Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя») — жанр симфонічної музики,  твір для оркестру, що зазвичай складається з декількох частин.

Історія

Прототипом симфонії може вважатися італійська увертюра, що склалася при Д. Скарлатті в кінці XVII століття. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. З іншого боку попередницею симфонії була оркестрова сюїта, що складалася з декількох частин в простих формах і переважно в одній і тій же тональності.

Засновником Класичної моделі симфонії вважається Й. Гайдн. У класичній симфонії тільки перша і остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, споріднених з головною, за якою і визначається тональність всієї симфонії. Найвидатніші представники класичної симфонії - В.А.Моцарт та Л. ван Бетховен

Романтична симфонія стала сполученням класичної форми з романтичною експресією та впливом пісенності на характер тематизму. Розвиваються також тенденція програмності. З'являються лейтмотиви. Головною тенденцією романтизму було розростання форми, складу оркестру і густини звучанння. До найвидатніших авторів симфоній цієї епохи належать: Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон, Гектор Берліоз, Йоханес Брамс, П.І. Чайковський, А.Брукнер та Густав Малер.

Починаючи з другої половини 19 століття і, особливо в 20 столітті строгі форми симфонії стали рушитися. Стала необов'язковою чотирьохчастинність: симфонії можуть містити від однієї (напр. симфонії В. Сильвестрова), до одинадцяти (14-а симфонія Д. Шостаковича). Необов'язковою стає використання сонатної форми. Після 9-й симфонії Л. Бетховена композитори частіше стали вводити в симфонії вокальні партії. Проте сталою лишається масштабність та змістовність музичного матеріалу.

Будова

Структура класичної симфонії подібна до сонатної. Як і в сонаті, в класичній симфонії, звичайно, є чотири частини. 1-а частина, в швидкому темпі, пишеться в сонатній формі; 2-а, в повільному русі, пишеться у формі рондо, рідше у формі сонати або варіаційній формі; 3-я — скерцо або менует — у формі тричастинній формі (тріо); 4-а частина, в швидкому темпі — в сонатній формі або у великій формі рондо. Якщо 1-а частина написана в помірному темпі, то за нею навпаки, може слідувати швидка друга та повільна третя частина (наприклад, 9-а симфонія Бетховена).

Симфонія в українській музиці

В українську музику симфонія приходить в 19 столітті. Першими творами в цьому жанрі були симфонії Миколи Лисенка (1 частина, 1869), М. Колачевського (1876), П. Сокальського. В 20 столітті нові обрії цього жанру відкриває Борис Лятошинський. Світове визнання здобули симфонії сучасного українського композитора Валентина Сильвестрова.