Пт, 22.11.2024
Композитор
Меню сайту

Категорії каталогу
Теорія [34]
Історія [28]
Напрямки [15]
Напрямки музики, пора би їх всіх класифікувати
Жанри [18]
Українські композитори [30]
Тут міститься інформація про композиторів
Композитори Європи [24]
Інструменти і обладнання [13]
Українські співаки та співачки [2]
Музичні діячі [2]
Пошук
$
Статистика
Посилання
    Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Музична енциклопедія » Українські композитори

Грабовський, Леонід Олександрович

Леонід ГрабовськийЛеонід Олександрович Грабовський  (28.01. 1935, м. Київ) — композитор, педагог. Лауреат І Всесоюз. огляду творчості молодих компози­торів (1962, Москва). Член СКУ (з 1961), зго­дом її заруб, член.

Закінчив Київський університет (еко­номічний ф-т, 1956). Почав навчатися гри на фп. та теорії музики приватно (1951—54). Закінчив Київську консерваторію (кл. композиції Л. Ревуцького, 1954—56, Б. Лятошинського, 1956—59); аспірантуру при ній (кер. Б. Лятошинський, 1962). Дипломну ро­боту "Чотири українські народні пісні" для хо­ру й оркестру відзначено 1-ю премією на Все­союзному конкурсі молодих композиторів (1959) та високо оцінено Д. Шостаковичем. Викладав у Київ. коне. теор. предмети (1961—63, 1966—69), інструменовку (1978). Під тиском офіційних кіл був звільнений з роботи і в 1970-х працював як вільний композитор у жанрах театр, та кіномузики. Разом з В. Сильвестровим, В. Годзяцьким, В. Загорцевим, диригентом L Блажковим та ін. належав до групи митців-авангардистів, які активно вивчали творчість І. Стравинського, Б. Бартока, П. Гіндеміта, композиторів но­вої віденської школи (А. Шенберґа, А. Веберна, А. Берґа) та інших (зокр. польських) авангард, компо­зиторів. Внаслідок такого спрямування твор­чості й відвертого ігнорування офіціозних на­станов, Г. тимчасово був виключений зі СКУ (1970-ті). Від 1981 жив і працював у Москві як перекладач і редактор журн. "Советская му­зыка". 1989 виїхав на запрошення Укр. муз. тов-ва до США, де упродовж 1990—94 пра­цював композитором-резидентом при Укр. ін-ті Америки (Нью-Йорк). Вивчав комп'ютерні тех­нології, виступав з лекціями про сучас. укр. му­зику в зах. ун-тах. 1992 ансамбль "Континуум" дав концерт-ретроспективу його творів (Нью-Йорк). Згодом працював як церк. органіст. Постійно живе в США, підтримуючи зв'язки з Україною.

Творчість охоплює симф., інстр., вок. інстр. жа нри, композиції для театру та кіно. Одним з пер ших сучас. укр. композиторів став широко відо мим на Заході. Відзначався активним пошуком нових прийомів і форм втілення принципів, працював у напрямах авангардизму й постмодернізму, використував техніку додекафонії. Під впливом стилю пост веберніанців із 1964 застосовував афористичну манеру вислову; першим використав стохастичну техніку (Concerto misterioso), графічну музику ("Візерунки"), алеаторичну ритміку, елементи часо вої нотації; експериментував із техніками конкретної музики в музиці до кіно та сонористики у вок. інстр. та інстр. творах. Прем'єра одно го з них — мелодрама "Море" — відбулась на Муз. тижні Ґоудеамус (Роттердам, Нідерланди, 1971). Водночас у циклі п'єс "Гомеоморфії" ("Гомеоморфія—2", виконанана фест. "Варшавська осінь" нім. піаністом А. Контарським) репрезентував стиль "структурного мінімалізму' (його власне визначення). У пізніших творах тяжіє до стильового синтезу.

Г. — автор статей з проблем сучас. муз. твор­чості та перекладів праць Е. Кршенека, Г. Єлінека, Й.(Ю.) Хомінського; уклав та видав укр.-англ. та англо-укр. словники.

Твори:

  • опери-буфф —
    • "Ведмідь" ("Медведь", 1963) і "Пропозиція" ("Предложение", 1964) за творами А. Чехова;
  •  для симф. орк. і хору — "
    • Чотири ук­раїнські народні пісні", присв. Л. Ревуцькому (1959);
    •  "Море" — "Гіркота", мелодрама на поезію Сен-Жона Перса "Гіркоти" для читця, 2-х хорів, органа та вел. симф. орк. (1964—70);
  •  для симф. орк. -
    • 3 симфонії [№ 1 "Rex" ("Цар", 1973);  № 2 (1975);  № 3 ("Зодіак", 1977);
    •  поема "Інтермецо" за М. Коцюбинським (1958), "Симфонічні фрески" за мотивами малюнків Б. Пророкова "Це не повин­но повторитися" (1961), "Гомеоморфія IV" (1970), "Musica mundana" (1970);
    •  симфонія-легенда "Вечір на Івана Купала" за М. Гоголем (1976), Елегія "Ворзель" пам'яті Б. Лятошинського (1992);
  •  кам.-інстр. ансамблі —
    • "Мала камерна музика" № 1 для 15 інстр. (1966);
    •  "Мала камерна музика" N» 2 для гобоя, арфи та 12 струнних соло (1971),
    • Тріо — для фп., скр. та контрабаса (1964),
    • "Кон­станти" — для 11 струнних (1964),
    • "Візерунки" — для гобоя, арфи та альта (1969),
    • Дві п'єси ("Меди­тація", "Патетичний речитатив") для струн, орк. (1972);
    •  2 струн, квартети (№ 1, 1958;  № 2, 1980);
    •  секстет для валторн (1969);
    •  "Concerto misterioso" (пам'яті К. Білокур) для 9-й інстр. (фл., кларнета, фагота, античних тарілочок, клавесина, арфи, скр., альта та влч., 1977);
  • для інструмемнтів соло
    •  для скр. соло — Нок­тюрн (1957), Соната (1959);
    •  для влч. соло — "Глас 1" (1990)', "Голоси" (1990);
    •  для бас-кларне­та соло — "Глас 2", Некролог Д. Шостаковичу (1994);
    •  для гобоя соло "Мікроструктури" (1964;  нова версія — 1975);
    •  для скр. і фп. — "Присвяти 2" (1982);
    •  для органа — "Буколічні строфи" (1976);
    •  для гітари — "Три п'єси у старовинному стилі" (1981), "Присвяти", Сім ретро-п'єс (1981), "Танго та фокстрот" (1981);
    •  "Нічний блюз" (1981);
    •  для валторни — "Concorsuono" (1992) тощо;
    •  для фп. —
      • "П'ять характерних п'єс" (1962;  версія для орк. — 1975),
      • "Чотири інвенції" (1965),
      • "Гомеоморфії 1—2" (1968—69);  
      • "Гомеоморфія 3" для 2-х фп. (1968-69);
      •  "До Елізи" (1990);
  •  для голосу й інстр. анс./орк. —
    • для голосу з орк. —
      • "П'ять романсів" на вірші О. Блока (1956),
      • "П'ять віршів Володими­ра Маяковського" (1962),
    • для жін. голосу та 4-х струн, інстр. — "Пастелі" на сл. П. Тичини (1964;  нова версія — 1975);
    •  для тенора, фл.-пікколо, фагота та ксилофона — "Три японські хайку" на сл. Басьо та ін. японських поетів (1964;  нова версія: 1975);
    •  "Шість японських хокку" на сл. се­редньовічних япон. поетів (1964),
    • "Маргіналії до Гайсенбюттеля" на вірші Г. Гайсенбюттеля для читця та інстр. анс. (1967;  нова версія: 1975);
    •  для сопрано, арфи, челести, гітари та трубчастих дзвонів — "Епітафія P. М. Рільке" (1965, нова вер­сія — 1975);
    •  для сопрано, скр., кларнета, фп. та син­тезатора — вок. цикл "Передвістя світла" на сл. В. Барки (1992);
    •  "Коло-інтродукція" і Дев'ять міні­атюр на сл. В. Хлебникова;
    •  8 віршів для сопрано, скр., кларнета, фп. та синтезатора "Касіо 100" з додатковими ударними — "І буде так" (1993) та ін.;
  •  хори, зокр. "Temnere Mortem" ("Зневажати смерть") — кантата для 4-гол. міш. кам. хору а ка­пелла на сл. Г. Сковороди (1991);
  •  музика до театр, вистав і кіно.

Літературні твори:

Переклади укр. мовою з нім. і польс. —

  • Кршенек Е. Лекції з дванадцятитонового контра­пункту з передмовою // Укр. муз-во. — К., 1968. — Вип. 3;
  • Котонський В. Ударні інструменти в сучас­ному оркестрі. - К., 1971;
  • Хотинський Й. Історія гармонії і контрапункту. — К., 1976. — Т. 1;
  • статті в ж. "СМ"(1969, № 2; 1988, № 10), "Die Musik" (1989, Nr 1) тощо.


Література:

  • Сюта Б. Проблеми організації художньої цілісності в українській музиці другої половини XX ст. — К., 2004;
  •  Головинский Г. Смело, само­бытно II СМ.  1962. № 10;
  •  Муха А. Проблеми музичної творчості /і Мистецтво. — 1963. — № 3;
  •  Малишев Ю. Симфонічні фрески Л. Грабовського // Укр. муз-во. — К., 1968. — Вип. 3;
  •  Конькова Г. Впередсмотрящие II СМ. — 1969. — № 12;
  •  Щири­ця Ю. Слухаючи твори молодих // Музика. — 1970. — N° 6;
  •  Виноградов Г. "Симфонічні фрески" Л. Грабовського // Там само. — 1971. — № 4;
  •  Му­ха А. Для десятої музи і і Там само. — 1971. — № 2;
  •  Балей В. Київський авангард — ретроспекти­ва на півшляху /7 Numus West, USA. — 1974. — № 6;
  •  Виноградов Гл. Симфонічні фрески Л. Гра­бовського // Музика. — 1976. — № 4;
  •  Герлах X. Преса НДР про українських митців (орбіти ук­раїнської музики) і! Там само. — 1978. — № 3;
  •  Бу­лат Т. [Інформація з Нью-Йорка]. Панорама // Там само. 1992. — № 4;
  •  Зінькевич О. Ук­раїнський авангард // Там само. — 1992. — № 4;
  •  Зак В. Випромінюючи таємниче світло // Світовид.  1992 (Київ;  Нью-Йорк).  Числ. IV (9);
  •  Балей В. Орфей розкутий // Сучасність. — 1994. — № 2;
  •  Загайкевич A. "Concerto misterioso" Леоніда Грабовського крізь можливості відображень // Укр. муз-во. - К., 1998. - Вип. 28;
  •  Нікітіна А. "Коли" (композитор в контексті часу) // Музика. — 1998. — № 4;
  •  Давиденко В. Особливості викорис­тання конкретної музики в українському поетично­му кіно // Київ, муз-во. — К., 2000. — Вип. 5;
  •  Зінкевич О. Український музичний авангард: загальна панорама // Сучасність. — 2002. — № 9;
  •  Давиден­ко В. Образи "закарбованого часу" в кіномузиці Л. Грабовського // Час. Простір. Музика: Наук, вісник НМАУ. - К., 2003. - Вип. 25;
  •  Пясковський /. Публіцистика Леоніда Грабовського // Укр. муз-во. — Вип. 34. — К., 2005;
  •  Найди Н. Авторсь­кий концерт Леоніда Грабовського // Дослідження. Досвід. Спогади. — К., 2005. - Вип. 6;
  •  Загайке­вич А. Апостол українського авангарду // Музи­ка. - 2005. - № 6; Melos / NZ. - 1976. - № 7-8;
  •  Mokrijewa Н. List z Kijowa // Ruch Muzyczny (Вар­шава). — 1962. — Nr 5; передрук, у ж.: Музика. — 1994. - № 4.


Джерело: http://Українська музична енциклопдеія. Т.1 с. 517-518
Категорія: Українські композитори | Додав: paleozavr (22.09.2014) | Автор: А. Муха, Л. Пархоменко
Переглядів: 3625
Усього коментарів: 0

Добавлять коментарі могут только зареєстрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Півтон Безвухий © 2024