Чт, 28.03.2024
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [28]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [2]
Пошук
$
Статистика
Посилання
Українська рейтингова система статистика Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Напрямки

Джаз

ДЖАЗ (англ. jazz) — рід професійного музичного мистецт­ва. Виник на Півдні США на межі 19—20 ст. як результат тривалої взаємодії афро-амер. і єв- роп. муз. культур. Джерелами Д. є муз. фольк­лор афро-американців (трудові, релігійні та світські пісні) і фольклор та побутова музика бі­лих переселенців з Європи. Термін "Д." (спершу — jass, пізніше — jazz) вживається з серед. 1910-х — спочатку для позначення ансамблів та виконуваної ними музики.

До гол. системних ознак Д. відносять особливу вик. манеру з характерним інтонуванням та зву- ковидобуванням, відмінним від акад. і спрямо­ваним на відтворення ладоінтонац. строю вок. жанрів фольклору афро-американців; імпрові­заційність (вільну або на основі відомої мелодії) як гол. засіб творення муз. матеріалу; широке застосування варіантно-варіац. принципу роз-
витку; свінґ як специф. якість муз. виконання, особливий психічний стан виконавців і слухачів. Зміни, що відбулися у Д. впродовж 20 ст. (пе­реважання компонованого Д. над імпровізацій­ним, ускладнення засад формотворення, сти­ліст. розшарування тощо), ускладнюють можли­вість вичерпного визначення поняття "Д.". У 20 ст. еволюція Д. у найприроднішому для нього соціокультурному середовищі — на тере­нах США, реалізувалася через зміну 3-х гол. худ. напрямків: 1. Традиц. Д. (новоорлеанський, чикаказький стиль свінґ); 2. Модерн-джаз (бі-боп, кул, проґресив, гард-боп, вест-коуст); 3. Авангард (фрі Д., модальний Д.).

Перші 2 напрями створюють т. зв. мейнстрім (гол. течію) Д. на сучасному етапі, що об'єднує сти­лі, яким притаманна незмінність справжніх джаз, традицій.

У 1920-х Д. був "експортований" до Європи, де стимулював формування нац. джаз, шкіл та по­чав вступати у стильові діалоги з музикою акад. традиції (творчість /. Стравинського, Е. Саті, Д. Мійо, Е. Кшенека, Ф. Пуленка, А. Онеґґера, П. Гіндеміта, Д. Шостаковича, Б. Яновського, Ю. Мейтуса, Л. Ревуцького та ін.). Особливістю джаз, процесу в кол. СРСР (і в Ук­раїні, зокр.) є його "хвилеподібний" характер, обумовлений соц.-культ, обставинами. Початком рад. Д. вважається 1922 (концерт "Першого в РСФРР ексцентричного оркестру — джаз-банду" В. Парнаха у Москві). 1926 у Хар­кові, Києві та Одесі виступав з концертами не- гритян. колектив Ф. Вітерса "Королі джазу" з відомим саксофоністом С. Беше. Однак, ще ра­ніше у Харкові при т-рі Пролеткульту Ю. Мей- тус організував профес. джаз-банд, що брав участь у муз. оформленні вистав і виступав з конц. програмами (1924—26), а також джаз- банд при т-рі "Березіль". Починаючи з 1920-х, Д. увійшов до укр. муз. життя як елемент сис­теми жанрів розважальної музики. У 1930-х за умов актуалізації потреби у ство­ренні "музики для мас", Д. став одним із дже­рел, що використовувалися в тогочасній мас. пісні й кіномузиці (зокр. /. Дунаєвського), відтак, став елементом стильової системи мас. музики в тодішньому СРСР (її поширенню в Україні сприяли радіопередачі й кіно). 1-м джаз, колективом у Зах. Україні 1930-х був Львів, теа-джаз Г. Варса, що гастролював та­кож у кол. СРСР.


З кінця 1950-х спостерігаються окремі прояви укр. етнічного Д. (М. Скорик, і. Хуторянський, Е. Ізмайлов, /. Тараненко, Д. Стеч). В останній третині 20 ст. елементи Д. увійшли до сти­льових систем укр. музики акад. традиції (М. Скорик, І. Карабиць, А. Караганов, К. Ві­денський, Ж. Колодуб, В. Золотухін, Я. Лапинський, В. Власов, В. Зубицький, Б. Буєвський, О. Козаренко, І. Тараненко та ін). Популяризації Д. в Україні значною мірою сприяли музикознавці Ю. Малишев, В. Симо- ненко, радіо- і тележурналісти М. Аммосов, Д. Гальона, Л. Гольдштейн, О. Коган. 1995 було створено Джаз, асоціацію України (ДАУ), яку очолив В. Симоненко. 

У кін. 1930—40-х Д. увійшов до системи жанр, класифікації рад., у т. ч. укр. музики, що було пов'язано насамперед із функціонуванням вел. оркестрів. Кінець 1940-х — 1950-і були періо­дом застою джаз, процесу, оскільки мистецтво Д. зазнало гонінь з боку рад. чиновників. Починаючи з 1960-х, інтерес в Україні до Д. пожвавлюється: відкриваються джаз-клуби, що стають ініціаторами проведення різноманітних джаз, акцій — вечорів-зустрічей, концертів та фестивалів (Київ — 1962, Донецьк — 1967); роз­гортається фестивальний рух. Фестивальні за­ходи проводяться у Вінниці ("Вінниця", 1996—97), Горлівці Донец, обл. ("Весняні дні джазу", 1985-91; "Юний джаз", 1990), Дніпро­петровську ("Юність", 1968-71, 1973; "Джаз", 1981-83; "Джаз на Дніпрі", 1987-88, 1990; "Джаз у погонах", 1996), Донецьку ("Донецьк", 1969, 1971, 1973, 1976, 1977, 1979, 1981, 1983, 1985, 1987, 1989), Запоріжжі (1968, 1996-97), Києві ("Джем-сейшн—67"; "Голосієве-88"; "Дніпрогастроль", 1991—93; "Осінній джазовий марафон", 1991—97; "Нова територія", 1993; "Метаморфози джазу", 1995), Кривому Розі Дніпроп. обл. ("Горизонти джазу", 1987—91, 96), Львові ("Кришталевий Лев", 1988—89), Нікополі Дніпроп. обл. ("Осінній блюз", 1996—97), Одесі ("Одеський фестиваль джазової музики", 1982—83; "Тиждень джазо­вої музики", 1983-84; "Дні джазу", 1986-88; "Перший Всесоюз. джаз, фестиваль пам'яті Ле­оніда Утьосова", 1990; "Міжн. фестиваль джаз, музики, присвячений 100-річчю від дня народ­ження Л. О. Утьосова", 1995), Сімферополі ("Перший Кримський обласний фестиваль джаз, музики", 1987), Смілі Черкас, обл. ("Дні джаз, музики", 1995), Сумах ("Jazz Fest", 1995),  Умані Черкас, обл. ("Дні джаз, музи­ки", 1995), Харкові (1992, 1997), Черкасах ("Черкаські джазові дні", 1990, 1992; "Дні джаз, музики", 1995).

Формування фестивального джаз, руху в Укра­їні стало потужним фактором творення вик. школи. Наприкінці 1990-х функціонували числ. біґ-бенди, диксиленди (зокр. "Медікус" існує з 1957 у Львові) і джаз, ансамблі типу комбо- джаз, квартети, тріо (Ю. Шепети, Е. ізмай- лова, С. Крашенінникова, А. Шацького). Поміж найвідоміших укр. джаз, виконавців — бенд-лі- дери О. Шаповал, М. Рєзницький (Київ), М. Го- лощапов (Одеса), М. Євпак (Черкаси), О. Ґе- бель (Кривий Ріг), піаністи А. Алексанян, К. Ві- ленський, П. Пашков, Є. Дергунов, Ю. Бонь,В. і Т. Полянські, В. Соляник (Київ), Ю. Шепе- та (Вінниця), Ю. Кузнецов і С. Терентьєв (Оде­са), В. Прихожай (Суми); трубачі В. Колесников (Донецьк), Г. Немировський (Київ), скрипаль С.Охримчук (Київ), гітаристи В. Молотков, С. Овсянников (Київ), Е. Ізмайлов (Сімферо­поль), саксофоністи Г. Івченко, М. Кочетов, Д. Маркітантов (Київ), бас-гітаристи М. Кримов, Ю. Марков, О. Путятін, В. Сороченко (Київ), ви­конавці на ударних інстр. В. Мачулін, С. Хмельов (Київ) та ін.

 
Література: Баташев А. Советский джаз: Исторический очерк / Ред. и предисл. А. Медведева. — М., 1972; Малишев Ю. Це — музика! - К., 1974; Симонен­ко В. Мелодии джаза. Антология. — К., 51976; Йо­го ж. Лексикон джаза. — К., 1981; Бриль И. Прак­тический курс джазовой импровизации: Учебное пособие. — М., 1979; Манилов В., Молотков В. Техника джазового аккомпанемента на шести­струнной гитаре. — К., 1979; Горват /., Вассер- берґер і. Основи джазової інтерпретації. — К., 1980; Коллиер Дж. Л. Становление джаза. — М., 4984; Советский джаз. Проблемы. События. Мас­тера: Сб. статей / Сост. А. Медведев, О. Медведе­ва. — М., 1987; Чугунов В. Гармония в джазе: Учебно-методическое пособие. — Изд. 3-е. — М., 1988; Романко В. Джаз у музичній культурі Укра­їни: соціокультурна та музикознавча інтерпретації / Автореф. дис. ... канд. мист-ва. — К., 2000; Ела­гин Ю. Укрощение искусств. — М., 2002; Мінікін Л. Про естетику і практику побутування джазової му­зики іі Музична критика і сучасність. — Вип. 2-й. — К., 1984; Олендарёв В. Понятие "советский джаз" и проблема формирования национального стиля іі Проблемы музыкальной культуры: Сб. ст. — К., 1987. — Вып. 2; Його ж. Про логіку інтонаційного процесу в джазі і! Укр. муз-во. — Вип. 23. - К., 1988; Романко В. Соціокультурні аспекти музикоз­навчого дослідження джазу // Методологічні про­блеми психології мисленнєвої та мовної діяльнос­ті і Studia Methodologica. — Тернопіль, 1997. — Вип. 3; Його ж. Джаз і академічна музика: шляха­ми синтезу іі Музика.— 1998.— №3; Його ж. Проблеми джазу у вітчизняному музикознавстві 20—30-х років XX століття іі Наукові записки ТДПІ ім. В. Гнатюка. Серія 9: Музичне мистецтво. — № 1. — 1998; Його ж. Соціологічні аспекти етно- регіонального функціонування джазу у сучасному музичному житті України // Там само; Його ж. Су­часна вітчизняна джазологія: проблеми, перспек­тиви іі Там само; Його ж. Джазові фестивалі у му­зичному житті України іі Там само; Лысенко Ю. И. С. Бах и джаз: некоторые аспекты исполнитель­ского анализа іі Музичний стиль: теорія, історія, сучасність: Наук, вісник НМАУ. - К., 2004. - Вип. 38; Уганін В. Метаморфози українського джазу // Пост-Поступ (Львів). - 1996. - № 18; Ке- epnews О., Grauer W.-jr. A Pictorial History of Jazz. — New York, 1955; Panassie H., Histoire du vrai jazz. — Paris, 1959; Berendt J. £ Od raga do rocka. Wszystko о jazzie. — Krakow, 1974; Sarge- ant W. Jazz: Hot and Hybrid. - New York, 4975; Collier J. L. The making of Jazz: A comprehensive history. - New-York, 1979; Bohiander C., Holler K.-H. Jazzfuhrer in zwei Bander. - Leipzig, 1980; Starr F. Red and hot: The fate of jazz in the Soviet Union 1917-1980. - New York, 1983; Sales G. Jazz: American Classical Musik. - New York, 1985; Asriei A. Jazz: Aspekte und Analysen. — Berlin, 1985; Finkeistein S. W. Jazz: A People's Music / With a foreword by G. Jackues. — New-York, 1988.

 

 



Джерело: http://Українська музична енциклопедія - Т.1. - с.602
Категорія: Напрямки | Додав: paleozavr (12.08.2014) | Автор: В. Романко
Переглядів: 1544
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2024