Вт, 31.03.2020
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Публіцистика [61]
Все що могло би бути у журналах чи газетах
Наукові статті, матеріали конференцій [10]
Афоризми [3]
Українська мова [9]
Митці про українську мову. Цитати, есе.
Відкриті листи [4]
Мова в опері [3]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Статті » Публіцистика

Українська опера як екзотика для іноземців Якою мовою повинні виконуватися твори на національній сцені?

Українська опера як екзотика для іноземців

Якою мовою повинні виконуватися твори на національній сцені?

 

 

Дискусія про функціонування української мови в музичному мистецтві триває вже не один рік. Курс Національної опери України на постановку нових творів мовою оригіналу, активно взятий останнім часом, викликає обурення в деяких меломанів. Лунають категоричні заяви про те, що з практикою виконання творів світової класики в українському перекладі давно покінчено, а український глядач став жертвою намагань керівництва Національної опери будь-що заробити гроші на закордонних гастролях «європейською глибинкою».

Проте погляньмо на цю проблему з іншого боку. Національна опера України, навіть тоді, коли ще не мала статусу національного закладу, завжди була місцем культурного відпочинку не тільки інтелектуальної еліти нації, а й іноземних туристів, потік яких значно збільшився зі здобуттям Україною незалежності. Чи цікаво було б, скажімо, японцеві слухати Верді чи Вагнера в українському перекладі? Звісно, ні, навіть якщо він не знає ні італійської, ні німецької мов. Усі прагнуть чути оригінал. Тож як бути в цій ситуації, як зробити, щоб, як то кажуть, і вовки були ситі, й вівці цілі?

Сьогодні ми подаємо міркування з цього приводу доктора мистецтвознавства, професора Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, завідувача кафедри зарубіжної музики Марини Романівни ЧЕРКАШИНОЇ.

— Весь світ має розгалужену систему оперних театрів різного типу, — каже Марина Романівна. — В опері завжди існували репрезентативні, парадні твори, які писалися до важливих дат чи яскравих подій, і були репертуарні опери. Останні завжди йшли мовою тієї країни, в якій існував той чи інший театр. Погляд на проблему «оригінал чи переклад» в опері, як на безальтернативну не зовсім правильний. Повинно бути й те, й інше, тобто для своєї аудиторії повинна існувати опера в перекладі, а для міжнародної — в оригіналі.

— Як ця проблема розв’язується в інших країнах?

— Візьмемо для прикладу Англію, Лондон. Там є два театри: «Ковент-гарден» — театр світового рівня, який відвідують туристи та підготовлена публіка. Там неможливо уявити оперу в англійському перекладі. Для цього існує Англійська національна опера, де всі твори йдуть тільки в перекладі. На фінансування перекладів витрачаються великі державні кошти, бо англійці вважать себе нацією, яка має право слухати світову класику в якісному перекладі.

— Відповідно до цієї логіки, якщо провідний оперний театр України носить статус національного, то постановки там мають іти теж тільки в перекладі.

— Тяжіння Національної опери України до постановок мовою оригіналу органічне, бо цей заклад претендує на роль театру світового рівня й прагне мати міжнародне визнання. Без цього не може бути мови ні про які гастролі, та й турист не піде. Але театр повинен працювати й для свого глядача, для якого повинен існувати переклад, можливо, це будуть ті ж самі опери, тільки з іншим складом виконавців. Я переконана, що наша Національна опера, яка має величезний штат солістів і великий хор, могла б підготувати два склади виконавців. А взагалі, для такого столичного міста, як Київ, мало одного оперного театру.

— Але оперне мистецтво дуже дороге. Відкриття ще одного оперного театру в сьогоднішніх умовах — це справжня утопія.

— Ідея мати в Києві два оперних театри не така вже й утопічна. При Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського існує Оперна студія, яка вже давно претендує на те, щоб стати другим оперним театром. Є також Дитячий музичний театр на Подолі, де, на мій погляд, просто нема сенсу ставити великі оперні твори мовою оригіналу. Так що на це не потрібно великих бюджетних коштів. А поки нема офіційного рішення щодо цього, Національна опера повинна виконувати подвійні функції. Ми живемо в епоху компромісів, і якщо ми не можемо жити так, як англійці, треба шукати компроміс.

— Чи може стати одним з таких компромісних варіантів «біжучий рядок»?

— Це не компромісний, а просто ідеальний варіант, який необхідно запровадити якнайшвидше. Це набагато простіше, ніж створення ще одного театру, і не потребує так багато грошей. Традиція використання «біжучого рядка» йде від культури відео, де переклад тексту подається в субтитрах. «Біжучим рядком» вже обладнаний Маріїнський оперний театр у Санкт-Петербурзі. Коли я дивилася там «Чарівну флейту» Моцарта, то вперше зрозуміла смисл цієї опери, але це був точний, докладний переклад тексту. Вистава була зроблена дуже дотепно: в діалоги, які йдуть німецькою мовою, були «вкраплені» російські фрази, і це значно посилювало комедійний ефект опери. До речі, це ще один компромісний варіант, який могли б узяти на озброєння українські оперні режисери.

— У діючому репертуарі Національної опери, який становить понад 30 найменувань, приблизно третину становить російська оперна класика — Чайковський, Мусоргський, Римський- Корсаков та інші. Побутує думка, що ці опери зовсім не обов’язково перекладати, бо в Україні всі розуміють російську мову.

— Коли я брала участь у ювілейній Пушкінській конференції в Московському державному університеті, мене там теж про це запитували. І я відповіла, що факт перекладу є дуже важливим саме для української культури. Якщо поема «Євгеній Онєгін» перекладена українською мовою, і є якісно перекладене лібрето однойменної опери Чайковського, то українська культура піднімається на більш високий щабель. Є велика кількість перекладів інших творів, якими займалися дуже обдаровані люди: Тичина, Рильський, Лукаш, Хомічевський (Борис Тен) та інші. Пророблено величезну роботу, яка є дуже суттєвою для нашої української культури. У зв’язку із цим я завжди пригадую один цікавий випадок з історії зарубіжної музики. Коли австрійський композитор Густав Малер почав працювати в Будапештському оперному театрі, з ним уклали контракт, згідно з яким він був зобов’язаний ставити опери угорських композиторів і для цього вивчити угорську мову. Шоправда, мову він вивчити не встиг, бо незабаром переїхав до Відня, але цей факт свідчить про велику самоповагу угорців до своєї культури й мови. Нам ще треба виховувати себе в такому дусі.

— Чи не здається вам, що зараз дуже мало ставлять опери сучасних українських композиторів? Можливо, через це й складається враження, що українська мова не звучить зі сцени Національної опери?

— Твори такого жанру, як опера, сьогодні неможливо писати, якщо немає замовлення. Практика замовлень опер Міністерством культури, хоч яка вона була недосконала, на жаль, відійшла в минуле. Навіть у такого композитора, як Юлій Мейтус, котрий мав один iз найбільших оперних доробків, чотири останніх опери не були поставлені. А 13 опер Віталія Губаренка? Вони теж лежать у столі нікому не потрібні. Коли я була в Німеччині на семінарі, присвяченому проблемам опери, я дізналася про те, як ця проблема вирішується там. Виявилося, що навіть такий багатий театр, як Дойч-опера, не має змоги замовляти нові постановки щороку. Вiн це робить раз на два-три роки, не бажаючи втратити престиж театру. А гроші на замовлення дає не міністерство культури, як у нас, а театр, тобто сторона, зацікавлена в якості постановки, в успіху прем’єри, рекламі тощо. А у нас театрові нав’язують продукцію, за яку він ніякої відповідальності не несе й тому не зацікавлений. Думаю, варто було б нашим керівникам подумати про це.

— А чи можна порівнювати нашу Національну оперу з театрами інших країн у забезпеченні глядача програмками та іншою друкованою продукцією?

— Зараз Національна опера України почала краще піклуватися про глядача. До тих опер, які йдуть мовою оригіналу, подається повний текст лібрето. Що стосується іншого — компакт-дисків, відеозаписів — то тут суцільний провал. Ми зовсім не маємо що запропонувати тим людям, які цікавляться українським мистецтвом. Раніше робилися хоча б радіозаписи нових постановок, тепер немає. Ми самі не розуміємо, що йде розбазарювання української інтелектуальною продукції. Наприклад, опера Вагнера «Лоенгрін», постановка якої була здійснена не так давно і в яку були вкладені чималі кошти, не була записана. А на подібних записах можна було б мати великі прибутки. Про інтерес до України красномовно свідчить один цікавий факт. Приїздив до Києва музикознавець з Франції. Він був страшенно захоплений оперою Лисенка «Тарас Бульба», виявив у ній схожість із французькою великою оперою. Хотів придбати аудіо- чи відеозапис цього твору й був дуже здивований, не знайшовши нічого. Але найбільше його вразила архаїчність театральних декорацій нашої опери. Суперсучасні оперні постановки з лазерною технікою, на його думку, вже не справляють того естетичного враження, як пречудові старі декорації. «Нарешті я побував у справжньому театрі!» — вигукнув іноземець після вистави. Так що, як виявилося, не в усьому нам треба наздоганяти Захід.

***

Майстер гармонії

Коли цей матеріал уже було підготовлено до друку, прийшла несподівана й гірка звістка: на 66-му році життя не стало Віталія Губаренка. Чудовий композитор, автор багатьох опер, балетів, симфоній, камерно-вокальних творів і музики до вистав і фільмів, чию творчість було відзначено званнями та преміями, давно став класиком української культури. Не в бронзі й не статичним, а сучасним і несподіваним, чию гармонійну музику дуже любили і виконавці, і публіка, і яку нам значною мірою ще потрібно буде відкрити.

Редакція «Дня» висловлює співчуття рідним і близьким Віталія Губаренка.

Олена БЕРЕГОВА, спеціально для «Дня»

Газета: 

№81, (2000)



Джерело: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/ukrayinska-opera-yak-ekzotika-dlya-inozemciv
Категорія: Публіцистика | Додав: paleozavr (12.03.2020)
Переглядів: 13
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2020