МІНІМАЛІЗМ(англ. minimalism виник наприкінці 1950-х в амер. живописі; minimal music) — муз. техніка, що зародилася на поч. 1960-х у США у лабораторії експериментальноїмузики Дж. Кейджа та його школи.
ЕЛЕКТРОННА МУЗИКА (ЕМ.) — напрям у музиці 2-ї пол. 20 ст., музика, що створюється за допомогою електронної, електроакустичної та звуковідтворювальної апаратури у спец, студіях
ДЖАЗ (англ. jazz) — рід професійного музичного мистецтва. Виник на Півдні США на межі 19—20 ст. як результат тривалої взаємодії афро-амер. і єв- роп. муз. культур. Джерелами Д. є муз. фольклор афро-американців (трудові, релігійні та світські пісні) і фольклор та побутова музика білих переселенців з Європи. Термін "Д." (спершу — jass, пізніше — jazz) вживається з серед. 1910-х — спочатку для позначення ансамблів та виконуваної ними музики.
Віденська класична школа (нім. Wiener Klassik) — художній напрямок в європейській музичній культурі 2-й половини XVIII — початку XIX століть. Представниками віденського класицизму вважають насамперед Й. Гайдна, В.А. Моцарта і Л. ван Бетховена.
Давньогрецька музика, музика Стародавньої Греції — складова частина однієї з найдавніших музичних культур світу — музики народів Середземномор'я.
Мала значний вплив на подальший розвиток європейської музичної культури
(як через народну музику, так і через урочисту церковну). З грецької мови походить саме слово «музика» (буквально — дар муз).
Музика епохи Відродження або музика Ренесансу — період у розвитку європейської музики приблизно між 1400 (1430)
і 1600 роками. Як і в культурі взагалі, ренесанс в музиці
характеризується відновленням інтересу до античної культури, прагненням
відобразити багатоманіття світу і, разом з тим, ідеями гармонії і
благозвуччя.
Етнічна музика, музика народів світу — широкий термін,
що є аналогом англійського «world music» і відноситься до тієї частини
переважно популярної музики, що бере свій початок у музичному фольклорі
різних країн. Термін з'явився у 1980-х роках в англомовних країнах для
класифікації музичних явищ у музичній індустрії.
