ЕКСПРЕСІОНІЗМ (від. лат. expressio — вира­жати) — художній напрям, що знайшов відобра­ження в музиці 1-ї чверті 20 ст. Е. не є єдиним стилем, а швидше світоглядною й творчою позицією, умовним стилевим напрямом, при­таманним переважно композиторам Німеччини, Австрії, а згодом й інших країн перед, під час і після 1-ї світової війни.

Коріння музики Е. — у найглибших суб'єктивних внутрішніх пережи­ваннях, найчастіше спричинених гострим роз­ладом митця з оточуючим його суспільством. Мистецтво Е. передає патологічний, часом істе­ричний стан, заглиблюється у підсвідоме, втілює відверту еротику (напр. "Саломея" Р. Штрауса). У творах експресіоністів панують песиміст. ~астрої ("Очікування" А. Шенберга), показано загубленість маленької людини у ворожо­му й егоїстичному світі (окремі фрагмен­ти симфоній Ґ. Малера, "Воццек" А. Берга), конфлікт її з оточенням, страх перед сві­том ("Місячний П'єро" А. Шенберга), оголені інстинкти й стани містичного екстазу ("Поема екстазу" О. Скрябіна), передчуття катастрофи, зрідка — прагнення до примітивізму. Музика Е. характеризується тональною децентралізацією й атональністю (часто — додекафонною техні­кою), автономізацією вертикалей, їх дисонант- ністю, деформацією тематичного мислення, розірваністю мелод. побудов, розпадом ритм, зв'язків, різко контрастною динамікою та роз­митістю форми. На останньому етапі розвитку Е. змикається з конструктивізмом. Вел. вплив на світоглядну основу Е. справили філософські концепції А. Шопенгауера, Е. Маха, Е.Гуссерля, 3. Фрейда. Розвиток Е. в музиці йшов паралельно з розбудовою естетичних основ Е. в живописі й літ-pi (О. Кокошка, М. Бекман, Ґ. Ґрос, Й. Бехер, А. Цвайґ, Л. Франк та ін.). Головними центрами мистецтва Е. були Відень, Мюнхен, Дрезден, Берлін.

Найвиразніше втілення Е. знайшов у драматичній музи­ці. їй притаманне скорочення кількості дійових осіб, підкреслення й увиразнення деталей, поз­бавлення індивідуальних рис. Найхарактерніші зразки муз. Е. створили А. Шенберґ й А. Берґ. Предс­тавниками Е. в музиці вважають Е. Кшенека, 0. Скрябіна (останнього періоду творчості), Ч. Айвза. Рисами Е. позначені числ. твори Б. Бартока ("Чудесний мандарин"), Ф. Бузоні ("Турандот"), П. Гіндеміта ("Вбивця — надія жінок", "Свята Сусанна"), С. Прокоф'єва ("Вог­ненний ангел"), Б. Лятошинського (II—IV сим­фонії, "Золотий обруч", III струн, квартет, "Відображення", Соната для скр.) тощо. Музика Е. та естет.-світоглядні позиції напряму мали певний вплив на творчість укр. компози­торів покоління 1960-х, зокр. Л. Грабовського ("Симфонічні фрески"), В. Сильвестрова, В. Годзяцького та ін.

Література.:

• Экспрессионизм: Сб. статей. — М., 1966;
• Павлишин С. "Місячний П'єро" А. Шенберга. — К., 1972;
• Її ж. Музика XX століття. — Л., 2005;
• Тараканов М. Музыкальный театр Аль- бана Берга. — М., 1976;
• Лобанов А. "Воццек'' А. Берга. — К., 1977;
• Альшванг А. Экс­прессионизм в музыке // СМ. — 1959. — № 1;
• Kurth Е. Romantische Harmonik und ihre Krise in Wagners "Tristan". — Bern; Leipzig, 1920; рос. пер.: M., 1975; К enek Е. Music here and now. — New York, [1939];
• Leibowitz R. Schonberg et son ecole. — Paris, 1947;
• Adorno Th. W. Philosophie der neuen Musik. — Tubingen, 1949;
• Edmid K. Lebendiger Expressionismus. — Wien, [1961];
• Stuckenschmidt H. H. Was ist musikalische Ekspressionismus? — Melos. — 1969. — Jhrg. 36. — Heft 1;
• Dube W.-D. The expressionists. — London, 1972.