Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся,
у якому окремі мелодії або групи мелодій мають самостійне значення і
самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність
голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій,
акцентів та ін.
Протилежними поліфонія складами є Монодія (одноголосний склад) і гомофонія (іноді також звана «гомофонно-гармонічним складом», що характеризується головним голосом і підпорядкованими йому).
Типи поліфонії
Підголоскова поліфонія, при якій разом з основною мелодією звучать її
підголоски, тобто кілька її варіантів (близька гетерофонії)
Імітаційна поліфонія, при якій основна тема звучить спочатку в одному
голосі, а потім, можливо, зі змінами, з'являється в інших голосах (при
цьому основних тем може бути декілька). Форма, в якій тема повторюється без змін, називається каноном. Вершиною форм, в яких мелодія змінюється від голосу до голосу, є фуга.
Контрастно-тематична поліфонія, при якій одночасно звучать різні мелодії. Вперше з'явилася в XIX столітті.
Перші збереглися зразки європейської поліфонічної музики - органуми IX століття. У XIII - XIV століттях поліфонія найяскравіше проявилася в мотет. У XV-XVI століттях поліфонія стає нормою для всієї європейської музики, як церковної (багатоголосої), так і світської. Найвищого розквіту поліфонічна музика досягла у творчості Генделя і Баха в XVII-XVIII століттях (в основному, у формі фуг). Після
Баха починається розквіт гомофонно складу, і наступний підйом інтересу
до поліфонія починається тільки в другій половині XIX століття. Імітаційна
поліфонія, що орієнтується на Баха і Генделя, часто використовувалася
композиторами XX століття (Хіндеміт, Шостакович, Стравінський та ін.)
Література
Демчишин, М. С.
Підручник з поліфонії для студентів заочних відділень
музично-педагогічних факультетів педінститутів по спеціальності 2119
"Вчитель музики і співів" [] / М.С. Демчишин; МО України. ІСДО. - Київ :
ІСДО, 1996. - ; 20см. - ISBN 5-7763-4638-Х
Евдокимова Ю.К.Многоголосие средневековья. X-XIV вв. М., 1983 (История полифонии, т.1).
Федотов В.А. Начало западноевропейской полифонии. Владивосток, 1985.
