МІРОШНИЧЕНКО Євгенія Семенівна (12.06. 1931, с. Радянське Ізюмського р-ну Харків, обл. — 27.04.2009. и. Київ] — оперна й камерна співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог, музично-громадська діячка. Герой України (2006). Народна артистка УРСР (1960). Народна артистка СРСР (1965). Лауреатка Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1972), Державних премій СРСР (1981). Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (Франція, 1958). Професор (1991).

1957 закінчила Київську консерваторію (кл. Н Донець-Тессейр). Від 1980 — її педагог. В 1957 дебютувала на сцені Київського театру опери та балету ім. Г. Шевченка в парті) Віолетти («Травіата» Дж. Верді) й нею завершила майже 40-рІчнин сцен, шлях (1994). В 1960 стажувалася в Італії (Ла Скала, Мілан). Техніка виконання — могутнє форте, прозоре піаніссімо, блискуче філірування звука — була завжди підпорядкована розкриттю вокально-сценічного образу. У камерному репертуарі — старовинні вокальні твори, народні пісні («Стоїть гора високая», «На вулиці скрипка грає», «Чотири воли пасу я» та ін.). твори українських композиторів {«Соловейко» М. Кротвницького, «Помню, помню, о чем пел соловей» Ю. Мейтуса. «Журавка» О. Білаша, «Ой, піду я межи гори», «Солов'їний романс» А. Кос-Анатольського, «Якби мені черевички» М. Скорик), романси й пісні російських (О. Аляб’єв, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, С. Рахманінова) і західних (К. Сен-Санса, Й. Штрауса) авторів. Є. Мірошниченко була неперевершеною виконавицею романсів «Соловей» О. Аляб'єва та вальсу «Казки Віденського лісу» Й. Штрауса; на київській сцені — партій Віолетти («Травіата» Дж. Верді) та Лючії ді Ламмермур (однойменна опера Г. Доніцетті).

Мала голос самобутнього тембру, унікально­го діапазону (а—с⁴). Створила власний вик. стиль, що поєднав традиції українського І західного виконав­ства. Мистецтво вирізняється феноменальною віртуозністю, актор, талантом, блиску­чою Інтерпретацією найскладніших партій. Поєднання віртуозної вокальної техніки з актор, май­стерністю, імпровізаційністю підносило створе­ні нею образи до вершин сучасного мистецтва. Створила власну школу виховання молодик співаків, продовжила педагогічні традиції М. Донець-Тессейр і корифеїв національного оперно-вокального виконав­ства. Поміж учнів — лауреати всеукраїнських і міжнародних конкурсів, солісти Національної опери України та багатьох театрів світу, зокрема — М. Дідик, О. Нагорна, В. Степова, Т. Ганіна, С.Чахоян, К. Стращенко. С. Ковнір, О. Ярова, С. Пащук, О. Терещенко,  викладачі НМАУ В. Семенова, Т. Ходакова.

Ініціаторка створення в Києві камерного оперного театру «Мала опера», покликаного знайомити з  маловідомим   класичним  репертуаром   і  сучасними творами, а також дати можливість молодим співакам працювати в Україні. Гастролювала і Канаді. Франції, Чехії. Японії. Румунії. Польщі Болгарії, Німеччині. Має записи у Фонді НТРКУ, на грамплатівки. Про Є. Мірошниченко знято к/фільми «Образи» (1978) і «Життя як день» (1992).

Партії:

Венера ("Енеїда", М. Лисенка), Йолан ("Милана" Г. Майборода). Стася ('Перша весна" Г. Жуковського). Кохана ("Ніжність" В. Гу6аренка), Марфа, Шемаханська цариця ("Царева наречена", "Золотий півник" М. Римського-Корсакова), Цариця ночі ('Чарівна флейта" В. А. Моцарта). Розіна ("Севільський цирульник" Дж. Россінї). Джильда, Віопетта ("Ріголетто", "Травіата" Дж. Верді). Лейла 'Шукачі перлин" Ж. Бізе), Лакме (однойм. опера Л. Деліба), Манон, Шарлотта (однойм. опера, "Вертер" Ж. Массне), Церліма ("Фра Дияволо" Д. Обера), Лючія ("Лючія ді Ламмермур" Ґ. Доніцетті), Мюзетта ("Богема" Дж. Пуччіні) та ін.

Дискографія:

• Грамплатівки ІР (всі — М.: Мелодия) —
• Евгения Мирошииченко. Фрагмент и арии из опер / Кам. орк. Киев. гос. академ. театра оперы и валета им. Т. Шевченко. - С33-013ВЗ. 1966;
• Евгения Мирошииченко. / Орк. Большого театра СССР / М. Аииер — С10 12283-4. 1979;
• Р. Глиер: Концерт для голоса с оркестром, соч. 82 / Е Мирошниченко (сопрано), орк. Большого т-ра СССР / М. Зрмлер. - С10 12751-2. 1979.

Статті:

• Осяяний усмішкою  Музика. - 1999. — № 5;
• 3 села Радянського // КіЖ. — 1978. — 16 квіт.;
• Я хочу Бачити свою країну щасливою // Уряд, кур'єр. — 1999. - 18 берез;
• Я називаю такі наміри злочинними // Дзеркало тижня. — 1999. — 3—5 берез.

• Література:

• Зоценко М. Срібні струни. — К., 1963;
• Його ж. Євгенія Мірошниченко. Народна артистка СРСР. — К., 1972;
• Його ж. Солов'їний спів ,/Веч. Київ. — 1972. — 26 лют.;
• Його ж. Соловушка // Правда. — 1972. — 20 верес;
• Гнидь Б. Виконавські школи України. — К., 2002;
• Циганенко О. Окриленість мрії // Прапор. — 1973. — № 11;
• Мокренко А. Одкровення // Рад. жінка. — 1975. — № 10;
• Його ж. Яркий, самобытный талант // Муз. жизнь. — 1977. — № 18;
• Коротич В. Евгения Мирошниченко // Огонек. — 1979. — № 20;
• Попович О. Душа великого мистецтва // Укр. театр. — 1981. — № 2;
• Суярко Т. Співає Євгенія Мірошниченко // Україна. — 1981. — № 24;
• Черняхівський М, У сяйві світової слави // Вітчизна. — 1981. — N8 6;
• Яворський Е Солов'їний романс // У світлі рампи. — К., 1981;
• Швачко Т. Віолетта — любов моя // Музика. — 1994. — № 2;
• її ж. Примадонна опери // Там само. — 2001. — № 3; її ж. З турботою про майбутнє // Музика. — 2006. — № 6;
• її ж. Зірка — Герой України // Мистецькі обрії. — 2006. — № 8—9;
• її ж. Легенда української опери // Музика. — 2009. — № 3;
• Волга Л Життєві уроки Євгенії Мірошниченко //Укр. культура. — 1996. — N9 12;
• Її ж. Такі голоси народжуються раз насто років... // Уряд, кур'єр. — 2006. — 15 черв.;
• Галкин В. Евгения Мирошниченко — украинский соловей из Харькова // Музей Клавдии Шульженко. — 2001. — № 2;
• Кабко Г. Євгенія Мірошниченко // Культура, інформація. Творчість. — К., 2006. — № 2;
• Юнок М. Євгенія Мірошниченко святкує ювілей // Укр. культура. — 2006. — № 7;
• Козак С. Соловьиное пение // Знамя труда. — 1972. — 22 апр.;
• БібІк В, Народна артистка // Веч. Харків. — 1972. — 25 квіт.;
• Філатова А. Усі барви  життя // Київ,   правда. —   1979. —   1 січ.;
• Архангельська Н. Свято таланту // Веч. Київ. — 1981. — 12 черв.;
•  Гоян Я. Соловейко // Рад. Україна. — 1981. — 14 черв.;
•  Мамчур И. Мир в звуках: 0 левице Е. Мирошниченко // Правда. — 1981.  — 22 июля;
•  Молостова І, Неповторність // Веч. Київ. — 1981. — 21 листоп.;
•  Яворський Є. Солов'їний романс // КіЖ. — 1981. — 11 черв.;
•  Дмитрук А. Редкостный дар /'Сов. культура. — 1982.  — 26 трав.;
•  Туркевич В. Радість великого мистецтва // Веч. Київ. — 1984. — 15 листоп.;
•  Гевелєва С. Примадонна во гневе // Киев. ведо-мости. — 2000. — 2 дек.;
•  Мірошниченко Є.: "Я мрію про храм у рідному селі": Бесіда з нар. арт. Є. Мірошниченко / Зап. Л. Логвименко // Слобід, край. — 2002. — 29 жовт.;
•  "В какие же двери мне постучать...?": [Беседа с певицей Е. Мирошниченко / Зап. О. Вергелис // Киев. ведомости. — 2005. — 24 марта;
•  Данюк І. Євгенія Мірошниченко // Веч. Київ. — 2005. — 13 черв.;
•  Кучеренко Л. Євгенія Мірошниченко // День. — 2006. — 7 черв.;
•  Вергеліс О. Євгенія Мірошниченко // Дзеркало тижня. — 2006. — 10 черв.;
•  Його ж. Мала опера в Києві// Там само. — 2007. — 3 листоп.;
•  Музыка Л. Евгения Мирошниченко /''Факты. — 2006. — 16 июня;
•  Полі­щук Т. Євгенія Мірошниченко // День. — 2006. — 23 черв.;
•  Вишнева А Є. Мірошниченко // КіЖ. — 2006. — 19 лип.;
•  Іллєнко І. Євгенія Мірошниченко: "То коли ж президент почує музику?.." //Дзеркало тижня. — 2008. —  18—24 жовт. та ін.