150 років Якову Яциневичу - фундатору української духовної музики

8 листопада  мистецька спільнота України відзначає знаменну дату - 150 років тому народився композитор і диригент Яків Яциневич, автор великої кількості хорових обробок та духовних хорових творів.

Біографічних відомостей про композитора збереглося небагато. Відомо, що народився він у Білій Церкві в родині священика, вчився у Київській Софійській духовній школі,  згодом у Київській духовній семінарії, співав у митрополичому хорі і в часи навчання отримав посаду помічника регента хору Михайлівського собору, а з 1890-го року - посаду регента. На той час це був один із кращих хорових колективів Києва. 

На початку 1890-х років Яциневич познайомився з Миколою Лисенком, став одним і його учнів, а невдовзі і одним із його помічників. За деякими даними він вчився також і у Станіслава Блуменфельда, який у 1894-1903 роках був керівником приватної музично-драматичної школи у Києві. Певний час Яциневич керував хором Київського університету, був членом товариства “Київський Боян”, організованого М. Лисенком, і вів активну концертну діяльність, про що збереглися замітки в тогочасних газетах.

1918 року, коли було проголошено Українську державу, Яків Яциневич брав активну участь у створенні Української Православної Автокефальної Церкви. Саме тоді, в 1918 році, було вирішено, що церковні піснеспіви УАПЦ варто створювати на основі національних рис українського християнського фольклору. Більше того, важливим рішенням УАПЦ було проводити богослужіння українською мовою. Це спонукало композиторів до створення богослужбових піснеспівів на українські тексти. І саме учні Лисенка - Кирило Стеценко, Микола Леонтович і Яків Яциневич стали авторами перших літургій, написаних саме на українські тексти. Тут цікаво буде відмітити, що і сам Микола Лисенко був першим, хто писав виключно на українські тексти опери та романси, але більша частина його духовної музика написана на тексти тодішньою церковною мовою, і лише знаменитий духовний гімн України - “Боже великий єдиний” - українською.

Тісно пов’язаний з церковним життям, в радянські часи Яків Яциневич не міг розраховувати на широке визнання. Перша посада, на якій працював композитор в часи більшовицької окупації іменувалася як “інструктор Всеукраїнського музичного комітету Наркомосу” (Наркомос - “народний комісаріат освіти”). В 1920 році Яциневич змушений був покинути Київ, певний час вчителював по селах, і лише у 1925 зміг влаштуватися керівником капели Співочого товариства ім. М. В. Лисенка в Одесі.

В 1929 на українську культуру спіткає черговий удар - радянська влада оголошує церкві війну. Християнство проголошують “опіумом для народу”, а Спілка войовничих безбожників розробляє план “Безбожної п'ятирічки”, згідно з яким “до 1 травня 1937 р. ім'я Бога має бути забуте на території країни”. В дусі політики партії Наркомос забороняє публічне виконання усіх духовних музичних творів, а оскільки Яциневич до того часу активно працював саме у церковній сфері, то, щоб мало не здавалося, піддають забороні не тільки його духовні твори, але навіть і більшість світських.

Про останні роки життя Яциневича відомо небагато. В 1935-1940 роках він працював у Запоріжжі піаністом-концертмейстером при т.зв. “культурній базі” Дніпрогесу, а в роки Другої світової працював на посаді керівника Адигейського ансамблю пісні і танцю в Майкопі. Останнім місцем його роботи стала охорона колгоспного саду у далекому Краснодарському краї, де він і помер.

Відродження творів Яциневича розпочинається лише із проголошенням незалежності України. Так, в 1989 році  Чоловіча хорова капела України ім. Л. М. Ревуцького виконує його колядки та щедрівки (художній керівник - Богдан Антків), в 1995 його хори “Єрусалимські дзвони” та концерт “Христос Воскрес” записує хор “Хрещатик” (художній керівник - Лариса Бухонська), а в 2006 компакт-диск із його Літургією, а також нотну збірку під назвою “Яків Яциневич. Духовні твори” видає хор “Київ” (художній керівник - Микола Гобдич).

Згодом до виконання творів Яциневича долучаються і інші хорові колективи. Найчастіше мабуть звучать дві його обробки - “Єрусалимські дзвони” та “Ой, сусідко-сусідко”. Ці твори можна поставити поруч з такими шедеврами Миколи Леонтовича, як “Щедрик” і “Дударик”. Власне Яциневич був старшим за Леонтовича приблизно на 8 років, проте його твори де в чому є навіть більш “модерновими”, ніж Леонтовича.

Окрім хорових творів, Яциневич написав окремі вокальні твори і симфонію “1905” рік. Останню було би дуже цікаво порівняти з однойменною і досить відомою симфонією Дмитра Шостаковича. Тим більш, що Яциневич написав цю симфонію набагато раніше, ніж Шостакович. Але на жаль українські оркестри її не виконують. Принаймні нам не вдалося знайти про це жодної інформації.   

Найближча нагода почути хорові твори Яциневича у киян буде 24 листопада, з його творами у Михайлівському соборі виступатиме хор “Київ”.