Сб, 24.06.2017
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [25]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Російські композитори [4]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [1]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Жанри

Балада

БАЛАДА (him. ballade, франц. ballade, Про­ванс. balada, від пізньолат. ballo — танцюю). 1. Жанр вокальної та інструментальної музики, якому типологічно притаманні риси епічної пісенності, елементи танцювальності, вплив літ.-програмних асоці­ацій. Початково сформувався в добу середнь­овіччя (кін. 12 ст.) у роман, народів як вок. жанр, що супроводжувався танц. рухами. За­вдяки мандруючим музикантам — менестре­лям — поширився у країнах Європи. Появу Б. у профес. музиці значною мірою спричинив роз­квіт літ. балади в епоху романтизму (Р. Берне, В. Скотт, Ф. Шіллер, Й. В. Гете, А. Міцкевич, В. Жуковський, Т. Шевченко). До яскравих прикладів вок. різновиду Б. належать "Лісовий цар" ("Вільшаний король") Ф. Шуберта на вірші Й. Гете, "Лорелея" Ф. Ліста на текст Г. Гейне, "Балада про Фульського короля" з опери "Фауст" Ш. Ґуно, Балада Томського з опери "Пікова дама" П. Чайковського. На відміну від вок., інстр. Б. (переважно для фп.) — досить розгорнута, вільно побудована п'єса, де поєднуються розповідні і лір.-драм, моменти (Ф. Шопен, Ф. Ліст, Й. Брамс). Окреме місце посідає фп. "Балада" Е. Ґріґа, де вперше в історії жанру було використано форму варіацій.

В українській музиці до жанру Б. зверталися Т. Безуг- лий ("Дві балади на теми козацьких похідних пісемь". 1856). М. Вілінський (1917-25), С. Людкевич (обидві на нар. теми у формі варіац. циклів), Б. Лятошинський ("Соната-ба- лада", 1925, "Балада", 1929), /. Белза, В. Год- зяцький (1960), О. Красотов (1962), О. Носик (1967), В. Довженко ("Козацька балада", 1967), В. Тилик ("Канівська балада", 2000) та ін. — всі для фп.' "Балада про Донбас" (сл. М. Карпова, 1956) та "Балада про Чорне море" (сл. Л. Татаренка, 1966) М. Жербіна, "Балада про героя" Д. Задора (сл. П. Скунца, 197 1) — належать до вок.-симф. жанру. "Бала­да про героїв" г. Глазетова (1983), Балада (1989) А. Золкіна — для симф. оркестру, Існу­ють зразки опер-балад' моноопера для барито­на "Волзька балада" Г. Жуковського (лібр. Л, Ошаніна і В. Багмет. 1967). "Альпійська ба­лада" В. Губаренка (лібр. М. Черкашиної за повістю В. Бикова, 1984) та ін. Поміж числ. вок. Б. — "Ксеня" Ю, Мейтуса на вірші А. Малиш­ка (1961), "Дрогобицький яр" В. Іванова на сл. Н. Ланге), "Балада про мальви" В. Івасюка, "Балада про солдата" В. Бистрякова тощо. 2. Лір.-епічні фольк. твори з розгорненим гос­тро драматичним та трагічним сюжетом, часто з елементами фантастики. У Б. відтворюються ви­няткові, незвичні життєві події, фатальні збіги оставин в особистому, сімейному та громад, житті. Нар. мораль і філософія, повір'я та прик­мети втілюються нерідко у казково-фантаст., міфічній форм;. Особливо характерні для сю­жетів Б. побутові та любовні драми. У сх,- слов'ян. та європ. фольклорі Б. — один з най­поширеніших фольк. жанрів. Основна ознака Б. — сюжетність, оповідальність, втілена у пі­сенній формі. Розгорнута сюжетика Б. концен­трує на собі осн. увагу виконавців та слухачів. При тому наспів відходить дещо на другий план. Все це в сукупності з давнім істор. корінням жанру, драм, сюжетикою обумовлює афористичність, інтонац. яскравість, надзвичай­ну стійкість до варіювання більшості баладних наспівів, канонізацію віршування у поет, строфіці, повторення 2-ї частини строфи, ре- френовість тощо. Чимало Б. має спільні або близькі за мелодико-інтонац. змістом наспіви. У цілому в порівнянні з позаобрядовою лірикою ме­лос Б. має давніше генетичне коріння, але пізніший за обряд, наспіви.
 
У регіонах, де в народному виконанні переважає сонорність (зокр. на Подніпров'ї), сюжети Б, сти­скаються або обриваються, перетворюються на лір. пісню. У центр. Україні Б. виконуються здебільшого гуртом із гетерофонним типом ба­гатоголосся. У зах. обл. зростає роль сольно­го виконання Б., збільшується їх питома вага у пісенному репертуарі нар. виконавців. 3. Жанр рок-музики, що характеризується ліричністю і мелодійністю. В Україні поширився від кін. 1960 — поч. 1970-х, З-поміж найкращих рок-балад — "Бандуристе, орле сизий" (муз. О. Тищенка, сл. Т. Шевченка, гурт "Зимовий сад", 1989), "Чорний ворон" (гурт "Святий сон", 1991), "Очі відьми" (гурт "Вій", 1993) та ін.

Літ.:

Панкратова В. Баллада. - М.. I960, 1963; Народні балади Закарпаття / Запис та впорядку­вання текстів, вступ, стаття і прим, П. Ліктура. — Л., 1966;

Нудьга Г. Українська балада. — К., 1970; Фільц Б. Український радянський романс. — К., 1970.;

її ж. Гармонія солоспіву. — К., 1979,

Грица С. Мелос української народної епіки. — К., 1979;

Клин В. Українська радянська фортепіанна музика ( 19 1 7- 1977). — К., 1980;

Дей О. Українська на­родна балада. — К., 1986;

Балади: кохання та до­шлюбні взаємини. — К., 1987;

Балади родинно-по- бутові стосунки. — К., 1988;

Іваницький А. Ук­раїнська народна музична творчість. — К., 1990.

Л. Ефремова. О. Кушнірук



Джерело: http://Музична енциклопедія України. Том 1 с. 125-126
Категорія: Жанри | Додав: paleozavr (08.08.2014) | Автор: Л. Ефремова. О. Кушнірук
Переглядів: 832
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2017