Дж. Россіні. «Севільський цирульник»:
І дія: №1. Вступ - №2. Каватина Фігаро - №3. Канцона Альмавіви - №4. Дует Фігаро та Альмавіви - №5. Каватина Розіни.- №6. Арія Базіліо
- №7. Дует Розіни й Фігаро - №8. Арія Бартоло - №9. Фінал І дії
ІІ дія: №10. Дует Графа й Бартоло - № 11. Арія Розіни. - № 12. Аріетта Бартоло.- №13. Квінтет - № 14. Арія Берти. - № 15. Буря - № 16. Терцет: Розіна, Граф і Фігаро - №17. Речитатив і фінал.
№ 16. Терцет: Розіна, Граф і Фігаро
Розіна:
Я щаслива, о щаслива я душею,
Стала я навік твоєю!
Скільки щастя дорогого
Доля враз дала мені!
Фігаро:
(Молодята просто мліють,
Од захоплення німіють,
Я поміг їм, хто посміє
Сумніватись в талані!)
Граф:
Що за радість, що за радість досягання!
Мить свята ти мого кохання,
Раювання, хвилювання,
В грудях звуки чарівні!
Фігаро:
(Молодята просто мліють,
Од захоплення німіють,
Я поміг їм, хто посміє
Я поміг їм, я поміг їм, хто посміє
Сумніватись в талані!)
Розіна:
Чи не сон?.. Так… він тут зі мною…
Граф:
Ах, нащо, ах нащо тут сумніватись?
Я осмілюсь вас прохати
За дружину буть мені!
Розіна:
Буть мені вам за дружину?
О, скінчились туги дні!
Граф:
То ви згодні?
Розіна:
Ах, повним серцем! Ах, повним серцем!
О, збулися…
Фігаро:
Збулися!
Розіна:
Мої бажання!
Більш не буде…
Фігаро:
Не буде!
Розіна:
Вже розлучання!
Граф:
О, збулися мої бажання,
Більш не буде вже розлучання.
Фігаро:
Збулися! Все так приємно…
Не буде вже розлучання…
Розіна, Граф:
Після довгих мук страждання,
Після довгих мук страждання
Дочекались щастя дня!
Фігаро:
Ой, покиньте ви зітхання,
Буде час на милування;
Та ходім, бо пильнування
Поспішати підганя!
(Поглянувши в вікно)
О прокляття! Попід нами,
О прокляття! Попід нами
Люди ходять із ліхтарями,
Люди ходять із ліхтарями!
Так, їх двоє, так, їх двоє,
Так, їх двоє там стоять!
Граф:
Ти їх бачиш?
Фігаро:
Так, як вас!
Граф:
Тільки двоє?
Фігаро:
Досить з нас!
Граф:
Із ліхтарями?
Фігаро:
З ліхтарями, там, я бачу, вдвох стоять!
Розіна, Граф, Фігаро:
Як нам тут схитрувать?
Граф:
Тихше, тихше, найтихіше,
Треба буть, але сміліше;
Ми з балкону серед тиші
Вниз на вулицю зійдім!
Розіна:
З вами разом, безперечно,
Я спущусь, хоч небезпечно,
Я спущусь, хоч небезпечно,
Цим шляхом, мені страшним.
Фігаро:
Нам нема чого вагатись,
Часу маєм небагато,
Треба тишу пильнувати,
Вниз драбиною зійдім.
Розіна, Граф, Фігаро:
Тихше! Тихше!
Розіна:
Я спущусь, хоч небезпечно,
Цим шляхом, мені страшним.
Граф:
Ми з балкону серед тиші
Вниз на вулицю зійдім!
Фігаро:
Треба тишу пильнувати,
Вниз драбиною зійдім.
Розіна, Граф, Фігаро:
Тихше! Тихше!
Розіна:
З вами разом, безперечно,
Я спущусь, хоч небезпечно,
Я спущусь, хоч небезпечно,
Цим шляхом, мені страшним.
Граф:
Ми з балкону серед тиші
Вниз на вулицю зійдім!
Фігаро:
Треба тишу пильнувати,
Вниз драбиною зійдім.
От знов лиха пригода! Ну, що робить?
Граф:
А що там сталось?
Фігаро:
Драбина…
Граф:
Ну що?
Фігаро:
Пропала, десь нема.
Граф:
Що ти кажеш?
Фігаро:
Хто міг її украсти?
Граф:
Перешкода нам знов!
Розіна:
Ах, от нещастя!
Фігаро:
Тс! Тихо! Там, я чую, вже хтось надходить…
Що, сеньйоре, нам робить?
Граф (закутуючись у плащ):
Сміліш, кохана Розіно!
Фігаро:
Ось і вони.
Відходять у глибину сцени. Дон Базіліо ліхтарем у руках вводить нотаріуса.
Базіліо (кличе на всі боки):
Дон Бартоло! Дон Бартоло!
Фігаро (до Графа):
Дон Базіліо!
Граф:
А другий хто?
Фігаро:
Еге! Нотаріус знайомий!
От і чудово! Тепер я все зроблю.
Сеньйор нотаріус,
Сьогодні на вечір просив я вас ласкаво
Контракт зробити шлюбний племінниці моїй
Та графу Альмавіві.
Дозвольте познайомить вас!
Взяли з собою текст контракту?
(Нотаріус показує аркуш)
Чудово все!
Базіліо:
Дозвольте… Дон Бартоло, де ж він?
Граф (відводячи Базіліо набік):
Гей, дон Базіліо, цей ось перстень буде вашим!
Базіліо:
Але ж бо…
Граф (показуючи пістолет):
Для вас же дві кулі є у цьому пістолеті.
Тож вибирайте!
Базіліо (хапаючи перстень):
О ні, беру я перстень!
Що ж треба?
Граф:
Лиш підпис ваш!
Ось свідків двоє в мене: Фігаро та дон Базіліо.
Дружина ж ось моя.
Всі підписують контракт
Фігаро:
Віват!
Граф:
Це перемога!
Розіна:
Яка ж тепер щаслива, щаслива я!
Фігаро:
Віват!
Граф цілує руку Розіні, а Фігаро комічно обіймає дона Базіліо. Цієї ж миті до кімнати вривається Бартоло з офіцером та солдатами.
Бартоло:
Ніхто ні з місця! Ось, ось вони!
(Вказує на Графа, а сам кидається на Фігаро).
Фігаро:
Радий бачить вас, сеньйор!
Бартоло:
Ось, ось злодії!
Арештуйте, арештуйте!
Офіцер (до Графа):
А як вас звуть, сеньйоре?
Граф:
Моє ім’я? Зовусь я чесною людиною,
Сеньйора ж ця мені дружина.
Бартоло:
До всіх чортів ідіть!
Розіна слово дала за мене вийти;
Чи не правда?
Розіна:
За вас вийти? І на думці я не мала!
Бартоло:
Це ж як? Брехала, значить?
Арештуйте, арештуйте, це злодії!
Фігаро:
Глядіть, заріжуть!
Бартоло:
Душогуби, крутії!
Офіцер (до Графа):
Сеньйор…
Граф:
Геть руки!
Офіцер (нетерпляче):
Хто ви?
Граф:
Ще раз кажу вам: геть руки!
Офіцер:
Ні, мій сеньйор, облиште гонор.
Хто ви?
Граф (скидаючи з себе плащ):
Хто я? Граф Альмавіва перед вами!
|