса таланту /7 Рад. Україна. — 1985. — 25 груд.
- Стонішєвський Ю. Чародій народної пісні // Веч. Київ. — 1985. — 25 груд.
- Музиченко С. Народжений для музики // Сільські вісті, — 1985. — 27 груд.
- Кобач і. Чарівник хорового співу // Там само. — 1995. - 26 верес.
- Ку- ценко П. Чарівник української пісні // Там само. — 19 жовт.
- Біленко В. Могуття Григорія Верьовки // Там само. — 1995. — 26 груд.
- Повнииа А. Песня Верьовки // Правда Украины. — 1995. — 26 дек.
- Михайленко Р. На святі основоположника хору // УМГ. - 1996. - Січ. - берез.
- Доріченко О. Життя у пісню перелив
- Уроки Г. Верьовки /' Жива вода. - 1997. - № 1
Джерело: http://Українська музична енциклопедія - Т.1 - с. 335 |