Зна́менний спів — система давніх православних культових співів XII—XVII століть. Назва походить від давньослов'янської назви співацького знаку — знам'я.
Приклад знаменної нотації з «кіноварними знаками»[1]
НотаціяЗнамена нотація була створена на основі візантійської безлінійної невменної нотації.
Знаки цієї нотації називали "знаменами" або "крюками". Знаки цієї
нотації звичайно складалися з великого чорний крюку або риски та кількох
маленьких чорних крапок, ком і ліній поблизу крюка або перетину з
гачка. Деякі ознаки можуть означати лише один звук, інші - від 2 до 4
звуків, а а деякі цілу мелодію до 10 нот, зі складною ритмічною
структурою. Пізніші знамена називали також кондакарними знаками. Як і невменна нотація, знаменна нотація переважно відображала
напрямок руху мелодії, а не абсолютні звуковисотності. Знаки вказували
також на характер і темп виконання мелодії. Кожен знак мав своє власне
ім'я, а також розглядався як духовний символ. Наприклад, є конкретний
знак, званий "голубка", що позначав два висхідних тони і символізував
Святого Духа. Поступово знаменна нотація ускладнювалася. Через її неоднозначність
читання невідомих мелодій було доступно лише найбільш досвідченим
співакам. З метою її спрощення у 16-му столітті була розроблена нова
система, так званих "кіноварних" (червоних) знаків знаків, що вводила
маленькі червоні літери перед кожним знам'ям. Знаменна нотація припинила свій розвиток після реформи Нікона у XVII
столітті, коли руська музика почала зазнавати впливу
західної-європейської. СпівЗнаменний
спів — спочатку одноголосний, потім ампельний хоровий, розвивався в
межах системи осьмогласія; мелодика суто діатонічна, заснована на
побутовому звукоряді, спирається на рівномірний поступальний рух в межах
кварти або квінти; ритм несиметричний, визначений текстом (див. Демесний спів). Існувало декілька типів знаменного співу: так званий стовповий, малий
і великий. Типологічними відгалуженнями знаменого розспіву вважаються київський розспів, грецький розспів, болгарський розспів тощо. До Знаменний співу в своїх творах зверталися М. Балакирєв, Д. Бортнянський, О. Гречанінов, О. Кастальський, О. Кошиць, М. Леонтович, С. Рахманінов, М. Римський-Корсаков, К. Стеценко, П. Чайковський, П. Чесноков та ін. По
знаменних нотах до сих пір співають в російській старообрядницькій
церкві, існують також ентузіасти, що бажають відродити знаменний розспів
у РПЦ.[2][3] Джерела- Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
- Explanation and History of Znamenny Chant(англ.)
- Розспів «Кресту Твоему поклоняемся, Владыко, и Святое Воскресение Твое славим». Зображення з книги «Круг церковнаго древняго знаменнаго пения в шести частях», ред. А. И. Морозов, 1884
- Б. Кутузов, О возрождении знаменного пения в церковном богослужении, «Журнал Московской Патриархии», № 11, 1999
- Архимандрит Печенкин Г. Б. Знаменное пение в Русской Православной Церкви. Пути практического воплощения, Православный образовательный портал «Слово».
Література- Разумовский Д. В., Церковное пение в России. М.. 1867—1869.
- Металлов В. Очерк истории православного пения в России, 4 изд., М., 1915.
- Вознесенский И., О церковном пении православной Греко-Российской церкви. Большой знаменный напев. К., 1897.
- Бражников М., Пути развития и задачи расшифровки знаменного роспева, XII—XVIII веков. Л. — М., 1949.
- Успенский Н., Древнерусское певческое искусство, 2 изд., М., 1971.
- Успенский Н., Образцы древнерусского певческого искусства, 2 изд., Л., 1971.
- Вургафт С. Г., Ушаков И. А. Старообрядчество. Лица, события, предметы и символы. Опыт энциклопедического словаря, М., 1996.
- Борис Кутузов, Русское знаменное пение, М., 2008, 304 стр., ISBN 978-5-9901442-1-7.
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Знаменний спів |
