Оригінал (Адам Міцкевич)

Валерій Яковчук

Moja pieszczotka, gdy w wesołej chwili
Pocznie szczebiotać i kwilić, i gruchać,
Tak mile grucha, szczebioce i kwili,
Że nie chcąc słówka żadnego postradać
Nie śmiem przerywać, nie śmiem, nie śmiem odpowiadać
I tylko chciałbym słuchać, słuchać, słuchać.

Моя пестунка у веселій хвилі
Як защебече і як заворкоче –
Ці воркотання і щебет так милі,
Що я й словечка втратить не бажаю,
Мовчки я поруч, мовчки, мовчки – не спиняю
І тільки слухать, слухать, слухать хочу!
І тільки слухать, слухать, слухать хочу!

Lecz mowy żywość gdy oczki zapali
I pocznie mocniej jagody różować,
Perłowe ząbki błysną śród korali;
Ach! wtenczas śmielej w oczęta spoglądam,
Usta pomykam i słuchać nie żądam,
Tylko całować, całować, całować.

Як мови жвавість їй засвітить очі
І зрожевіють щічки у чаклунки,
Блиснуть перлові зубки жіночі...
Ах! Ах, миттю, ах, миттю, миттю сміло
в ці очі, в ці очі пірнаю,
Слухать не хочу і губки шукаю:
Тільки цілунки, цілунки, цілунки, цілунки!

Роман Бойчук

Борис Тен

Моя лелітко, у щасливі миті
Твій ніжний щебет хай лине довкола
В чарівну пісню лагідно сповитий,
Боюся спів той порушить словом,
Боюсь порушить навіть
я своїм мовчанням,
Тільки хотів би
слухать, слухать, слухать.

Мила голубка. чарівна, пестлива,
ніжно щебече, моя щебетуха
так дзвінко й мило, весело грайливо,
що не хотів би й словечка втеряти, 
ні зупиняти, ні відповідати,
весь час би тільки
слухав, слухав, слухав

В тій мові серця очі запалали
Й рожеві щоки стали пломеніти.
Мов намистинки зубки засіяли,
Ах, загляну, загляну в очі
сміливо в очі її загляну
Стулю вуста їй й слухать не стану,
Лиш цілувати, її цілувати...
Кохати.

А заіскриться оченят розмова,
і перли сміху посипляться лунко,
запломеніють губки малинові,
ах, в час той, в час той, в час той
більш я нічого не знаю
уста стуляю і слів не жадаю,
тільки цілунків, цілунків, цілунків