Le bon Pierrot, que la foule contemple,
Ayant fini les noces d’Arlequin,
Suit en songeant le boulevard du Temple.
Une fillette au souple casaquin
En vain l’agace de son œil coquin;
Et cependant mystérieuse et lisse
Faisant de lui sa plus chère délice,
La blanche lune aux cornes de taureau
Jette un regard de son œil en coulisse
À son ami Jean Gaspard Deburau.
________________
Український текст Дар'ї Литовченко
юний п'єро, що нас розвеселяє
після весілля Арлекіна йде сумний.
Мріє П'єро, блукаючи самотньо
серед зірок і в променях надій.
Йому здається, що сміються
із його мрій і щирих почуттів.
Його кохана блакитноока
завжди сумна, й холодна поряд з ним.
В мріях її один лиш красень сивий.
Її любов - Жан Гаспар Дебюрро
