Чт, 19.10.2017
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [25]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Російські композитори [4]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [1]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Жанри

Жартівливі пісні

ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ (ЖП.) — один із шарів українського музичного фольклору жартівливого чи сатиричного змісту. Прояви гумору в різних його градаціях зустрічаються май­же в усіх жанрах укр. нар. пісенності, оскільки гумор як одна з визначальних рис нац. менталь­ності супроводжував українця впродовж усього життя. Жартівливий елемент простежується вже в ста­ровинних обряд, піснях: у веснянках і гаївках ("Хвалилася береза"), петрівочних і купаль­ських ("У Києві зорі"), жнивних ("Од куреня до куреня котилася кухва") тощо. Найчастіше, як у піснях весн. циклу, гуморист, образи й ситуації пов'язуються зі взаєминами молоді й подруж­німи стосунками. Веселим струменем насичено більшість ігрових пісень ("Просо", "Чоловік і жінка"), колядок ("Пречиста по груші ходила"), нар. обрядів "Маланка" й "Коза". Жарт, епі­зоди складають понад 2/3 весільного обряду (переспіви-змагання бояр — "Чом, буяри, не співаєте?", дружок — "Чом, світилки, не співа­єте?", свах — "Хвалилася сваха" та ін.), пере­важаючи у 2-й його частині (понеділкування, циганщина тощо). Гумористичні сюжети зустрічаються в кантах ("Ой під вишнею"), але зде­більшого вони мають пісенні аналоги.

В окремий жанр українського фольклору виділяються ЖП. пере­важно побутового змісту. В них висміюються люд­ські, зокрема сімейні взаємини, риси зовнішності й поведінки, аномальні з точки зору нар. моралі. Осноавне змістове навантаження тут припадає на текст, розрахований на уважне сприймання, позаяк наспів, композиція строфи, засоби виконавства мають лише підсилювати комічний ефект. ЖП. беруть початок у твор­чості співців-скоморохів, згодом складалися кобзарями, лірниками, бурсаками, мандрівн. дяками, козаками та ін., виконувалися на вули­цях, на вечорницях, гулянках, забавах, танцях, розважальних нар. зібраннях тощо.

Найчисльнішу групу жартівливих пісень, т. зв. жартівливої лірики, присвячено молоді, зокр. різним етапам взаємин парубка й дівчини: заклик на вулицю ("Добри­вечір, дівчино, куди йдеш?"), залицяння ("Ой я, молода, на базар ходила"), побачення ("Якби мені не тиночки"), освідчення ("Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька"), сватання ("Ой ти гарний, Семене") — тобто весь цикл аж до весілля.

Наступна численна серія висвітлює перипетії сімей­ного життя: порівняння його до й після одру­ження ("Казав мені батько"), суперечки й сварки ("Била жінка мужика"), нерівний шлюб ("Задумав дідочок"), зрада ("Я ж тебе, Галю, не лаю"), вади характеру — безгосподарність, скупість, неохайність тощо. У жартівливих піснях сформувалися певні сталі типи персонажів, що переходять з однієї пісні в другу: парубок-пияк і гульвіса, вередлива кра­суня, невдалий залицяльник, весела вдовиця, сварлива дружина, простуватий чоловік та ін.

ЖП. класифікуються за формою композиції або викладу змісту (О. Дер, А. Іваницький):

Пісні-діалоги, побудовані на контрасті, про­тиставленні та зіставленні ("Гей, люди їдуть по ліщину"), що найприродніше досягається за участі кількох виконавців або груп; при вико­нанні ж тією самою особою уявна діалогічність здійснюється засобами зміни голосу, інтонації, міміки тощо.

Пісні-самооповіді (монологи), де співак подає самохарактеристику у смішному вигляді, роз­криваючи невідповідність дійсності й побажань ("Коли б мені зранку"), наказів і вчинків ("Каза­ла мені мати"), слів і дії ("Умираю, моя мати").

Описові пісні, де текст подається від третьої особи, неначе сторонній спостерігач розпо­відає про кумедні події, ситуації, сцени, риси характеру тощо. У таких піснях часто присутній веселий приспів, що відтворює звучання нар. інстр. ("Тринди, ринди, риндиця"), рухи танцю­ристів ("Гоп, чуки, чуки, чуки") тощо. Пісенний зміст буває досить докладним: перелічуються процеси праці (сіяв, вибирав, молотив — "Кум з кумою залицяється"), події за днями тижня ("Вчо­ра була неділенька, нині — понеділок"), дійові особи ("Сватав мене, матінко, перший") і т. ін.

Пісні змішаної форми, де всі перераховані типи викладу поєднуються, як і засоби комізму. Один з найпоширеніших прийомів — накопи­чення, нанизування деталей, сукупність котрих яких створює комічне враження ("Ой кум до куми залицявся").

Музична мова ЖП. не має яскраво виражених жанр, ознак. У них переважає жвавий темп, неширокий діапазон мелодії, середній регістр, однорядко­вий наспів, що варіюється. Комічний ефект під­силюється: а) коли текст і наспів розвиваються у паралельному ключі ("Ой ішов я вулицею раз"); б) коли текст і наспів суперечать одне одному ("Чи не той то Омелько?"). У мелодичних структурах домінують короткі одноелементні наспіви, часті повтори провідної мелод. фрази. Плавний розспів зустрічається лише у випадках навмисного пародіювання, напр., лірич. пісні ("Ой знати, знати, хто кого любить") чи зма­лювання вайлуватого парубка ("Та куди їдеш, Явтуше?"). Часто в мелодії імітується сміх ("Мав я раз дівчиноньку чепурненьку"), використо­вується скоромовка ("А куди їдеш, моє серде- няточко, Степане?"), іронічно передається плач, зітхання ("Ой умру я, умру, буду ся дивити"). Варіювання мелодії, як правило, сполучається з поступовим прискоренням темпоритму ("От такий-то я, Ярема"). У структурі домінують ква- дратність, парний розмір (2/4; %) квантитативна ритміка (кількість звуків відповідає кількості складів).

За змістом і музичним складом  з жартівливими піснями зми­каються танцювальні пісні.

Література:

  • Дей О. Народно-пісенні жанри. — К., 1977, 21983. — Вип. 1, 2;
  • Його ж. Поетика української народної пісні. — К., 1978;
  • Весілля. У 2 кн. — К., 1970;
  • Весільні пісні. У 2 кн. — К., 1982;
  • Жартівливі пісні. Родинно-побутові. — К., 1967;
  • Жартівливі пісні. — К., 1971;
  • Жартоуныя песни. — Мінск, 1974;
  • Іваницький А. Українська народна музична твор­чість. — К., 1990;
  • Танцювальні пісні. — К., 1970;
  • Сікорська І. Українська комічна опера: Генезис, тенденції розвитку. — Автореф. дис. ...канд. мист-ва. — К., 1994.


Джерело: http://Українська музична енциклопедія. - Т.2. - с. 79
Категорія: Жанри | Додав: paleozavr (08.01.2015) | Автор: І. Сікорська
Переглядів: 849
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2017