МАЙБОРОДА Платон Іларіонович (1.12.1918, хут. Пелехівщина, тепер Глобинського р-ну Полтав. обл. — 8.07.1989, м. Київ) — компо­зитор, муз.-громад, діяч. Брат Г. Майбороди. Дядько Р. Майбороди. Лауреат Сталінської премії СРСР (1950), Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1962), премії за музику до к/ф (1959, "Літа молодії"). 3. д. м. УРСР (1957), Н. а. УРСР (1968), Н. а. СРСР (1979). Член СКУ (1947). Нагороджений дипломом за найкращу пісню 20 ст. (К., 2007; посмертно; за пісню "Рідна мати моя"), призом Рос. кіноака- демії "Ніка" за видат. внесок у музику кіно (М., 2008).

МАЙБОРОДА Георгій Іларіонович (1.12.1913, хут. Пелехівщина Глобинського р-ну Полтав. обл. — 06.12.1992, м. Київ) — композитор, диригент, культ.-громад. діяч, педагог. 3. д. м. УРСР (1958). Н. а. СРСР (1960). Голова правлін­ня СКУ (1967—69). Секретар СК СРСР (1962- 69). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т. Шевченка (1963), Премії ім. М. Лисенка (1983). Депутат Верховної Ради УРСР (1967, 1971, 1975). Брат П. Майбороди, батько Р. Майбороди.

Леонід Олександрович Грабовський  (28.01. 1935, м. Київ) — композитор, педагог. Лауреат І Всесоюз. огляду творчості молодих компози­торів (1962, Москва). 

БАРВІНСЬКИЙ Василь Олександрович (крипт. - В. Б.) (20.02. 1888, м. Тернопіль - 9.06.1963, м. Львів) — композитор, піаніст, му­зикознавець, педагог, муз.-громад, діяч. Син Олександра та Євгенії, брат Богдана та Олек­сандра, батько Івана-Севастяна Барвінських. Професор, доктор мист-ва (1940), почесний доктор Укр. ун-ту у Празі (1937). 

​ВЕРБИЦЬКИЙ Михайло (Михайлович), [4.03. 1815, с. Явірник Руський Бірчанського повіту, тепер Польща — 7(19).12.1870, с. Млини, тепер Пшемисльського воєводства, Польща] — компо­зитор, хор. диригент, муз. діяч, священик. Один із перших укр. профес. композиторів у Галичи­ні та зачинателів нац. комп. школи. Автор музи­ки пісні "Ще не вмерла Україна", що стала укр. нац. гімном, а 1996 затверджена як музика Держ. гімну України.

ДОМАРАЦЬКИЙ Іван (18 ст.) - композитор. Вперше згадує Н. Герасимова-Персидська, яка відносить його творчість до 1730—40-х. Сьогодні незаперечним є твердження, що Д. — представник української композиторської школи в галузі професійної церковної музики.

ДИЧКО Леся (Людмила) Василівна (24.10.1939, м. Київ) — композиторка, педагог, муз.-громадська діячка. Дочка В. Дичка. 3аслужена діячка мистецтв УРСР (1982). Народна артистка України (1995). Лауреатка Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1989), Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1970). Член НСКУ (1965). Почесний член Нац. спілки худож­ників України (2006). 

ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович [13 (25).12. 1895, м. Березна, тепер Менського р-ну Черніг. обл. — 21.10.1964, м. Київ] — композитор, хор. диригент, педагог, муз.-громад, діяч. Чоловік Е. Скрипчинської-Вєрьовки. Н. а. УРСР (1960). Лауреат Сталінської премії (1948), Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1968, посмертно). 

Верховинець (справж. прізв. - Костів) Ва­силь Миколайович (5.01.1880, с. Старий Мізунь Станіславівського воєводства, тепер Івано-Фр. обл. — 11,04.1938, м. Київ) — актор, співак (лірико-драм. тенор), етнограф, диригент, хорео­граф, композитор, педагог. 

ВАХНЯНИН (криптоніми і псевд.: В. Н.; Н. В. Н. В-ъ; Н. із-над Сяну; Наталь з-над Сяну; А. В. Еволюційник; * * *; та ін.) Анатоль (Наталь Климентович (19.09.1841, с. Синява побл. Пере мишля Ряшівського повіту, тепер м. Сенява Же шувського воєводства, Польща — 11.02.1908 м. Львів) — композитор, диригент, співак, пись­менник, публіцист, критик, громад.-політ, культ, діяч. Один з лідерів партії народовців у Галичині, посол до Галиц. сейму й Австр. пар­ламенту (1894—1900). З родини священика. Навч. у Перемиській гімназії (1851—59), духов, семінарії (1859—63). 1868 закін. істор.-географ, ф-т Віден. ун-ту.

Загайке́вич Алла Леонідівна (народилася 17 грудня 1966 року, Хмельницький) — український композитор, учасниця багатьох міжнародних фестивалів сучасної музики в і.