Пт, 22.11.2024
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [28]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [2]
Пошук
$
Статистика
Посилання
    Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Композитори Європи

Штраус, Ріхард

Рі́хард Штра́ус (Richard Strauss; 11 червня 1864 — 8 вересня 1949) — німецький композитор.

Біографія

Народився у Мюнхені. Батьком композитора був оперний валторніст Франц Штраус, який дав йому початкову музичну освіту. В 1882 Ріхард поступив до Мюнхенського університету, де вивчав історію та філософію, однак через рік кинув його і переїхав до Мюнхена. В 1885 став асистентом Ганса фон Бюлова, тоді — придворного капельмейстера в Мюнхені, а через рік зайняв його місце на цій посаді. Перші композиції Штрауса близькі за стилем Мендельсону і Р.Шуману.

У Мюнхені Штраус захопився творчістю Р. Вагнера, цьому сприяло знайомство зі скрипальом Александро Ріттером, чоловіком однієї з племінниць Вагнера. Нове зацікавлення породило симфонічну поему «Дон Жуан», що вважається першим зрілим твором Р.Штрауса. Прем'єра поеми в 1889 році розділила публіку, однак сам автор так описав свої враження: «Тепер тішу себе думкою, що став на шлях, який хотів би обрати, цілком свідомий, що не було митця, якого люди не вважали би божевільним». В наступних роках він написав ще ряд симфонічних поем: Tod und Verklärung (Смерть і визволення, 1888-89), Till Eulenspigels lustige Streiche (Пригоди Тіля Уленшпігеля, 1894-95), Also sprach Zarathustra (Так говорив Заратустра, 1896), Don Kichot (Дон Кіхот, 1897) i Ein Heldenleben (Життя героя, 1897-98).

В 1901- 09 Ріхард Штраус очолює Всенімецьку музичну спілку. В цей час він звертається до оперного жанру. Перші дві опери — Гутрам (1894) i «Згаслі вогні» (1901) не були вдалі, однак «Саломею» (1905) публіка сприйняла гаряче і неоднозначно, як і Дон Жуана. Нетрадиційна тематика, як і сповнене дисонансами та хроматизмами звучання забезпечили опері неабияку зацікавленість. В Нью-Йорку через протести публіки оперу зняли вже після першої вистави. В інших оперних театрах ця опера мала успіх, що дозволило Ріхарду Штраусу побудувати свій будинок в Гарміш-Партенкірхені виключно за рахунок доходів від уявлень цієї опери. Наступною оперою Штрауса була «Електра», в якій Штраус ще інтенсивніше використовує дисонанси. З цієї опери починається співпраця Штрауса з поетом Гуго фон Гофмансталем. Їх спільна робота над іншими творами була довгою і плідною. Однак, у своїх наступних операх Штраус більш обережний у використанні гармонічної мови, тому такі твори, як Кавалер троянди (1910) отримують великий успіх у публіки.

В 1907 році в Парижі Штраус був на виставі опери Пелеас і Мелізанда Шаблон:Дебюссі. Ромен Роллан так описує цей епізод:

[Штраус] слухає з глибокою увагою. […] Однак нічого не розуміє. Після першої дії спитав мене: <І все в такий спосіб?> — Так! — <Нічого більше?... В тому нічого нема... Нема музики... Немає стрижню... не тримається. Жодної музичної фрази. Жодного розвитку.> […] Я намагаюся пояснити Штраусові стриманість цього твору, повного нюансів і півтонів, цей імпресіонізм, тонкий і поетичний завдяки малим барвним плямам, що кладуться навколо. […] Видатний німецький митець сьогодні далекий від того, щоб припускати, що величчя може бути в досконалій гармонії, рівновазі, доброму смаці.


З 1908 року Р.Штраус обіймає посаду генерал-музик-директора в Берліні, в 1917-1920 викладав композицію в Берлінській академії мистецтв, у 1919-1924 - головний диригент Віденської опери, де поряд із класичним репертуаром поставив свої опери "Аріадна на Наксосі" (вперше у 1912 році) і "Жінка без тіні" (1919). В 1924 виїхав у Гарміш-Партенкірхен, але продовжував виступати з концертами у Відні.

З приходом до влади нацистів, 1933 року Штраус був призначений головою Імперської музичної палати. Будучи на цьому посту, 1936 року Штраус написав гімн до Олімпійських ігор і сам продиригував їм. 1938 року він написав одноактну оперу "День миру", що сприймалося як завуальована критика нацизму, з початком війни опера була знята з репертуару. Упродовж війни Штраусу неодноразово довелося докладати зусиль, щоб врятувати свою невістку Алісу, що мала єврейське походження. 1945 року Штраус був притягнений за звинуваченням у співпраці з нацистами, але вирок був виправдовувальним. Три останні роки свого життя Штраус прожив у Швейцарії, помер композитор у Німеччині, в Гарміш-Партенкірхен.

"У моєму житті було все, про що один дозволено мріяти, якщо бог позбавить мене цього - ми з ним будемо квити. Але я до кінця залишуся оптимістом"


Бібліографія

  • Del Mar, Norman (1962). Richard Strauss. London: Barrie & Jenkins. ISBN 0-214-15735-0.
  • Tuchman, Barbara W. (1966, reprinted 1980). The Proud Tower chapter 6. Macmillan, London. ISBN 0-333-30645-7.
  • Gilliam, Bryan (1999). The Life of Richard Strauss. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-57895-7.
  • Kennedy, Michael (1999). Richard Strauss: Man, Musician, Enigma. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-58173-7.
  • Osborne, Charles (1991). The Complete Operas of Richard Strauss. New York City: Da Capo Press. ISBN 0-306-80459-X.
  • Wilhelm, Kurt (1989). Richard Strauss: An Intimate Portrait. London: Thames & Hudson. ISBN 0-500-01459-0.
  • Youmans, Charles (2005). Richard Strauss's Orchestral Music and the German Intellectual Tradition: the Philosophical Roots of Musical Modernism. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 0-253-34573-1.
Категорія: Композитори Європи | Додав: composer (27.10.2010) | Автор: Півтон Безвухий
Переглядів: 2331
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2024