МІНІАТЮРА {франц. miniature, італ. miniatura) — невеликий муз. твір (інстр., вок., хор.), де худож. образ подано в максимально сконцен­трованому часо-просторі

МЮЗИКЛ (мюзікл, англ. musical, скорочено від musical play — муз. п'єса, musical comedy — муз. комедія) — муз.-сцен, дійство, одна з форм муз. т-ру; жанр, де синтезовано різні засоби виразності побут, та естр. музики (зокр. джаз, шансон, канпрі, поп- і рок-музика тощо), а також елементи хореогр., драм., цирк, (акробатика) та оперного (арії, ансамблі, орк. епізоди) мистецтв.

ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ (ЖП.) — один із шарів українського музичного фольклору жартівливого чи сатиричного змісту.

ГОЛОСІННЯ — стародавній обрядовий жанр української народної творчості, пов'язаний зі смертю людини, по­хороном та поминками, рідше — рекруччиною або весіллям. 

ДУМИ — український пісенний народний героїчний епос, що виник під час козацьких війн проти турецько-татарських нападів, польско-шляхетського гніту в бо­ротьбі за національну незалежність

ВАР'ЄТЕ (франц. variete, від лат. varietas — різноманітність, строкатість, суміш) — вид т-ру, де у виставах поєднуються різні жанри театрального, музичного та циркового мистецтва. 

БАЛАДА (him. ballade, франц. ballade, Про­ванс. balada, від пізньолат. ballo — танцюю). 1. Жанр вок. та інстр. музики, якому типологічно притаманні риси епічної пісенності, елементи танцювальності, вплив літ.-програмних асоці­ацій. Початково сформувався в добу середнь­овіччя (кін. 12 ст.) у роман, народів як вок. жанр, що супроводжувався танц. рухами. За­вдяки мандруючим музикантам — менестре­лям — поширився у країнах Європи. Появу Б. у профес. музиці значною мірою спричинив роз­квіт літ. балади в епоху романтизму (Р. Берне, В. Скотт, Ф. Шіллер, Й. В. Гете, А. Міцкевич, В. Жуковський, Т. Шевченко). До яскравих прикладів вок. різновиду Б. належать "Лісовий цар" ("Вільшаний король") Ф. Шуберта на вірші Й. Гете, "Лорелея" Ф. Ліста на текст Г. Гейне, "Балада про Фульського короля" з опери "Фауст" Ш. Ґуно, Балада Томського з опери "Пікова дама" П. Чайковського. На відміну від вок., інстр. Б. (переважно для фп.) — досить розгорнута, вільно побудована п'єса, де поєднуються розповідні і лір.-драм, моменти (Ф. Шопен, Ф. Ліст, Й. Брамс). Окреме місце посідає фп. "Балада" Е. Ґріґа, де вперше в історії жанру було використано форму варіацій.