МОДЕРНІЗМ (лат. modernus — сучасний, англ. Modernity — сучасність, him. modern, франц. modernę — новітній, сучасний). 1. У широкому сенсі — нові тенденції в житті й мистецтві будь-якої епохи (переважно в опози­ціях "старе — нове", "nova — antiqua", "модер­не — архаїчне"). 2. Худож.-естет, система, яка виникла в 1890-х — перші десятиліттях 20 ст. у зах. мистецтві внаслідок зміни світоглядної парадигми,  що  виявилась у  кризі  позитивістського світосприймання та його відображення в мистецтві. Мистецький М. 20 ст. — метахудожнє явище, майже рівноцінно втілене у власне художніх текстах і естетико-теоретичних дискурсах і утворене із сукупності цілого ряду напрямів і тенденцій, стилів і течій.

М. — одне з найсуперечливіших понять сучасного мистецтва, що зумовлено попередньою практи­кою його застосування як на Заході, так й в кол. СРСР. Від 1890-х нерідко застосовувався в різко негат. сенсі як синонім "декадентства", занепадництва, зокр. у Рос. імперії — в кон­тексті критики літ. символізму, титульної течії М. Натомість М. Бердяев вважав символізм "єдино справжнім мистецтвом" своєї епохи, підкреслюючи його близькість до духовних пошуків носіїв "нової релігійної свідомості". Першим слово "модерніст" стосовно митця пев­ного типу використав 1897 літературознавець С. Венгеров (він же ввів до обігу поняття "нео­романтизм"). У середовищі митців модерніст, орієнтації вживаними були також поняття "нове мистецтво", "сучасництво". Е. Метнер (псевд. Вольфінг, брат композитора М. Метнера) тлу­мачив поняття "М." як похідне від "мода", про­гнозуючи його скороминущість. Марксистська естет, думка в Росії від початку розцінювала М. з позицій класовості мис­тецтва   (праці    В. Воровського,  М. Горького, A.  Луначарського, Г. Плеханова). Як наслідок, починаючи з 1920-х М. як "ідеологічно шкід­ливе" й "художньо неспроможне" явище став у тод. Рад. Союзі об'єктом жорсткої критики, що мала політ, підґрунтя. Від 1930-х  поширення набуло поняття "формалізм", вживане в синоні­мічному щодо М. значенні.

У соціокультурному середовищі кол. СРСР тер­мін "М." супроводжували переважно негативні конотації, що разом із тогочасною науковою ізоляцією призвело до формування помилкової думки, що це поняття використовується лише на рад. теренах. Проте на Заході до проблем М. звер­талися впродовж усього 20 ст. У західній науковій традиції специфіку М., який нази­вають найчастіше культурно-мистецьким рухом ("movement"), вбачають у першу чергу в "свідо­мій прихильності до сучасності" (М. Калінеску), що втілюється в пошуках нових систем вира­жальних засобів.

Найчастіше М. розглядають у його співвідно­шенні з авангардизмом і постмодернізмом. Він стає вихідним і засадничим чинником у спробах побудови узагальнюючих схем соціо-культурного руху 20 ст., репрезентованих у 2-х гол. варіантах: М. (включно з авангардом як його складовою) — постмодернізм; М. — авангард як антитеза до М. і постмодернізм як антитеза до авангарду.

Поняття "М." і "авангард" подеколи вжива­ють у синонімічному значенні. Натомість існує думка, що авангардне мистецтво, "проростаю­чи" з М., є водночас його запереченням (зокр. B.   Марков). Відтак, варіативними є підходи до визначення мист. стилів і течій, що належать до М. Як такі називають імпресіонізм, сим­волізм, модерн у різних його модифікаціях, експресіонізм, а також веризм, неоромантизм, неокласицизм. Прихильники тлумачення аван­гарду як складової М. відносять до останнього авангардистські стилі й течії — примітивізм, екзо­тизм, дадаїзм, футуризм, конструктивізм, сюр­реалізм, аж до творчості авангардистів 2-ї пол. 20 ст. (зокр. Дж. Кейджа), мінімалістів тощо (праці Ф. Джеймсона, Дж. Лоххед та ін.). Множинність тлумачень сутності й змісту М. зумовила суперечності у підходах до визначен­ня його хронолог, меж. К. Дальгаус обмежував М. 2-а десятиліттями (1890-і — 1910), назива­ючи композиторами-модерністами Ґ. Малера, К. Дебюссі, Р. Штрауса. Натомість В. Вульф вважала, що 1914 М. щойно народився (есе зі зб. "The Common Reader", 1925). Деякі дослідники датують завершення епохи М. роками закінчення світ, війн (1918, 1945). Поширеною є думка про те, що нижню межу М. визначає позитивізм (реалізм) кін. 19 ст. як об'єкт модерністського заперечення, а верх­ню — постмодернізм (1950-60-і), що своєю чергою заперечує М. Д. Олбрайт називає датою початку доби постмодернізму в музиці 1951, коли Дж. Кейдж створив "Музику змін", що дала початок алеаториці. М. як соціокультурний феномен є амбівалент­ним: деклароване й послідовно здійснюване прагнення до принципового оновлення мистецт­ва поєднується в модерністському дискурсі (на відміну від авангардистського) зі свідомою повагою й прихильністю до традиції, зокр. до зах.-європ. романтизму. М. орієнтований на досягнення нової якості в мистецтві, але при тому не заперечує, а узагальнює досвід усього попереднього худож. розвитку, є результатом творчого переосмислення всієї історії європ. мистецтва; декларує і здійснює повернення до цінностей минулого (переважно віддаленого), ретроспективізм.

Цілісність М. як мистецького руху обумовлює його протиставлення модусові реалізму (як іпостасі позитивізму). Для митців, що належали до М., притаманна апологія творчості. Автор модерністського тексту постає як творець осо­бливого проекту, власної реальності, деміург. Худож. творчість при тому прирівнюється до життєтворчості.

Однією з ключових цінностей М. є індивідуа­лізм; водночас набуває онтологічно значущого сенсу проблема рецепції: сприймання витвору мистецтва постає як засіб подолання відчужен­ня й самотності, діалогу автора й реципієнта. У системі М. сформувалось особливе ставлен­ня до співіснування й синтезу мистецтв. При тому музика мала безсумнівний пріоритет. Більшість модерністів сповідували ідею неза­лежності мистецтва від політики, як і інших сфер суспільного життя (натомість авангардис­ти нерідко розцінювали мистецькі й соціальні перетворення як явища одного порядку). Близькість і перманентна внутрішня дискусія різних течій, що належали до М., спричинилися до неможливості чітко та однозначно охарак­теризувати притаманні їм комплекси виражаль­них засобів. Цьому заважає й багаторазово спостережена тенденція до поєднання в межах одного  модерніст,  твору різних стилетворчих настанов. Характерною особливістю М. можна вважати переважання процесу над сталістю, стабільністю, а відтак відсутність остаточ­ної закріпленості, завершеності, визначеності модерніст, явищ.

Модерністський рух в Україні зароджувався під впливом новітніх зах. худож. тенденцій і рос. символізму. Однією з перших ознак подальшо­го входження укр. мистецтва до річища М. було звернення різних за настановами композито­рів (Б. Яновський, Л. Лісовський, Я. Степовий, К. Стеценко, О. Кошиць) до текстів поетів-символістів (рос. і укр.). Перша хвиля муз. М. в Україні тісно пов'язана з  виданням часопису "В мире искусств" (1907— 10), засновником і першим редактором якого був Б. Яновський. Гол. вихідні позиції й наста­нови журналу: бачення мистецтва як світу співіснування і взаємодії його рівноправних видів; ствердження наступності, спадкоємності мист. руху; усвідомлення загальнолюдського зна­чення мистецтва ("вічна, незламна ланка, що пов'язує одне з одним народи, покоління, віки, тисячоліття"); апологія "Нового Мистецтва", пошук адекватних засобів відтворення духу епохи; ідея самоцінності мистецтва, його "естетичної автономії"; вимога високого професіоналізму. Друкувалися твори представників різних течій: символістів О. Блока й В.  Брюсова, акмеїстів С. Городецького, М. Кузміна та С. Кречетова, закоханого в старовину О. Ремізова, крит. матеріали С. Ауслендера й есе О. Бенуа; статті В. Ландовської та рецензії на її виступи, а також матеріали К. Аргамакова, Й. Миклашевського, В. Чечотта, критика С. Петлюри, режисе­ра Г. Гаєвського, художника Г. Бурданова. Вміщувалися   репродукції   картин   О. Бердслі, B.   Сиккерта, А. Арапова, О. Бенуа, Л. Бакста, Л. Ковальського, В. Замирайла, С. Яремича, Г. Дядченка. Нотні тексти, вміщені в журналі, репрезентували з різних причин невідомі рані­ше твори (не тільки сучасні). Поміж них романс "Меіп Herzens Sehnsucht" М. Мусоргського (1858), автограф В. Калинникова — лист з Ялти до С Мамонтова (6 верес. 1899) у вигляді невеличкого романсу, мелопоезія (романс) Б. Яновського на сл. М. Метерлінка "Oraison".

4  жовт. 1907 відбувся організований редакцією вечір "Нового Мистецтва" (складався з 3-х відділів — літературного, музичного, образо­творчого), для участі в якому до Києва було запрошено О. Блока, А. Бєлого, С. Кречетова, C.  Маковського.

На підтримку новітніх мист. тенденцій було спрямовано діяльність "Товариства любителів літератури і мистецтв" (Київ, з 1907). Поміж композиторів найяскравішим пред­ставником М. першої хвилі в Україні був Б. Яновський, який впродовж 1907—16 ство­рив 6 опер, зокр. за творами М. Метерлінка, О. Вайлда (Уайльда), А. Чехова, О. Купріна, числ. романси ("мелопоезії") тощо. Початок 2-ї хвилі укр. муз. М. — кінець 1910-х, коли до річища новітніх тенденцій не лише частково долучилися представники старшого покоління нац. комп. школи (Я. Степовий, К. Стеценко, М. Леонтович, Ф. Якименко), а й яскраво виявили власні модерніст, орієнтації М. Вериківський, П. Козицький, Б. Лятошинський, М. Рославець. Великий вплив на них мала, зокр., творчість О. Скрябіна, І. Стравинського. Стильові прояви таких інтенцій, відтворені в музиці 1910-х — 1-ї пол. 1920-х, були різно­манітними, від свідомих і послідовних пошуків новітніх виражальних засобів (переважно в галузі гармоні)') до часткового входження до худож. системи імпресіонізму або модер­ну. Зокр. галиц. композитори працювали в річищі сецесії (див. Модерн), поширеними були неоромантичні тенденції. До експресіо­нізму в 1920-х тяжіли М. Колесса, 3. Лисько, Б. Лятошинський, частково Б. Яновський. У 1920-х дискурс М. увійшов у суперечність із засадами концепції класовості мистецтва, що призвело до його поступового "згасання". Частково вплив новаторських інтенцій М. про­явився в творах М. Коляди, В. Фемеліді, ранніх творах Ю. Мейтуса.

Починаючи від 1930-х з політико-ідеологічних мотивів під гаслом боротьби з формалізмом модерніст, музика послідовно викорінювалася з соціокультурного простору кол. СРСР, тож це десятиліття можна вважати верхньою межею М. в укр. музиці.

Упродовж тривалого періоду модерніст, опуси укр. композиторів з ідеологічних міркувань ігнорувались (або побіжно згадувалися в кри­тичному ключі) у музикознавч. працях. Від 1990-х розпочався новий етап вивчення М. На пострадян. просторі це знайшло втілення в переоцінці значення М., що дало поштовх накопиченню масиву емпіричних відомостей, на основі яких упродовж 2000-х здійснюються узагальнюючі дослідження. Активізація західної наукової думки щодо М. перш за все обумов­лена можливістю панорамного погляду на соціокультурну ситуацію 20 ст. В укр. музико­знавстві течії і тенденції муз. М. досліджува­ли Л. Кияновська, О. Козаренко, Н. Костюк, О. Кушнірук та ін.; проблеми М. як соціо­культурного явища висвітлювались у моногра­фіях і докт. дисертації М. Ржевської, працях О. Коменди, Р. Стельмащука та ін.

Література:

• Вольфинг [Метнер Э.]. Модернизм и музыка: Статьи критические и полемические (1907—1911). Приложения (1911). — М., 1912;
•  Бердяев Н. Кри­зис искусства. — М., 1918;
•  Його ж. Декадентство и мистический реализм //Його ж. Духовный кри­зис интеллигенции: Ст. по общественной и рели­гиозной психологии (1907—1909). — СПб., 1910;
•  Його ж. О культуре // Його ж. Философия твор­чества, культуры и искусства: В 2-х т. — М., 1994. — Т. 2;
•  Його ж. Смысл творчества // Там само. — Т. 1;
•  Зеров М. До джерел. — Краків;  Л., 1943;
•  Куликова И. Философия и искусство модер­низма. — М., 1980;
•  Модернизм. Анализ и критика основных направлений: Сб. ст. / Ред. В. Вансло-ва. — М., 1980;
•  Малахов Н. О модернизме: Крит, очерк. — М., 1986;
•  Называть вещи своими имена­ми: Программные выступления мастеров западно­европейской литературы XX века. — М., 1986;
•  Варунц В. Музыкальный неоклассицизм: Истор. очерки. — М., 1988;
•  Сарабьянов Д. Стиль модерн: Истоки. История. Проблемы. — М., 1989;
•  Його ж. Модерн: история стиля. — М., 2001;
•  Затонский Д. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. — X., 2000;
•  Левая Т. Русская музыка начала XX века в художественном контексте эпохи. — М., 1991;
•  /i'ж. Скрябин и художественные искания XX века. — СПб., 2007;
•  Соколов А. Музыкальная композиция XX века: диалектика творчества. — М., 1992;
•  Його ж. Какова же она — "форма" музыкального XX века? // Муз. академия. — 1998. — № 3—4;
•  Гнатів Т. Музична культура Франції рубежу XIX—XX ст. — К., 1993;
•  Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994;
•  Його ж. Снежные арабески // СМ. — 1990. — № 3;
•  Ільницький М. Література українського від­родження: Напрями і течії в українській літературі 20-х — поч. 30-х pp. XX ст. — Л., 1994;
•  Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія ран­нього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. — Л., 1997;
•  її ж. Модернізм: сеце-сійний кітч // /їж. Кітч і література. Травестії. — К., 2008;
•  Власов В. Стили в искусстве: Словарь. — СПб., 1998. — Т. 1;
•  Павличко С. Дискурс модер­нізму в українській літературі. — К., 1999;
•  Руднев В. Словарь культуры XX века. — М., 1999;
•  Энциклопедия символизма: Живопись, гра­фика и скульптура. Литература. Музыка / Ж. Кассу, П. Брюнель, Ф. Клодон и др. Науч. ред. и авт. послесл. Я Толмачёв;
•  Пер. с фр. — М., 1999. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької муз. культури XIX—XX ст. — Тернопіль, 2000;
•  Козаренко О. Феномен української націо­нальної музичної мови. — Л., 2000;
•  Марков В. История русского футуризма / Пер. с англ. — С. Пб., 2000;
•  Пойман А. История русского симво­лизма / Пер. с англ. — М., 2000;
•  Чепелик В. Український архітектурний модерн. — К., 2000;
•  Адорно Т. Философия новой музыки / Пер. с нем. — М., 2001;
•  Шорске К. Вена на рубеже веков: Политика и культура /Пер. с нем. — СПб., 2001;
•  Стельмащук Р. Модерністичні тенденції у творчості українських композиторів Львова 20-х—30-х pp. XX ст.: естетичні та стильові озна­ки в контексті епохи: Дис. ...канд. мист-ва. — К., 2003;
•  Легенький Ю. Украинский модерн. — К., 2004;
•  Ржевська М. На зламі часів: Музика Наддніпрянської України першої третини XX сто­ліття у соціокультурному контексті епохи. — К., 2005;
•  її ж. Камерна вокальна творчість україн­ських композиторів доби модернізму. — К., 2011;
•  її ж. Стильові пошуки в українській музиці 20-х років: авангард чи модерн? // Київ, муз-во. — К., 2001. — Вип. 6;
•  її ж. Модернізм і авангард: до уточнення змісту понять // Муз. україністика: сучасний вимір: Міжвідомч. зб. наук, статей на пошану члена-кор. АМУ, докт. мист-ва, проф. А. Терещенко. — К.;
•  Ів.-Франківськ, 2008. — Вип. 2;
•  її ж. Михайло Вериківський: призабута спадщина // Там само: Міжвідомч. зб. наук, ста­тей на пошану докт. мист-ва, проф. М. Загайке-вич. — К., 2009. — Вип. 4;
•  її ж. Український музичний модернізм: втрачені скарби? // Наук, вісник НМАУ — Вип. 84: Композитор і сучас­ність. — К., 2010;
•  її ж. Жанрові обрії оперної творчості Бориса Яновського (на матеріалі опер 1907—1916 pp.) // Наук, вісник НМАУ. - К., 2010. — Вип. 89: Сучасний оперний театр і про­блеми оперознавства: Зб. статей до ювілею М. Черкашиної-Губаренко;
•  Веселовська Г. Теат­ральні перехрестя Києва 1900—1910-х pp. (Київський театральний модернізм). — К., 2006;
•  Лагутенко О. Українська графіка першої третини XX століття: Стилістичні особливості художньої мови. — К., 2006;
•  її ж. Від модерну до конструк­тивізму: Книжкова графіка Василя Кричевського // Родовід. — 1995. — № 3 (12);
•  Герман М. Модернизм: искусство первой половины XX века. — СПб., 2008;
•  Дем'янчук О., Коменда О. Творчість Миколи Рославця у контексті становлення музич­ного модернізму. — Луцьк, 2008;
•  Мовчан Р. Український модернізм 1920-х: портрет в історич­ному інтер'єрі. — К., 2008;
•  Векслер Ю. Альбан Берг и его время. — СПб., 2009;
•  Малютіна Н., Свербілова Т., Скорина Л. Від модерну до аван­гарду: жанрово-стильова парадигма української драматургії першої третини XX століття. — Черкаси, 2009;
•  [Б. а] // В мире искусств. — 1907. — № 1;
•  Яновский Б. Музыка и драма //Там само;
•  Його ж. Воспоминания о Врубеле //Искус­ство и печатное дело. — 1909. — № 1—2. — 1910. — № 5;
•  Михайловский Н. Макс Нордау о вырождении //Поли. собр. соч. —СПб., 1909. — Т. 7;
•  Його ж. Декаденты, символисты, маги и проч. // Там само;
•  Його ж. Русское отражение французского символизма // Там само;
•  Його ж. Еще о декадентах, символистах и магах // Там само;
•  Шаповал М. [Сріблянський М]. "Нова ера" // Укр. хата. — 1911. — Число 10;
•  Сабанеев Л. Музыкальные беседы. Модернизм // Музыка. — 1912. — № 72;
•  Кулик І. Реалізм, футуризм, імпресі­онізм // Шляхи мистецтва. — 1921. — № 1;
•  Казелла А. Модернизм в музыке // Совр. музы­ка. — 1926. — № 17—18;
•  Костенко В. Дрібно­буржуазні течії в українській музиці // Нове мис­тецтво. — 1926. — № 31;
•  Його ж. Експресіонізм і правдизм в музиці // Культура і побут. — 1926. — 7 вер.;
•  Його ж. Німецький експресіонізм і впливи його на укр. музику //Критика. — 1930. — № 4;
•  Против формализма и фальши: Творческая дискуссия в московском Союзе композиторов // СМ. — 1936. — № 3;
•  Житомирский Д. К истории современничества // Там само. — 1940. — № 9;
•  Бальмонт К. Элементарные слова о символической поэзии //Рус. литература XX века. Дооктябрьский период. Хрестоматия. — М., 1980;
•  Пясковський I. Оновлення романтичних і постромантичних тра­дицій в ладогармонічному мисленні Б. Лятошинсь-кого // Укр. муз-во. — К., 1991. — Вип. 26;
•  Гаспаров М. Поэтика «серебряного века» // Рус­ская поэзия «серебряного века», 1890—1917: Антология. — М, 1993;
•  Шахназарова Н. Стилевые искания западной музыки в социокультурном контексте XX века // На грани тысячелетий. — М., 1994;
•  Кушнірук О. Стравинський. Українські імпресіоністи. Стильові перегуки //Стравинський та Україна. — К., 1996;
•  Бычков В. Модернизм // Культурология. XX век: Словарь. — СПб., 1997;
•  Наливайко Д. Про співвідношення «декадансу», «модернізму», авангардизму // Слово і Час. — 1997. — № 11—12;
•  Терещенко А. "Дума про дівку-бранку" М. Вериківського — на перехресті традицій і художньо-естетичних запитів нового часу // Михайло Іванович Вериківський: погляд з 90-х. — К., 1997;
•  Мазепа В. Укр. модернізм початку XX сторіччя: спроба синтезу естетизму та укр. ідеї // Філос. думка. — 1998. — № 2;
•  Родионова И. Поздний период творчества Шимановского и судьба романтической эстетики в XX веке // Искусство XX века: диалог эпох и поколений. — Н. Новгород, 1999. — Т. 1;
•  Чуков­ский К. Ахматова и Маяковский // Тема. — 1999. — № 3: Гойови Д. Иосиф Шиллингер — композитор и утопист // Музичне мистецтво і культура / Наук. вісник ОДК. - О., 2002. — Вип. 3;
•  Кокорева Л. Язык символизма — поэтичес­кий и музыкальный //Муз. академия. — 2002. — № 4;
•  Скляренко Г. Деякі поняття і терміни в українському мистецтві XX століття // Поняття українського термінологічного словникарства в мистецтвознавстві та етнології: Наук. зб. пам'яті М. Трохименка / За заг. ред. М. Селівачова. — К., 2002. - Т. 1;
•  Корнієнко Н. Лесь Курбас і новий укр. театр: від «модернізму» до «фантастичного реалізму» // Укр. театр XX століття. — К., 2003;
•  Шумило Н. Неоромантизм як національний стиль доби (кінець XIX — поч. XX ст. //Укр. муз-во. — К., 2003. — Вип. 32;
•  Machlis J. Introduction to Contemporary Music. — New York, 1961;
•  Denvir B. Fauvism and Expressionism. — London, 1975;
•  Koselleck R. Vergangene Zukunft. — Frankfurt am M., 1979;
•  Gojowy D. Neue sowjetische Music der 20e Janre. — Laaber, 1980;
•  Habermas J. Der philosophiche Discurs der Modernę. Zwólf Vorlesungen. — Frankfurt am M., 1985;
•  Ca/inescu M. Five Faces of Modernity: Modernism. Avant-garde. Decadence. Kitsch. Postmodernism. — Durham, 1987;
•  Schr/iess V. Neoklassizismus: Dialog mit der Geschichte. — Kassel; Basel;  London;  New York; Prag, 1998;
•  Boccola S. Aut of Modernism. - Prestel Publishing Ltd., 1999;
•  The pleasure of modernism music: listening, meaning, intention, ideology / Edited by A. Ashby. — New-York, 2004;
•  Modernism and Music: An Anthology of Sources / by D. A/bright. — Chicago, 2004;
•  Frisch W. German Modernism: Music and the Arts. — Berkeley and Los Angeles, University of California Press, 2005;
•  Giddens A. Modernism and Post-Modernism // New German Critique (Duke University Press), 1981. — No. 22, Special Issue on Modernism;
•  Strada V. La litterature de la fin du XIX siecle 1880—1900 // Histoire de la litterature russe. Le XX siecle. L'age d'argent. — Paris, 1987;
•  Piotrowska A. G. Modernist Composers and the Concept of Genius //International Review of the Aesthetics and Sociology of Music (IRASM). - Zagreb, 2007. — Vol. 38, No. 2. -Stable URL: http:///vww.jstor.org/stable/25487527;
•  Altieri Ch. Why Modernist Claims for Autonomy Matter // Journal of Modern Literature. — Indiana University Press, 2009. — Vol. 32, No. 3;
•  Modernism — Definition //http:/ŹWww.wordiq.com/ definition/Modernism.