Мишуга, Олександр Пилипович

МИШУГА (сцен, прізв. — Філіппі-Мишуга) Олександр Пилипович (7.06.1853, с. Нов. Витків, тепер Радехівського р-ну Львів, обл. — 9.03. 1922, м. Фрайбурґ, Німеччина, похов. у Нов. Виткові) — оперний і кам. співак (тенор), педагог.

Вокальну освіту здобув у В. Висоцького (Львів, 1878—81) і М. Джованні (Мілан, коне, 1881—83). Удосконалювався в Ж.-Б. Сбрілья (Париж). Вик. діяльність розпочав 1880 концертами у Львові. На опер, сцені дебютував 1883 у м. Форді (Італія). З вел. успіхом виступав у Мілані, Туріні, Ніцці, Флоренції, згодом гастролював у Відні (1885), Празі (1887). 1883—84 — соліст Львів, опери, 1884—85 — Вел. т-ру у Варшаві. 1885—1905 з тріумфом виступав на багатьох оперних сценах Європи, виконував найскладніші тенор, партії. 1895—96 — соліст Київ., 1900—01 — Львів, опер. 1896, 1901 концертував у Києві. Неодноразово співав на петерб. оперних сценах. 1906—11 — професор співу Музично-драматичної школи М. Лисенка. Першим запровадив навчання в муз. школах укр. мовою; посилив наук, засади у викладанні співу. Велику увагу приділяв роботі над звуком з метою досягнення його свободи, гнучкості, витривалості, сили та краси. Вимагав шляхетності й щирості виконання. 1911—14 — професор співу ВМІ ім. Ф. Шопена Варшав. муз. тов-ва. 1914 захворів і виїхав до Італії на лікування. Очолював і викладав у власній школі співу в Римі, пізніше в Мілані та курорт, містечку Раміолі. 1919 виїхав до Стокгольма, де відкрив власну школу співу, в якій працював до поч. 1922. Поміж учнів — М. Микиша, О. Любич-Парахоняк, С. Мирович, Я. Королевич-Вайда, Є. Штрассерн, В. Рашковська, Я. Тіссерант-Паржинська, 3. Забелло-Мазуркевич, Г. Леска-Арнд, М. Донець-Тессейр, Є. Бандровська-Турська. Незадовго до смерті заповів усе своє майно ВМІ у Львові. Був похований у Фрайбурґу, а потім прах М. було перевезено до Нов. Виткова.

Діяльність М. була високо оцінена не тільки представниками вітчизн. культури, а й видат. діячами заруб, мистецтва. Для М. писали твори В. Желеньський, А. Мюнхгаймер. Вик. стиль М., представника школи бельканто, відзначався оксамитовим тембром, досконалістю співу, виразним фразуванням, чудовою кантиленою та драм, талантом. Увійшов в історію укр. муз. мистецтва як один з найвиразніших інтерпретаторів нар. пісень, романсів та солоспівів. У камерному репертуарі — твори укр. композиторів, зокр. М. Лисенка, А. Вахнянина, В. Матюка, а також М. Глінки, П. Чайковського та ін. Записувався на грамплатівки у Варшаві ("Граммофон", 1913).

Іменем М. названо Нововитків. СШ, вулицю в Києві. У рідному селі створено музей співака. Олійний портрет М. належить худож. М. Івасю-кові, скульптурний — В. Одрехівському.

Партії: Андрій ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського), Ленський, Герман ("Євгеній Онєгін", "Пікова дама" П. Чайковського), Фауст, Ромео (однойм. опера, "Ромео і Юлія" Ш. Ґуно), Хозе ("Кармен" Ж. Бізе), Герцог, Альфред, Річард, Радамес, Манріко ("Ріґолетто", "Травіата", "Бал-маскарад", "Аїда", "Трубадур" Дж. Верді), Йонтек, Стефан ("Галька", "Зачарований замок" С. Монюш-ка), Неморіно, Фернандо, Едґар ("Любовний напій", "Фаворитка", "Лючія ді Ламмермур" ґ. Доніцетті), Рауль ("Гугеноти" Дж. Мейєрбера), Елеазар ("Жидівка" Ф. Галеві), Каварадоссі ("Тоска" Дж. Пуччіні), Каніо ("Паяци" Р. Леонкавалло), Турідду ("Сільська честь" П. Масканыї.

СО — Модест Менцинський, Соломія Крушельницька, Михайло Голинський, Олександр Мишуга. Золоті голоси України. — Гал Рекорде САЮ137, 2003.

		Сб, 20.04.2024
	Композитор