Останнім часом в столиці відбувається справжній хореографічний бум. На тлі сучасних різножанрових "дорослих” вистав у Національній опері (Є.Станкович, М.Чемберджі, М.Скорик) численні дитячі колективи пропонують глядачеві не тільки адаптовану класику, але і нове вирішення улюблених казкових сюжетів. Поринути в дитинство разом із виконавцями пощастило численним глядачам, які заповнили зал культурно-освітнього центру "Майстер-клас” 10 лютого 2013 року.
Інтерпретація "Снігової королеви”, мабуть, дещо здивувала б Г.Х.Андерсена, адже замість Кая тут з’явилась Карін – гендерні реалії приводять хлоп’ят до інших шляхів самореалізації (раніше подібна метаморфоза відбулась у балеті "Мауглі”, де герой перетворився на Маугліану). Проте дівочий колектив виявився на висоті, всі красуні поєднували натхнення і старанність.
Біля 20 двохвилинних епізодів розкривають гуманістичний зміст сюжету через його основні моменти. Тут і розбійники, і олень, і, звісно, троє головних персонажів, а крім них – баронеси, троянди, ворони. Саме вони – Карл і Клара із "перетягуванням” коралів – запам’ятались найбільше. Яскраві образи чаклунки і феї, доповнені сніжинками і крижинками, також справили враження на батьків, друзів і майбутніх балерин, які аж підстрибували на своїх місцях у залі. В цілому учасниці студії "Релеве” під керівництвом Єлизавети Побірченко мають гарні перспективи для майбутніх професійних занять мистецтвом танцю. Яскраву видовищність виставі забезпечили декорації та костюми, створені художницею Тамарою Романовою.
Музика балету належить молодому, але вже добре відомому композитору і піаністу, лауреату міжнародних конкурсів Андрію Бондаренку. Цей учень славетного Івана Федоровича Карабиця творчо переосмислює риси стилю свого вчителя. Зокрема, в дитячих балетах, починаючи від "Мухи-цокотухи” 2009 року, поєднання традиційних елементів, сучасних технічних прийомів і джазового драйву створює цілісний синтез мінімальними засобами. Секстет віртуозів-ентузіастів, розміщений на сцені, був одним цілим завдяки автору-лідеру – він, як у давні часи, грав і диригував. Неймовірні електронні ефекти його синтезатора переносили присутніх до крижаного палацу, змальовували заметіль. Утвердження перемоги добра, дружньої взаємопідтримки як головна ідея твору втілена у світлих, ніжних, наспівних мелодіях. Вся музика – образна, "балетна” – надихала виконавиць живим звуком, глядачі відчули єдність руху і музичного матеріалу, бачили джерело звучання в ударних, струнних інструментах, кларнеті з його неймовірним соло. Для дітей це мало пізнавальне значення на відміну від фонограм або традиційного оркестру в ямі. Фантастичні, ліричні, жанрові, пейзажні фрагменти прозвучали рельєфно, барвисто і, разом із тим, цілісно завдяки чітко вибудованій драматургії, інтонаційному розвитку, наростанню контрастів.
Хочеться вірити, що в майбутньому талановиті митці будуть отримувати не тільки моральне, але і достойне матеріальне заохочення за свою натхненну висококваліфіковану працю, адже їх місце в українській і світовій культурі залежить від владних рішень тут і сьогодні.
