Леонід Олександрович Грабовський (28.01. 1935, м. Київ) — композитор, педагог. Лауреат І Всесоюз. огляду творчості молодих композиторів (1962, Москва). Член СКУ (з 1961), згодом її заруб, член.
Закінчив Київський університет (економічний ф-т, 1956). Почав навчатися гри на фп. та теорії музики приватно (1951—54). Закінчив Київську консерваторію (кл. композиції Л. Ревуцького, 1954—56, Б. Лятошинського, 1956—59); аспірантуру при ній (кер. Б. Лятошинський, 1962). Дипломну роботу "Чотири українські народні пісні" для хору й оркестру відзначено 1-ю премією на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів (1959) та високо оцінено Д. Шостаковичем. Викладав у Київ. коне. теор. предмети (1961—63, 1966—69), інструменовку (1978). Під тиском офіційних кіл був звільнений з роботи і в 1970-х працював як вільний композитор у жанрах театр, та кіномузики. Разом з В. Сильвестровим, В. Годзяцьким, В. Загорцевим, диригентом L Блажковим та ін. належав до групи митців-авангардистів, які активно вивчали творчість І. Стравинського, Б. Бартока, П. Гіндеміта, композиторів нової віденської школи (А. Шенберґа, А. Веберна, А. Берґа) та інших (зокр. польських) авангард, композиторів. Внаслідок такого спрямування творчості й відвертого ігнорування офіціозних настанов, Г. тимчасово був виключений зі СКУ (1970-ті). Від 1981 жив і працював у Москві як перекладач і редактор журн. "Советская музыка". 1989 виїхав на запрошення Укр. муз. тов-ва до США, де упродовж 1990—94 працював композитором-резидентом при Укр. ін-ті Америки (Нью-Йорк). Вивчав комп'ютерні технології, виступав з лекціями про сучас. укр. музику в зах. ун-тах. 1992 ансамбль "Континуум" дав концерт-ретроспективу його творів (Нью-Йорк). Згодом працював як церк. органіст. Постійно живе в США, підтримуючи зв'язки з Україною.
Творчість охоплює симф., інстр., вок. інстр. жа нри, композиції для театру та кіно. Одним з пер ших сучас. укр. композиторів став широко відо мим на Заході. Відзначався активним пошуком нових прийомів і форм втілення принципів, працював у напрямах авангардизму й постмодернізму, використував техніку додекафонії. Під впливом стилю пост веберніанців із 1964 застосовував афористичну манеру вислову; першим використав стохастичну техніку (Concerto misterioso), графічну музику ("Візерунки"), алеаторичну ритміку, елементи часо вої нотації; експериментував із техніками конкретної музики в музиці до кіно та сонористики у вок. інстр. та інстр. творах. Прем'єра одно го з них — мелодрама "Море" — відбулась на Муз. тижні Ґоудеамус (Роттердам, Нідерланди, 1971). Водночас у циклі п'єс "Гомеоморфії" ("Гомеоморфія—2", виконанана фест. "Варшавська осінь" нім. піаністом А. Контарським) репрезентував стиль "структурного мінімалізму' (його власне визначення). У пізніших творах тяжіє до стильового синтезу.
Г. — автор статей з проблем сучас. муз. творчості та перекладів праць Е. Кршенека, Г. Єлінека, Й.(Ю.) Хомінського; уклав та видав укр.-англ. та англо-укр. словники.
Твори:
- опери-буфф —
- "Ведмідь" ("Медведь", 1963) і "Пропозиція" ("Предложение", 1964) за творами А. Чехова;
- для симф. орк. і хору — "
- Чотири українські народні пісні", присв. Л. Ревуцькому (1959);
- "Море" — "Гіркота", мелодрама на поезію Сен-Жона Перса "Гіркоти" для читця, 2-х хорів, органа та вел. симф. орк. (1964—70);
- для симф. орк. -
- 3 симфонії [№ 1 "Rex" ("Цар", 1973); № 2 (1975); № 3 ("Зодіак", 1977);
- поема "Інтермецо" за М. Коцюбинським (1958), "Симфонічні фрески" за мотивами малюнків Б. Пророкова "Це не повинно повторитися" (1961), "Гомеоморфія IV" (1970), "Musica mundana" (1970);
- симфонія-легенда "Вечір на Івана Купала" за М. Гоголем (1976), Елегія "Ворзель" пам'яті Б. Лятошинського (1992);
- кам.-інстр. ансамблі —
- "Мала камерна музика" № 1 для 15 інстр. (1966);
- "Мала камерна музика" N» 2 для гобоя, арфи та 12 струнних соло (1971),
- Тріо — для фп., скр. та контрабаса (1964),
- "Константи" — для 11 струнних (1964),
- "Візерунки" — для гобоя, арфи та альта (1969),
- Дві п'єси ("Медитація", "Патетичний речитатив") для струн, орк. (1972);
- 2 струн, квартети (№ 1, 1958; № 2, 1980);
- секстет для валторн (1969);
- "Concerto misterioso" (пам'яті К. Білокур) для 9-й інстр. (фл., кларнета, фагота, античних тарілочок, клавесина, арфи, скр., альта та влч., 1977);
- для інструмемнтів соло
- для скр. соло — Ноктюрн (1957), Соната (1959);
- для влч. соло — "Глас 1" (1990)', "Голоси" (1990);
- для бас-кларнета соло — "Глас 2", Некролог Д. Шостаковичу (1994);
- для гобоя соло "Мікроструктури" (1964; нова версія — 1975);
- для скр. і фп. — "Присвяти 2" (1982);
- для органа — "Буколічні строфи" (1976);
- для гітари — "Три п'єси у старовинному стилі" (1981), "Присвяти", Сім ретро-п'єс (1981), "Танго та фокстрот" (1981);
- "Нічний блюз" (1981);
- для валторни — "Concorsuono" (1992) тощо;
- для фп. —
- "П'ять характерних п'єс" (1962; версія для орк. — 1975),
- "Чотири інвенції" (1965),
- "Гомеоморфії 1—2" (1968—69);
- "Гомеоморфія 3" для 2-х фп. (1968-69);
- "До Елізи" (1990);
- для голосу й інстр. анс./орк. —
- для голосу з орк. —
- "П'ять романсів" на вірші О. Блока (1956),
- "П'ять віршів Володимира Маяковського" (1962),
- для жін. голосу та 4-х струн, інстр. — "Пастелі" на сл. П. Тичини (1964; нова версія — 1975);
- для тенора, фл.-пікколо, фагота та ксилофона — "Три японські хайку" на сл. Басьо та ін. японських поетів (1964; нова версія: 1975);
- "Шість японських хокку" на сл. середньовічних япон. поетів (1964),
- "Маргіналії до Гайсенбюттеля" на вірші Г. Гайсенбюттеля для читця та інстр. анс. (1967; нова версія: 1975);
- для сопрано, арфи, челести, гітари та трубчастих дзвонів — "Епітафія P. М. Рільке" (1965, нова версія — 1975);
- для сопрано, скр., кларнета, фп. та синтезатора — вок. цикл "Передвістя світла" на сл. В. Барки (1992);
- "Коло-інтродукція" і Дев'ять мініатюр на сл. В. Хлебникова;
- 8 віршів для сопрано, скр., кларнета, фп. та синтезатора "Касіо 100" з додатковими ударними — "І буде так" (1993) та ін.;
- хори, зокр. "Temnere Mortem" ("Зневажати смерть") — кантата для 4-гол. міш. кам. хору а капелла на сл. Г. Сковороди (1991);
- музика до театр, вистав і кіно.
Літературні твори:
Переклади укр. мовою з нім. і польс. —
- Кршенек Е. Лекції з дванадцятитонового контрапункту з передмовою // Укр. муз-во. — К., 1968. — Вип. 3;
- Котонський В. Ударні інструменти в сучасному оркестрі. - К., 1971;
- Хотинський Й. Історія гармонії і контрапункту. — К., 1976. — Т. 1;
- статті в ж. "СМ"(1969, № 2; 1988, № 10), "Die Musik" (1989, Nr 1) тощо.
Література:
- Сюта Б. Проблеми організації художньої цілісності в українській музиці другої половини XX ст. — К., 2004;
- Головинский Г. Смело, самобытно II СМ. — 1962.— № 10;
- Муха А. Проблеми музичної творчості /і Мистецтво. — 1963. — № 3;
- Малишев Ю. Симфонічні фрески Л. Грабовського // Укр. муз-во. — К., 1968. — Вип. 3;
- Конькова Г. Впередсмотрящие II СМ. — 1969. — № 12;
- Щириця Ю. Слухаючи твори молодих // Музика. — 1970. — N° 6;
- Виноградов Г. "Симфонічні фрески" Л. Грабовського // Там само. — 1971. — № 4;
- Муха А. Для десятої музи і і Там само. — 1971. — № 2;
- Балей В. Київський авангард — ретроспектива на півшляху /7 Numus West, USA. — 1974. — № 6;
- Виноградов Гл. Симфонічні фрески Л. Грабовського // Музика. — 1976. — № 4;
- Герлах X. Преса НДР про українських митців (орбіти української музики) і! Там само. — 1978. — № 3;
- Булат Т. [Інформація з Нью-Йорка]. Панорама // Там само. —1992. — № 4;
- Зінькевич О. Український авангард // Там само. — 1992. — № 4;
- Зак В. Випромінюючи таємниче світло // Світовид. — 1992 (Київ; Нью-Йорк). — Числ. IV (9);
- Балей В. Орфей розкутий // Сучасність. — 1994. — № 2;
- Загайкевич A. "Concerto misterioso" Леоніда Грабовського крізь можливості відображень // Укр. муз-во. - К., 1998. - Вип. 28;
- Нікітіна А. "Коли" (композитор в контексті часу) // Музика. — 1998. — № 4;
- Давиденко В. Особливості використання конкретної музики в українському поетичному кіно // Київ, муз-во. — К., 2000. — Вип. 5;
- Зінкевич О. Український музичний авангард: загальна панорама // Сучасність. — 2002. — № 9;
- Давиденко В. Образи "закарбованого часу" в кіномузиці Л. Грабовського // Час. Простір. Музика: Наук, вісник НМАУ. - К., 2003. - Вип. 25;
- Пясковський /. Публіцистика Леоніда Грабовського // Укр. муз-во. — Вип. 34. — К., 2005;
- Найди Н. Авторський концерт Леоніда Грабовського // Дослідження. Досвід. Спогади. — К., 2005. - Вип. 6;
- Загайкевич А. Апостол українського авангарду // Музика. - 2005. - № 6; Melos / NZ. - 1976. - № 7-8;
- Mokrijewa Н. List z Kijowa // Ruch Muzyczny (Варшава). — 1962. — Nr 5; передрук, у ж.: Музика. — 1994. - № 4.
Джерело: http://Українська музична енциклопдеія. Т.1 с. 517-518 |