Антон Бру́кнер (нім. Anton Bruckner; 4 вересня 1824 Ансфельден (Верхня Австрія) — 11 жовтня 1896, Відень) — Австрійський композитор, органіст, педагог.

Сюї́та (фр. suite), первісно (16 століття) цикл танців, у 19 — 20 ст. циклічна музична форма, складена з кількох контрастних частин.

Сона́та (іт. sonata від лат. sonare — звучати), музичний твір циклічної форми (звичайно 3 або 4 частини) для одного або кількох інструментів.

О́пера (іт. opera — дія, праця, твір) — музично-сценічний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова, дії.

Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя») — жанр симфонічної музики,  твір для оркестру, що зазвичай складається з декількох частин.

Могутня купка, (рос. «Могучая кучка», Балакиревский кружок, Новая русская музыкальная школа) — творча співдружність російських композиторів, що склалася наприкінці 1850-х і початку 1860-х років. До «Могутньої купки» входили п'ятеро композиторів, завдяки чому на більшості європейських мов вона відома як «п'ятірка» (напр. англ. The Five, фр. Groupe des Cinq). Це: Мілій Олексійович Балакірєв (керівник, 1837-1910), Микола Андрійович Римський-Корсаков(1844-1908), Олександр Порфірійович Бородін (1833-1887), Модест Петрович Мусоргський (1839-1881), Цезар Антонович Кюї (1835-1918).

Зна́менний спів — система давніх православних культових співів XII—XVII століть. Назва походить від давньослов'янської назви співацького знаку — знам'я.

Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін.

Фортепіа́но — струнний ударно-клавішний музичний інструмент. Існує два різновиди — рояль і піаніно.

Хвилі Мартено́ (фр. ondes Martenot) — електромузичний інструмент, сконструйований Морісом Мартено (Maurice Martenotem) в 1928.

Терменво́кс (дослівно — голос Термена) — музичний інструмент, який винайшов російський винахідник Лев Термен у 1919 році.

АНС — синтезатор, що був сконструйований у 1957 році інженером Є.В. Мурзіним.

Мікрохрома́тика — (від грец. μιχρος — маленький і χρωμα — колір, рос. Микрохроматика, англ. microchromatics) (також мікроінтерва́ліка, мікрото́ніка і т.і.) — звукова система, що використовує інтервали менші за півтон. Інтервали вужчі за півтону називають мікроінтерва́лами. Звуки, що входять в мікрохрома́тику, іноді називають мікротонами.

Інтерва́лом в музиці називається відношення висот двох тонів, що визначається відношенням частот їх коливань. Якщо звуки музичного інтервалу звучать послідовно - інтервал називаєтсья мелодичним, якщо одночасно - гармонічним. Нижній звук інтервалу називається його основою, а верхній - вершиною.

Синтеза́тор — електронний пристрій, який синтезує звук за допомогою одного чи кількох електричних генераторів коливань. Необхідне звучання досягається регулюванням властивостей електричного сигналу (в аналогових синтезаторах), або параметрів центрального процесора (у цифрових синтезаторах). Остаточно електричні коливання перетворюються у звук через гучномовці (або, при потребі, навушники).

Атона́льність (від грецької заперечувальної частки а і тональність) в музиці — термін, яким позначають музику (найчастіше ХХ і ХХІ сторіч), що не має тональності.

Додекафо́нія ( грец. dodeca — дванадцять; phone — звук) — метод композиції на основі дванадцяти тонів, які співвіднесені лише між собою.

Давньогрецькі лади, система музичних ладів, що використовувалась в Стародавній Греції. Розвиток цієї системи охоплює понад 500 років, починаючись від системи тетрахордів і закінчуючи т. зв. «повною системою», що включала 15 звуків.

Візантійська музика, музика Візантійської імперії — період в історії музики, тісно пов'язаний із християнською культурою Східної римської імперії, що починає свій розквіт в епоху правління імператора Костянтина (306—337) і занепадає з падінням Константинополя у 1453 році.

Григоріанський хорал, григоріанський спів — традиційний спів католицької церкви, канонізований папою Григорієм І Великим у 590—604 роках.