МІНІАТЮРА {франц. miniature, італ. miniatura) — невеликий муз. твір (інстр., вок., хор.), де худож. образ подано в максимально сконцен­трованому часо-просторі (форми: період, прості 2-, 3-част., строфічна, концентрична чи рондо). Розрізняють "абсолютні" ("чисті") й програмні М. "Абсолютні" мають назву, котра вказує на певну жанр, приналежність (експромт, прелю­дія, ноктюрн, вальс тощо). Назви програмних М. віддзеркалюють закладений образ, зміст ("Мрія. На солодкім меду" М. Лисенка, "Ранок" Р. Глієра, "Жаб'ячий вальс" В. Барвінського, "Весняний дощ" І. Шамо, "Мальована сопілоч­ка пастушка" Б. Фільц тощо). Існує як окремий твір чи частина сюїти, циклу (фп. "24 дитячі п'єси" В. Косенка, "Дрібнички" М. Колесси, "Закарпатські новелети" Б. Фільц, вок. "Пастелі", "Енгармонійне" Л. Дичко тощо). Досягла розквіту в 19 ст. з появою роман­тизму з його тенденцією до інтимності автор, висловлення (Ф. Шуберт, Ф. Шопен, Р. Шуман, Й. Брамс, Ф. Ліст та ін.), на поч. 20 ст. у тво­рах модерну (сецесії), композиціях у техніці ортодоксальної додекафонії. В укр. музиці М. з'явилась у серед. 19 ст. спершу як аранжування укр. нар. пісень для фортепіано, згодом — як суто інстр. жанр (думка, шумка, чабарашка та ін.) для салон, музикування. У творчості М. Лисенка як пред­ставника романтизму принцип мініатюризму набув домінуючого значення (твори для фп., обр. укр. нар. пісень, солоспіви, хори, навіть опера-"хвилинка" "Ноктюрн"). У 1-й пол. 20 ст. М. розвивається як "чистий" жанр (прелюдії Я. Степового, Л. Ревуцького, В. Барвінського, етюди В. Косенка тощо) і як програмний (для фп. — "Сирітка", "Пересторога мате­рі" С. Людкевича, "Пристрасне поривання" М. Тутковського, цикли "Зоряні мрії", "Сторінки фантастичної поезії" Ф. Якименка, хор. обр. укр. нар. пісень М. Леонтовича тощо). У 2-й пол. 20 ст. (особливо з 1970-х) спостеріга­ється тенденція до мініатюризації, камернізації автор, висловлення з одночасним прагненням до оновлення форми, перегляду її нормативів (вок. цикл "Золоті письмена" Ю. Шевченка, фп. цикл "Гра інтервалами" Б. Фроляк, "Ще!" для альт-саксофона, литавр, ксилофона С. Зажитька, "Українська луна" для фп. Л. Юріної, "Анекдот для дорослих" для дит. анс. перкусії В. Рунчака тощо). Як граничний прояв принципу мініа­тюризму слід розглядати мінімалізм в інстр. творчості кін. 1980-х — поч. 1990-х О. Ґуґеля, О. Ґрінберґа, О. Щетинського.

Література:

• Дремлюга М. Українська фортепіанна музи­ка (дожовтневий період). — К., 1958;
•  Фільц Б. Український радянський романс. — К., 1970;
•  Булат Т. Український романс. — К., 1979;
•  Пархоменко Л. Українська хорова п'єса. — К., 1979;
•  Клин В. Українська радянська фортепіан­на музика (1917—1977). — К., 1980;
•  Зенкин К. Фортепианные миниатюрьі Шопена. — М., 1995;
•  Його ж. Мендельсон и развитие романтической фортепианной миниатюрьі // Ф. Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профес-сионализма. — X., 1995;
•  Рябуха Н. Принципи мініатюризму в творчості М. Лисенка //Укр. муз-во. — К., 2003. — Вип. 32.