Жорж О́рік (фр. Georges Auric; *15 лютого, 1899 — †23 липня, 1983) — французький композитор, учасник групи французької шістки.
Народився в Лодеві, департамент Еро. Навчався у консерваторії м.Монпельє (1910-11) та Паризькій консерваторії, в яку вступив у віці тринадцяти років (1912) у класі Ж.Коссада. Цікаво, що творчість Жоржа Оріка зацікавила Сергія Дягілєва, тож в результаті їхнього співробітництва з'явився балет "Докучливі" (Les Facheux, 1924), більшу частину матеріалу для якого Орік запозичив із власної музики до однойменної п'єси Мольєра. Надалі Дягілевська антреприза поставила ще два балети Оріка — "Матроси" (Les Matelots, 1925) і Пастораль (Pastorale, 1926).
Невдовзі Орік завоював популярність як композитор кіно, особливо часто його запрошували англійські компанії. Серед найцікавіших робіт — музика до фільмів «Цезар і Клеопатра» (1945) та «Глибоко вночі» (Dead of Night, 1945), «Крик і плач» (Hue and Cry, 1946), «Банда з Лавендер Гілл» (The Lavender Hill Mob, 1951), а також американському фільму «Мулен Руж» (1952).
До концертного репертуару увійшли такі твори Оріка, як Увертюра 1938, Сонатина для фортепіано 1923 і Соната 1932. Орік виступав також як літературний критик у газетах «Маріанна» і «Парі суар». В 1954 він став президентом Товариства охорони авторських прав музикантів і видавців (SACEM). З 1962 по 1968 був генеральним директором Національної паризької опери.
Посилання
| 
