Дж. Россіні. «Севільський цирульник»:

І дія: №1. Вступ - №2. Каватина Фігаро -  №3. Канцона Альмавіви - №4. Дует Фігаро та Альмавіви - №5. Каватина Розіни.- №6. Арія Базіліо
 - №7. Дует Розіни й Фігаро - №8. Арія Бартоло - №9. Фінал І дії

ІІ дія: №10. Дует Графа й Бартоло - № 11. Арія Розіни. - № 12. Аріетта Бартоло.- №13. Квінтет - № 14. Арія Берти. - № 15. Буря - № 16. Терцет: Розіна, Граф і Фігаро - №17. Речитатив і фінал.

№13. Квінтет
Входить дон Базіліо

Розіна:
Дон Базіліо!

Граф:
От негідник!

Фігаро:
От невчасно!

Бартоло:
Він прийшов!

Базіліо:
Ваш слуга, найпокірніший слуга!

Бартоло:
З яким вітром тут він знов?

Розіна:
Біда біди страшніш!

Граф:
Ну, тепер вперед сміліш!

Фігаро:
Так, тепер вперед сміліш!

Бартоло:
Дон Базіліо, як живете?

Базіліо (здивовано)
Живу як?..



Фігаро (перериваючи Базіліо, до Бартоло):
Чого ж ви ждете?
Бороді своїй цапиній
«Прощавай!» кажіть мерщій!
Бороді своїй цапиній
«Прощавай!» кажіть мерщій!
 
Бартоло:
В тій хвилині!
В тій хвилині!
(Вказуючи на Графа)
Е… це ваш учень?..

Базіліо (не розуміючи, в чому річ)
Що сказали?..

Граф (перебиваючи):
Я все зробив, як ви казали,
І сказав все. (До Бартоло) Все сказав?

Бартоло:
Так, так, так, я все узнав!

Базіліо:
Та, дон Бартоло, скажіть ви…

Граф (до Бартоло):
Доктор, треба мені з вами
Перекинутись словами…
Дон Базіліо, вибачайте,
Мить одну я відірву,
Мить одну я, мить одну я відірву.
(до Бартоло, тихо)
Дон Базіліо не вадить
Нам би звідси відпровадить.

Розіна:
Я од жаху вся тремчу!

Фігаро:
Не хвилюйтесь, це пусте!

Граф (до Бартоло, тихо):
Про записку сеньйорини ще не знає досі він!

Базіліо:
Тут плететься павутина,
Певно, знову щось не те.

Граф (до Бартоло):
Дуже, докторе, потрібно,
Щоб не знав секрету він,
Секрету він, секрету він!

Бартоло:
От, коли б його спровадить,
Стали б ви призвідця змін,
От, коли б його спровадить,
Стали б ви призвідця змін,
Стали б ви призвідця змін!

Граф:
Дон Базіліо, Дон Базіліо, даремно, ой даремно,
Вийшли хворий з хатніх стін!

Базіліо (здивовано):
Хворий я?

Граф:
О, безперечно, наче мертвий, ви змарніли…

Базіліо:
Наче мертвий?.. Та невже ж то?

Фігаро (вивчаючи в Базіліо пульс):
Лихоманка, не біда!
Це дурниці, це дурниці для мужчини!
(З удаваним переляком)
Тут початок шкарлатини!

Базіліо:
Шкарлатини?

Граф (непомітно даючи Базіліо гаманець):
Вам би треба лікуватись,
Вам би треба лікуватись,
Вам би в постелі лягти.

Фігаро:
Швидше в ліжко, та вкриватись!

Граф:
В ліжку зо три дні пролежте!

Розіна:
Я вам щиро раю теж те.

Бартоло:
Швидше в ліжко, й не вставать!

Граф, Розіна, Фігаро, Бартоло:
Швидше в ліжко, й не вставать!

Базіліо (вкрай здивовано)
Гаманець… Мені лежати?
Наче всі тут подуріли після чаду!

Граф, Розіна, Фігаро, Бартоло:
Так, лягайте ви хутчіше
І закутайтесь тепліш!

Базіліо:
Гей, не кричіть ви! Чую все я,
Досить раз мені сказать.

Фігаро:
Ви в гарячці!

Граф:
Це небезпечно!

Базіліо:
Я в гарячці?

Граф, Фігаро, Бартоло:
Ну, та звичайно!

Базіліо:
То іти вже?

Граф, Розіна, Фігаро, Бартоло:
Зникніть! Зникніть!

Граф:
На добраніч вам, сеньйоре!

Розіна:
На добраніч, на добраніч!

Граф:
На добраніч вам, сеньйоре,
Вимітайтеся мерщій!

Фігаро:
На добраніч вам, сеньйоре!

Граф:
На добраніч, на добраніч!

Фігаро:
На добраніч вам, сеньйоре,
Вимітайтеся мерщій!

Розіна:
На добраніч вам, сеньйоре!

Граф, Фігаро:
На добраніч, на добраніч!

Розіна:
На добраніч вам, сеньйоре,
Вимітайтеся мерщій!

Базіліо:
На добраніч вам бажаю!

Розіна, Граф, Фігаро, Бартоло:
На добраніч, на добраніч!

Базіліо:
На добраніч вам бажаю!
(Опікун устряв в біду).

Розіна, Фігаро:
Гає час він, гає час він на повтори,
Гає час він, гає час він на повтори,
На добраніч вам, сеньйоре,
На добраніч вам, сеньйоре,
Вимітайтеся мерщій!

Розіна, Граф, Фігаро, Бартоло:
На добраніч вам, сеньйоре,
На добраніч вам, сеньйоре,
Вимітайтеся мерщій!

Базіліо:
Не кричіть ви, знаю, знаю,
Не кричіть ви, знаю, знаю,
І в ту ж мить додому йду.
На добраніч вам бажаю,
Я в ту ж мить додому йду.
На добраніч вам бажаю…

Розіна, Граф, Фігаро, Бартоло:
На добраніч вам, сеньйоре,
На добраніч вам, сеньйоре,
Вимітайтеся мерщій!

Базіліо
На добраніч вам бажаю!
(Опікун устряв в біду).
Не кричіть ви, знаю, знаю,
І в ту ж мить додому йду.
(Іде)

Фігаро:
Ну що ж, голитись ви хотіли…

Бартоло:
Гаразд! Гаразд!
 
Фігаро всаджує Бартоло в крісло і намилює йому обличчя; при цьому він намагається затулити від нього собою двох закоханих.

Фігаро:
Прогнали! Бравісимо!

Граф:
Розіно! Розіно! О, послухайте мене!

Розіна:
Охоче, охоче, буду слухать вас!


Сідають начебто для того, щоб продовжувати урок музики

Граф (тихо до Розіни)
Як ночі половина
Мине, сюди прибуду,
Щоб визволити любу,
І заберу я вас,
І заберу я вас,
І заберу з собою вас!

Фігаро (намагаючись відволікти Бартоло)
Ах! Ах!

Бартоло:
Що з вами сталось?

Фігаро:
Ой, в око щось потрапило, біль крає…
Погляньте, я благаю,
Так дуньте, я прошу, дужче раз!

Розіна:
Опівночі чекати
Я буду й умлівати,
Лишу я дуже радо,
Лишу я все для вас,
Лишу я все для вас,
Лишу я радо все для вас!

Граф:
Тепер я вам розкрию,
Як корисно усім нам
Згодився ваш до мене лист;
То ж це нове убрання…

Бартоло (підкравшись і підслухавши розмову):
Так он яке навчання!
Ах! Браво, бравісимо! Дон Алонсо, браво, браво!
Мерзота! Злодії! Мерзота! Злодії!
Пролізли, як змії! Пролізли, як змії!
Тож ваші надії тепер я збагнув.
Геть звідси негайно, бо буде погано,
Геть швидше, поки ще вам ший не звернув!

Розіна, Граф, Фігаро:
Це ж варт дивування, це ж варт дивування,
Враз крик, лютування, в умах шумування,
В умах шумування, в умах шумування,
І в погляді тма!

Бартоло:
Мерзота! Злодії! Мерзота! Злодії!
Пролізли, як змії! Пролізли, як змії!

Розіна, Граф, Фігаро:
О доктор, вгамуйтесь!
Ви так не хвилюйтесь!

Бартоло:
Геть звідси негайно, бо буде погано!

Розіна, Граф, Фігаро:
Ви так не дратуйтесь,
В тім ради нема!

Бартоло:
Геть звідси негайно, бо буде погано,
Геть швидше, поки ще вам ший не звернув!

Розіна, Граф, Фігаро:
Чого кричать? Чого кричать?
В тім ради нема! В тім ради нема! В тім ради нема!

Бартоло:
Я все збагнув! Я все збагнув! Я все збагнув!
Геть швидше, поки ще вам ший не звернув,
Вам ший не звернув!




Всі йдуть, окрім Бартоло.

Бартоло:
Так от яка біда!
І як це обману я давно не помітив?
А дон Базіліо усе те знав, напевно!
Гей, хто там є? Хто там є? Люди!



З’являються Амброжіо й Берта
Амброжіо, біжи, біжи скоріш до дон Базіліо,
Скажи, що жду його я,
Що треба нам про дещо говорити, і скоро,
Я сам не можу піти, на те в мене є свої причини!
Ну, марш скоріш! (Амброжіо йде)
(До Берти)
Ти станеш на дверях вартувати! А там…
(Ні, ні, я їй не вірю, і краще сам піду).

Іде

Берта:
Й мені старий не вірить!
Вартувати помчався сам свою красуню.
Що за служба! День у день одне все те й саме:
Погрози, плач, сльози, лайка й крики!
І хоч би мить одна спокою
Від нього, від старого злого скнари.
Що за служба! Що за служба, просто сором!