Фридерик Шопен. Дума (Nie ma czego trzeba op. 74 #13) Переклад Івана Іщенка
| Оригінальний текст |
Валерій Яковчук |
Іван Іщенко |
Mgła mi do oczu zawiewa złona,
W prawo i wlewo ćmi naokoło;
Dumka na ustach brząknie i skona!
Niemo, och! niemo, bo niewesoło. |
Мла в мої очі котиться з лона,
Справа і зліва темно усюди;
Дума, загравши, в вічності тоне!
Тихо, ох, тихо – сум палить груди.
|
Темінь довкола, сонця не видно,
Мгла накриває, й небо вугільне.
В думці лунала б пісенька рідна,
тільки почавши, на місці гине.
|
Nie ma bo, nie ma czego potrzeba!
Dawno mi tutaj nudno, niemiło:
Ni mego słońca! ni mego nieba!
Ni mego czegoś! Czym serce żyło. |
Тут не знаходжу я те, що треба!
Тут вже давно так нудно, немило:
Ні мого сонця! Ні мого неба!
Ні мого всього, що серце гріло.
|
Не маю того, що мені треба,
Давно мені тут, нудно, паршиво.
Ні мого сонця, ні мого неба,
Не має того, чим серце жило. |
chać i śpiewać było by błogo!
W cudzej tu pustce śniłbym jak w domu:
Kochać, o, kochać! i nie ma kogo!
Śpiewać, o, śpiewać! I nie ma komu! |
Пісня й кохання – як було б любо!
В пустці чужинській снив би як вдома:
Вірно кохати – то серця згуба!
Пісню співати – то серця втома!
|
Кохать й співати, як би хотів я.
Із порожнечі, вирвусь додому.
Хочу любити, та не знайду я.
Пісню співав би, та нема кому. |
Niekiedy wzrokiem ku niebu wiercę,
Poświstom wiatru wcale nie łaję:
Zimno, o! zimno, lecz puka serce,
Że z dumką w insze odlecim kraje! |
Часом у небо погляд мій рветься,
Посвистом вітру не нарікаю:
Холод, ох, холод, лиш серце б’ється –
З думою іншим линемо краєм!
|
Тьма в чужім небі, чорнилом ллється.
Вітер бушує, псом диким лає.
Зимно, морозно, та серце б'ється.
Як же потрапить, до мого краю? |
Ноти і текст доступні на умовах ліцензії cc by-sa 3.0 |
