Жовтень 1974. Брежнєв читає західні відгуки про «Бульдозерну виставку»:

«жахливий злочин проти свободи творчості ... червоний чобіт на горлі культури ... варварська витівка ... гнівно засуджуємо ... передова громадськість не допустить ... діячі культури протестують» і т , д.

Леонід Ілліч відкидає папір, закриває обличчя руками і гнівно кричить:
- Виродки !! Загнили, замурзані бидлани! Це ж перформанс! Бульдозер, що змітає картини - алегоричне уособлення хтоничного жаху, екзистенційне втілення протесту проти агресивних тенденцій світобудови! Сучасне мистецтво зобов'язане шокувати і епатувати !! Боже, які ж вони бездушні і безкультурні недоумки! Що ці дикуни взагалі тямлять у передовому акціонізмі?!