In die tiefsten Felsengründe
Lockte mich ein Irrlicht hin;
Wie ich einen Ausgang finde,
Liegt nicht schwer mir in dem Sinn.

Bin gewohnt das Irregehen,
's führt ja jeder Weg zum Ziel;
Uns're Freuden, uns're Wehen,
Alles eines Irrlichts Spiel !

Durch des Bergstroms trockne Rinnen
Wind' ich ruhig mich hinab,
Jeder Strom wird's Meer gewinnen,
Jedes Leiden auch sein Grab.

В темні гроти, сумні склепи 
Блудний вогник вів мене:
Чи врятуюся з халепи,
Чи біда не омине?

Я давно вже звик блукати,
Блима вогник, зазива:
Наші радощі й скорботи –
Все для нього просто гра.

Я вздовж річища сухого
Обираю дальню путь.
Кожна річка вийде в море,
І скорботи в гріб зійдуть.