Станіслав  Монюшко, Музика

На слова Антонія Колянковського

Український переклад - Максим Стріха

Сів, мов бідний каліка,
Попід тином музика
Молодий ще, та тихий на вдачу.
Струн торкнувся несміло, -
Скрипка враз затужила;
Так сирітка над мамою плаче.

Гурт до танців просився;
«Чи музика напився?» -
Шепотіли в веселому колі.
Лиш мовчала єдина
Чорноока дівчина,
Бо ятрили їй серденько болі.

Мов стокротка, вся біла,
Вона личко хилила,
І сльоза по щоці їй збігала;
Бо музику-небогу
Їй шкода молодого, -
В нього скрипка так жалісно грала.

«Янку милий, чому ти
Повен жалю й осмути, -
Врешті тихо вона прошептала, -
Чи зурочив хто, може,
Чи гадаєш, крий Боже,
Що кохаю тебе я замало?»

«О кохана дівчино,
Моя зоре промінна,
Тобі вірю, як Богу на небі;
Хрест від чарів я маю,
Але вже засилає
Бартош свата старого до тебе.

Мене любиш, небого,
Але вийдеш за нього,
І забудеш мене, сиротину.
І в недоспані ночі
Я проплачу всі очі,
І в жалобі тяжкій я загину».