Безвухий П. Що не так з українським гімном по-зеленськи?
Цю замітку я хотів би почати з цитати Кримінального кодексу України, ст. 338
Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
І коментаря до неї від сайту "Юридичні послуги Online"
Об'єктом злочину є авторитет української держави, який підривається у разі посягання на державні символи як України, так і іноземної держави.
Тепер про оте непорозуміння, яке прозвучало на День незалежності України - 2019 в присутності президента В. Зеленського. Запис є на Ютубі.
Отже: спочатку оркестр приблизно хвилину грає щось на домінантовій гармонії з елементами інтонацій гімну. Ну... така собі робота першокурсника на трієчку. Ок, може бути. Далі - починається власне гімн. Заспівує учасниця дитячого Євробачення Дарина Красновецька, намагається косити під Джамалу, потім її підхоплюють оперники (Романенко, Орлов, Крамарева, Швачка) – ці четверо співають професійно, без всяких. Аранжувальник правда недоречно налажав з гармонією VI7, але ок, може бути .
Приспів – ось тут аранжувальник заплутався з розмірами і раптом пішов на 3. Отаке-от. Набридло, бачте, йому на два, захотів повальсувати. Треба ж гонорар відпрацювати. Пішов на три. Тобто кожна перша і третя доля розтягується вдвічі, в результаті чого мелодія не-по-дитячому починає кульгати. Бідні хористи, як вони з тим впорались? І теж через VI7 до речі.
Далі випендрювання з фортепіано. Вступає Скорик, за ним ще десяток піаністів. Віртуозненько під фонограмку, теж через VI7, (до речі тре буде поцікавитись хто і на якій студії плюс писав...). Чесно кажучи очікував, що підключиться і сам Зеленський у свій коронний спосіб гри на фортепіано, але щось не склалось. Відіграли.
Далі більше – виходить краля в джинсах і починає читати реп. Просто собі репчик. Українською з акцентом. Ну таке, «жити по-новому», чи як воно там у зелених тепер називається. Зеленський задоволено посміхається. Кажуть із Закарпаття, якась Аліна Паш.
І нарешті вступає Таня Ліберман (вона ж Тіна Кароль), сидячи на даху консерваторії в компанії з гітарістом і арфісткою. Її сукня нагадує білизну з плацкартного вагону, з-під якої спокусливо вгадується права грудь. Неймовірно кривляючись, вона починає співати якісь незрозумілі слова. От чесно – незрозуміло. Дикція на нулі. Хоча нащо дикція, коли така сукня біла?
І нарешті в кінці наче знову приспів гімну. Вже нормально на два, обличчя президента наче пілюлю ковтає, здається приїхали. Але ні. Аранжувальник і тут втулює своє я. Ну мусить він же закріпити, що він геніальніший за Вербицького, інакше за що гонорар? Мажорна тоніка, кадансування через VIb – VIIb – Т, точно як в радянських фільмах про Леніна. Ну а що, щоб піплу весело хавалося.
У мене тільки одне питання.
Ну, змінили. Так, що є, то є. Змінили. А НАФІГА???
