МІНІМАЛІЗМ(англ. minimalism виник наприкінці 1950-х в амер. живописі; minimal music) — муз. техніка, що зародилася на поч. 1960-х у США у лабораторії експериментальноїмузики Дж. Кейджа та його школи. Представники — Т. Райлі, С. Райх, Л. Янґ, Ф. Ґласс та ін. М. притаманні спрямованість на об'єктивність, імперсональність мистецтва, розуміння твору як самодостатнього організму, що розвивається поза автор, волею, гранична обмеженість засобів вираження т. зв. репетитивної техніки: нескінченна повторність рівноправних коротких звук, ланок — паттернів (англ. pattern — зразок, модель), простих ритмічно й тонально. Найбільший вплив на появу М. мало зацікавлення амер. композиторів реліг.-філос. концепціями й звук, світом екзотичних цивілізацій (напр., витонченість індійської раґи й гіпнотична регулярність африкан. барабанної техніки). Ключове поняття М. — нескінченний тривалий "процес", пов'язаний з феноменом "відкритої форми", — сформувалося внаслідок орієнтації на позаєвроп. просторово-часові координати. Перший мінімаліст, твір — "Іп С" Т. Райлі (1964, Сан-Франціско). До найпоказовіших належать "Огиттіпд" ("Барабанний дріб", 1970—71) С. Райха, опери "Альберт Енштейн на даху" та "Індіра Ганді" Ф. Ґласса. В укр. музиці до М. наприкінці 1980-х — на поч. 1990-х зверталися представники Харків, комп. школи О. Ґуґель, О. Ґрінберґ, О. Щетинський, а також львів'янин О. Козаренко. Принципи М. рельєфно виявляються у творах Л. Грабовського (Чотири двоголосі інвенції), В. Власова ("Іпгіпіг.о"/"Нескінченне" для акордеона й кам. орк.), М. Ковалінаса ("Мудреці" для 3-х піаністів); широко — у різних жанрах із доробку В. Сильвестрова.
Література:
ЖитомирскийД., ЛеонтьеваО., МялоК. Западный музыкальный авангард после вто-рой мировой войны. — М., 1989;
КрапивинаИ. Проблемьі формообразования в музыкальном минимализме. — Новосибирск, 2004;
МанулкинаО. Американские композиторы XX века. — С.Пб., 2007;
БайерК. Репетитивная музыка // СМ. — 1991. — № 1;
ПоспеловП. Минимализм и репетитивная техника // Муз. академия. — 1992. — № 4;
КромА. Стив Райх и "классический минимализм" 1960-х — начала 1970-х годов // Там само. — 2002. — № 3;
Дві/жильнаяИ. Мировоззренческие проблемьі минимализма в американской музыке второй половины XX века // Весці Беларускай дзяржаунай акадзміі музыкі. — Минск, 2003. — Вьіп. 4;
їїж. Стив Райх. "ТепіІІІт" (к проблеме постминимализма в творчестве композитора): Науч.-исследовательский очерк. — Минск, 2004 (Деп. в ГУ "БелИСА" 30.06.2004 г„ № Д200470);
їїж. Филип Гласс. Струнный квартет № 4 (к проблеме постминимализма в музыке американских композиторов) // Веснік Беларускага дзяржаунага інстытута праблем культурьі. — 2005. — № 1 (3—4);
їїж. Пути становления американского музыкального минимализма в художественной культуре второй половины XX века // Весці Беларускай дзяржаунай академіі музыкі. — Минск, 2006. — Вьіп. 9;
Андросова (Маркова) Д. Мінімалізм в музиці: напрямок і принцип мислення: Автореф. дис. ...канд. мист-ва. — К., 2005;
їїж. Мінімалізм в професійній музичній творчості 1990-х років // Молодь в умовах нових соціальних перспектив: Мат-ли 2-ї міжн. наук.-практ. конф. — Житомир, 2000;
їїж. Минимализм и творчество М. Глинки // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. — К., 2002;
