БАСОЛЯ — струнно-смичковий інстру­мент басово-тенорового регістру з родини смичкових, що використовується у нар. тра­диції, здебільшого у три-, рідше — дво- і ще рідше — чотириструнному варіантах. Корпус за­вдовжки бл. 85—90 см, а з грифом і голівкою — понад 1 м. При грі виконавець, сидячи на підлозі й тримаючи Б. між колінами, стоячи й у русі — використовує пасок або шнурок, підвіше­ний через шию або плечі. Звук видобувається смичком, іноді щипком; поширений також спосіб гри древком смичка по відкритих стру­нах (col legno). Діапазон — від до великої окта­ви до мі другої; звукоряд — хроматичний. Вико­ристовується у троїстій музиці як басова опо­ра. В окр. регіональних традиціях України (особливо у високогірних зонах Бойківщини) зберігся архаїчний, т. зв. бурдонний спосіб гри на Б., при якому використовуються звучання пе­реважно порожніх струн (див. Бурдон). Такий принцип нерідко зберігається і при типологічно схожому способі гри із застосуванням своєрід­ного "баре" — притискання струн великим та рештою пальців долоні по всій площині грифа. Мелодичний спосіб басування, що зберігся у тра­диції Зах. Поділля, позначений впливом європейського типу гармонічно-інтонаційного мислення.

Басолі, виготов­лені нар. майстрами, переважно грубої роботи, деколи зшиті дратвою або дротом; розміри — від дещо збільшених у порівнянні з віолончель­ними до відповідних і менших (3/4, 2/4 — "ба­сок" і навіть — "підбасок"). Згідно з величиною інструмента використовуються також довші або коротші саморобні смички: ЗО см; 35 см; 40 см і т. п. Стрій двострунного Б. модифікується відповідно до характеру музики й традиції ба­сування: a—d, d—G; триструнного: a—d—G; а чо­тириструнного, як правило, — тризвучний із дублюванням однієї з основних (найчастіше — середньої) струн: a—d—d—G, рідше — a—d—G—G або a—a—d—G. Виконавець на Басолі ("басист", "басистий", "басило") найчастіше з-поміж інших музик приспівує і навіть пританцьо­вує, що, поряд із згаданим бурдонним спосо­бом гри, вказує на архаїчність і залишки первісного синкретизму в цій давній інструментальній тра­диції українців.

Дискографія:

• аудіокасети "З-під Карпатського хреб­та". - К.: УЕЛФ, № 1-9. - 1997;
• "Мелодії скільських гір". - К.: Кобза, № 9-20 - 1992.

Література:

• Чубинский П. Труды этнографично-статисти- ческой экспедиции в Западно-русский край. — С.Пб., 1874. — Т. 5;
• Хоткевич Г. Музичні інстру­менти українського народу. — К., 1930;
• Гуме­нюк А. Українські народні інструменти. — К., 1967;
• Хай М. Музика Бойківщини. — К., 2002;
• Черкась­кий Л. Українські народні музичні інструменти. — К., 2003;
• Гордійчук М., Якименко Н. Народні інструменти // ІУМ. - 1989. - Т. 1.