Дж. Россіні. «Севільський цирульник»:

І дія: №1. Вступ - №2. Каватина Фігаро -  №3. Канцона Альмавіви - №4. Дует Фігаро та Альмавіви - №5. Каватина Розіни.- №6. Арія Базіліо
 - №7. Дует Розіни й Фігаро - №8. Арія Бартоло - №9. Фінал І дії

ІІ дія: №10. Дует Графа й Бартоло - № 11. Арія Розіни. - № 12. Аріетта Бартоло.- №13. Квінтет - № 14. Арія Берти. - № 15. Буря - № 16. Терцет: Розіна, Граф і Фігаро - №17. Речитатив і фінал.

№5. Каватина Розіни.

Кімната в домі Бартоло. В глибині вікно з жалюзі. Розіна з листом у руці.

Розіна:
В опівнічній тишині
Любо він співав мені,
Є багато сил нових, -
Пробудив він в серці їх!
О Ліндор, друг ніжний мій,
Не розлучить, ах, нас ніхто!
Ти мій любий, дорогий,
Порвемо всі ланцюги!
Що та злість опікуна,
І нікчемна, і смішна;
Хоч не хоч, а мусить дать
Згоду нас не розлучать!
О Ліндор, друг ніжний мій,
Не розлучить, ах, нас ніхто!
Ти мій любий, дорогий,
Порвемо ми всі ланцюги!
Я така ввічлива, скромна я панна,
Сором’язлива й дуже слухняна,
Всім я, чим хочете, всім я, чим хочете,
Скрізь поступлюсь, скрізь поступлюсь,
Та хто чуття зачепить дорогі мені,
Враз лютим ворогом стаю!
Сто всяких хитрощів, і неодмінно
Все як захочу, так зроблю,
Сто всяких хитрощів, і неодмінно
Все як захочу, так зроблю,
Сто всяких хитрощів, і неодмінно
Я все як схочу, так зроблю,
Так все зроблю!
Я така ввічлива, скромна я панна,
Всім я, чим хочете, скрізь поступлюсь,
Та хто зачепить чуття дорогі мені,
Враз лютим ворогом стаю!
Сто всяких хитрощів, і неодмінно
Я все як захочу, так зроблю!
Сто всяких хитрощів, і неодмінно
Я все як захочу, так зроблю!
Сто всяких хитрощів, і неодмінно
Я все як захочу, так зроблю, так, так зроблю!
Сто всяких хитрощів, і неодмінно
Я все як захочу, так і зроблю,
Так, так зроблю! Так, так зроблю!
Так, так зроблю!

Так, так, не поступлюсь!
А зараз треба йому послать листа, та як?
Не йму віри тут нікому; мій опікун стооко стежить,
Та підождем, а тим часом лист я заклею.

(Підходить до бюрка й запечатує лист)

З вікна дивилась я, як розмовляв він
Із Фігаро довгенько та цікаво.
За чесного хлопчину я Фігаро вважаю…
І, може, він в коханні нам ще й поможе!

Фігаро:
Добрий день, сеньйорино!

Розіна:
Вам теж, сеньйоре Фігаро!

Фігаро:
Ну, як же справи йдуть?

Розіна:
Нудьга страшенна!

Фігаро:
О, сто чортів? Нудьгує чом така красуня?
Дивно! Розумна, славна!

Розіна:
Ха-ха! Мене це все смішить!
Для чого розум мій? Нащо мені краса?
Я в стінах чотирьох сиджу в неволі,
Наче лежу в могилі темній…

Фігаро:
В могилі темній? Он як…
(Відкликаючи Розіну набік)
Послухайте: хотів я…

Розіна (перебиваючи):
Ось опікун!

Фігаро:
Вернувся?

Розіна:
Так, вернувся; я голос чую.

Фігаро:
Так я зникну! Та знов вернуся скоро;
Сказать вам дещо дуже хочу.

Розіна:
І я теж хочу, сеньйор Фігаро!

Фігаро:
Тим краще! Іду я.

Виходить

Розіна:
Який хороший!

Бартоло:
Ах, тричі клятий Фігаро!
Пройдисвіт! Душогубець! Розбійник лютий!

Розіна:
Ну, знов лайка знялася!

Бартоло:
Незрівнянний поганець!
Лікарень наробив він з усіх домів у місті!
Дає всім опій, лікує всіх касторкою!
Сеньйоріно, цирульника ви не стрічали?

Розіна:
А що?

Бартоло:
Як що? Я знати хочу!

Розіна:
Чи не в підозрі він у вас?

Бартоло:
Так, може буть.

Розіна:
Послухайте, сеньйор:
Так, з ним була я, розмовляла, і довго;
Дуже я люблю його розмову
І жваве радісне лице.
(Набік)
Лусни зі злості, йолоп порохнявий!

Іде.

Бартоло:
І мила, й граціозна!
Я люблю, вона ж лише сміється з мене.
Напевно, їй цирульник про мене щось наговорив.
Що міг він їй сказати? Хтозна! Та я дізнаюсь.
Гей, Берта, Амброжіо!

Берта:
Що вам?

Амброжіо:
Ах, ми до послуг.

Бартоло:
Признайтесь…

Берта:
У чім?

Бартоло:
Чи розмовляли Розіна і цирульник?

Берта:
Як, як?

Бартоло:
Кажіть же, сто чортів!
Мавпи дикі!

Амброжіо:
А-а…

Бартоло:
Признавайтесь!

Амброжіо:
А-а… Ой, спати б…

Бартоло:
Ну що?

Берта:
Правда, та тільки…

Бартоло:
Розіна…

Амброжіо:
А-а…

Берта:
Як, як?

Амброжіо:
А-а…

Берта:
Як, як?

Бартоло:
От слуги! О, сто чортів! От недотепи!
Геть звідси!

Амброжіо:
А-а…

Берта:
Як, як?

Бартоло:
О, щоб вас чорт забрав був!
Ах, зажди, цирульник клятий, віддячу я тобі!

Входить дон Базіліо

А, дон Базіліо, ви прийшли до речі.
Ох, я хочу, по волі чи неволі,
А завтра вже женитись на Розіні.
Що скажете на те?

Базіліо (вклоняючись):
Скажу: прекрасно буде все!
Та я прийшов, щоб вас попередити,
(Відводячи Бартоло набік),
І лиш таємно.
Вважайте: граф Альмавіва тут!

Бартоло:
Як? Поклонник таємничий донни Розіни?

Базіліо:
Так, так, він самий.

Бартоло:
А, сто чортів! Придумать треба спосіб…

Базіліо:
Правда! Та… все тишком-нишком.

Бартоло:
А як же це?

Базіліо:
Ось що сказати хочу:
Була б велика користь пустить тихенько поговір
Між публіки із наклепом на графа,
Щоб тим його знеславить, немов людину
Пропащу, та й усе.
Я вам влаштую це днів за чотири.
Клянеться в тім вам честю дон Базіліо,
Що звідси графа геть погонять зовсім!

Бартоло:
Ви в цьому певні?

Базіліо:
Звичайно! Моя система бездоганна!

Бартоло:
Так ви б хотіли… Та все ж поговором…

Базіліо:
Дозвольте, чи знаєте ви, як діє поговір?

Бартоло:
Ні, не зовсім…

Базіліо:
Ні? То слухайте, я розкажу вам!