Дж. Россіні. «Севільський цирульник»:

І дія: №1. Вступ - №2. Каватина Фігаро -  №3. Канцона Альмавіви - №4. Дует Фігаро та Альмавіви - №5. Каватина Розіни.- №6. Арія Базіліо
 - №7. Дует Розіни й Фігаро - №8. Арія Бартоло - №9. Фінал І дії

ІІ дія: №10. Дует Графа й Бартоло - № 11. Арія Розіни. - № 12. Аріетта Бартоло.- №13. Квінтет - № 14. Арія Берти. - № 15. Буря - № 16. Терцет: Розіна, Граф і Фігаро - №17. Речитатив і фінал.

Дія перша

№1. Вступ

Ніч перед світанком. Кін являє площу в Севільї. Ліворуч будинок Бартоло з великим балконом, закритим жалюзі. У супроводі групи музикантів із ліхтарем у руках з’являється Фіорелло. Дещо згодом виходить граф Альмавіва, закутаний у плащ.

Фіорелло:
Тихо, без гомону, гурту держіть,
Друзі, сюди, за мною йдіть, за мною йдіть!
За мною йдіть.

Хор:
Якнайтихіше нам треба ступать.
Ось уже край! Тихо! Ось і мета.

Фіорелло:
Тихо!
В пітьмі втопає все тут і там,
Люду немає, щоб шкодив нам!
В пітьмі втопає все тут і там,
Люду немає, щоб шкодив нам!
В пітьмі втопає все тут і там,
Люду немає, щоб шкодив нам!

Граф (тихо):
Фіорелло… Голла…

Фіорелло:
Я, сеньйор, тут.

Граф:
А де ж це музики?

Фіорелло:
Ось цілий гурт!

Граф:
Хай тут стають вони, тільки тихенько,
Тільки тихесенько, не гомоніть, не гомоніть.
Тихо, не гомоніть, тихо, не гомоніть.

Фіорелло:
Не гомоніть, не гомоніть.

Хор:
Тихо тримайтеся мовчки в тіні,
Не гомоніть, тихо, не гомоніть.

Граф:
Скоро простелить світанок
Золототканий серпанок,
А ти, мій друже коханий,
Все ти заквітчана сном!
Ах, геть оджени всі сновиди,
Хоч на хвилиночку вийди,
Смутком чекання повитий,
Ах, тут стою я під вікном,
Стою я під вікном.
Чи викресать іскру чуття мені вдасться?
Зрушу чи я серце молінням палким?
Ах, чи прийде хвилина утіхи та щастя?
Чи стрінусь, побачусь я з другом своїм?
Чи стрінусь, побачусь з другом своїм?
Чи стрінуся з другом своїм?
Чи стрінуся із другом я своїм?
Чи стрінусь я, чи стрінусь я, ах, із другом я своїм?!
Гей, Фіорелло!

Фіорелло:
Я до послуг!

Граф:
Що, не видно?

Фіорелло:
Ні, сеньйор!

Граф:
О, даремні сподівання…

Фіорелло:
Графе, скоро час світання.

Граф:
Що ж я маю тут робить?
Все даремно… Друзі, йдіть!

Хор:
Так, сеньйор.

Граф (даючи гаманець Фіорелло):
Ось вам всім заплата!
Більше вже не треба грати.
Вже надходить ранку час,
Я звільняю вас.    

Фіорелло:
На добраніч, хлопці-молодці,
Зичу вам усяких благ.
Красна дяка за турботу,
Геть тепер по домівках!

Хор (оточуючи Графа й цілуючи йому руки):
О сеньйоре, нагороду як не знаєм, цінувати;
Таку ласку ще ізроду не щастило нам стрічати!
Плата щедра за послуги свідчить нам: ви пан вельможний;
Ми до гробу ваші слуги, дуже дякуємо вам!
З нас щасливий буде кожний
Вік служити отак панам!
З нас щасливий буде кожний
Вік служити так панам!
Так, вік служити так панам!
Плата щедра за послуги свідчить нам: ви пан вельможний!
Ми до гробу ваші слуги, дуже дякуємо вам!
З нас щасливий буде кожний
Вік служити отак панам!
З нас щасливий буде кожний
Вік служити так панам!
Так, вік служити так панам!
Вік служить так панам!
Вік служить так панам!
Вік служить так панам!

Граф:
Годі, годі! Угамуйтесь!
Не шумуйте! Не хвилюйтесь!
Угамуйтесь, гей ви, сороки!
Киньте гамір, крик, содом!
Забирайтесь на всі боки,
Забирайтесь на всі боки,
Побудили всіх кругом!
Гей, забирайтесь на всі боки,
Побудили всіх кругом!
Киньте гамір! Побудили, побудили всіх кругом!
Годі! Годі! Годі! Годі!
Гей, угамуйтесь, не шумуйте, угамуйтесь ви, сороки,
Киньте гамір, шум, содом!
Забирайтесь ви на всі боки,
Побудили всіх кругом!
Забирайтесь на всі боки, забирайтесь на всі боки,
Побудили, побудили, побудили всіх кругом!    
Забирайтесь звідси геть, побудили всіх кругом!
Забирайтесь звідси геть, звідси геть, звідси геть!

Фіорелло:
Тихо будьте! Угамуйтесь!
Пустодзвони! Лайдаки!
Як в негоду ті ворони!
Узяли б ви на припони,
Узяли б ви на припони,
Прикусили б язики!
Чи не взяли б ви на припони,
Прикусили б язики!
Як в негоду ті ворони, лайдаки!
Чи не взяли б ви на припони,
Прикусили б язики!
Прикусили б язики!
Прикусили б язики!
Та свої язики!

Музиканти розходяться.

Граф:
От пустодзвони!
Базіканням своїм цим невгамовним
Місто все розбудить вони готові!
Пішли? Ну, слава Богу!
(Позираючи на балкон)
Її нема! Надії не збулись.
Та все ж я хочу ще хвилину підождати:
Ранками часто вона на свій балкон
Повітрям чистим подихати виходить. Діждемось!
Голла, Фіорелло! Іди ти звідси геть!

Фіорелло:
Уже зникаю, і буду ждать вас там, сеньйор!
(Іде)

Граф:
Про щось поговорю я з нею, тут свідок не потрібний.
Ах, це її в час цей кожен вечір я тут дожидаю, надіючись побачить.
Хай тільки пізнає, як палко, як жагуче я відданий їй серцем.
Напевне, напевне буть погодиться моєю.

Фігаро (за лаштунками):
Ля ля ля ля ля ля ля ля ля ля!
    
Граф:
Це хто йде так невчасно? Дамо йому пройти!
А я під арку заховаюсь, побачу, хто то є!
А ніч минає, і час кохання тане.