Дж. Россіні. «Севільський цирульник»:
І дія: №1. Вступ - №2. Каватина Фігаро - №3. Канцона Альмавіви - №4. Дует Фігаро та Альмавіви - №5. Каватина Розіни.- №6. Арія Базіліо
- №7. Дует Розіни й Фігаро - №8. Арія Бартоло - №9. Фінал І дії
ІІ дія: №10. Дует Графа й Бартоло - № 11. Арія Розіни. - № 12. Аріетта Бартоло.- №13. Квінтет - № 14. Арія Берти. - № 15. Буря - № 16. Терцет: Розіна, Граф і Фігаро - №17. Речитатив і фінал.
№ 12. Аріетта Бартоло.
Бартоло:
Коли сиджу натхненно,
Й Розіна коло мене…
Там в арії «Джаніна»,
Та я кажу: «Розіна».
Входить Фігаро і, залишаючись біля дверей, передражнює рухи Бартоло, коли той танцює.
Коли сиджу натхненно,
Й Розіна коло мене,
То серденько тріпоче,
В танок пуститись хоче!
(Помітивши перекривлювання Фігаро)
Браво, сеньйор цирульник, браво!
Фігаро:
Ох, вибачайте, пане, простіть за жарти!
Бартоло:
А чого, питаю, сюди прийшли ви?
Фігаро:
А як же? Вам пора вже голитись.
Сьогодні день ваш.
Бартоло:
Нині я не хочу.
Фігаро:
Я завтра я не зможу вас поголити.
Бартоло:
Чому?
Фігаро:
Та ж діла безліч в мене.
Бартоло:
Фантазія багата!
Підіть, візьміть до гоління там, що потрібно.
Хоче дати Фігаро зв’язку ключів, але зупиняється.
Ні, сам піду я!
Бартоло виходить.
Фігаро:
От коли б як у руки його ключі піймати,
Я все зробив би!
(До Розіни)
Як пізнать, скажіть, будь ласка, синьйорино,
Від жалюзі ключа в цій зв’язці?
Розіна:
А просто: він найновіший!
Бартоло (повертаючись):
Ні, я не дурень цього диявола з Розіною лишити!
Ні, краще йти вам самому.
Віддає ключі Фігаро.
Пройдете коридор, стоїть там шафа,
А в ній все, що вам треба.
Тільки там не блукайте!
Фігаро:
Нічого блукати! (Набік) Піймався!
Я вмить принесу все!
(Справа йде найкраще!)
Іде.
Бартоло (до Графа).
Такий крутій!
Він, певно, графу лист переносив від Розіни?
Граф:
Та думаю і я, що він пройдисвіт!
Бартоло:
Та мене він не обдурить!
За лаштунками дзенькіт розбитого посуду
Ах, от нещастя знов!
Розіна:
Що то там сталось?
Бартоло:
Такий ведмідь! У мене серце чуло!
Виходить.
Граф:
О Фігаро, ти геній!
(до Розіни)
Ну, ось самі ми. Скажіть мені, Розіно,
Чи згодні ви, люба, стати дружиною моєю?
Кажіть же!
Розіна:
Ах, Ліндоре мій, всім серцем і душею!
Граф:
Тоді…
Бартоло й Фігаро повертаються.
Бартоло:
Все, все дощенту,
Тарілки, миски, склянки побив всі чисто…
Фігаро (непомітно від Бартоло показуючи ключ Розіні й Графу):
Ну, втрата невелика! Ще слава Богу,
Що вперся я одним плечем у стінку,
Бо в вашім коридорі, хай згине він,
Немов в могилі,
І лоба розтовкти об стіну можна!
Віконниці закрито, і навіть… і навіть…
Бартоло:
Ну, вже досить!
Фігаро:
Почнемо! (До Розіни й Графа) Сміліше!
Бартоло (сідаючи, щоб голитись)
Починайте!
| 
