В.А. Моцарт. Фіалка («Das Veilchen» KV 476).  Український переклад Ю. Отрошенка

Фіалка на лужку цвіла,
Була - сумна і чарівна,
Така, як всі фіалки.
І там, якраз, - пастушка йшла,
Струнка, весела, чепурна,
Й фіалку, вмить, - збентежила вона:
“Аби мені - розквітнуть
Щонайпрекраснішою квіткою з усіх!
А там вже б і... - зів’яти...
Тоді б я взнала - рай утіх:
Вона б мене - зірвала,
Ах!.. - і до грудей - приклала б,
Знов і - знов!..”
Та, що - любов!.. (Такий вже - світ!..)
Легенька ніжка - бідний квіт -
Безжально - розтоптала!
Зітхнув, змарнів... - зробив, що - зміг:
До неї ще - всміхнутись встиг -
Й сконав, зітхнувши,
біля милих ніг!..
Звичайна квітка:
Така, як всі фіалки